Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

Міжнародні відносини та світова політика

Після того, як у 1902 р. Англія уклала союз з Японією і отримала певну упевненість, що її далекосхідні інтереси віднині будуть забезпечені японськими руками, після того як у тому ж 1902 р. Англія позбулася, нарешті, турбот у Південній Африці, – англійська дипломатія не вважала за необхідне ладити з Німеччиною. Одним із перших симптомів цієї зміни став перегляд позиції Англії відносно Багдадської залізниці. До цих пір Англія не заважала цьому підприємництву. Більше того, між банкірами велися переговори про участь у ньому англійського капіталу. Це було для німців вельми бажаним, бо з фінансуванням будівництва залізниці Дойче Банк зазнавав немало ускладнень. Але в квітні 1903 р. ці переговори були перервані. Британська преса наполегливо розвивала думку, що дорога на Багдад є прямим шляхом, що виводить німців на підступи до Індії. Англійський уряд став перешкоджати здійсненню багдадського залізничного проекту. Багдадська дорога була лише приватним питанням у всій сукупності англо-німецьких суперечностей. Між Англією і Німеччиною велася боротьба за корінний перерозподіл світу. Британська дипломатія вже вербувала собі союзників для європейської війни, що насувалася.

Боротьба з Німеччиною штовхала Англію на зближення з давньою своєю суперницею – Францією і, по можливості, з Росією. Англія не бажала поступатися Німеччині своїми колоніальними володіннями. За допомогою угоди з Францією і Росією англійська дипломатія розраховувала позбавити Німеччину можливості грати на англо-російських і англо-французьких протиріччях і вимагати в Англії ті або інші поступки.

Російсько-японська війна, що вибухнула 1904 р., прискорила перегрупування імперіалістичних держав навколо двох протилежних центрів – Англії і Німеччини. Статс-секретар закордонних справ лорд Ленсдаун, який змінив на цій посаді лорда Солсбері, вважав, що угода з Францією міцніше забезпечить її нейтралітет у російсько-японській війні. А це було важливо, бо виступ будь- якої держави на боці Росії, за умовами англо-японського союзу, змушував воювати й Англію. Переконаним поборником англо-французького та англо- російського зближення виступав і король Едуард VII. До впевненості, що цього зближення вимагають інтереси Англії, у Едуарда VII приєднувалася й особиста ворожість до Вільгельма П.

Англійська конституція залишає небагато місця для втручання монарха в керівництво політикою. Проте Едуард VII відіграв помітну роль у справі примирення Англії з її старими суперниками. Законодавець мод, аматор щось пошити, король мав і дипломатичні здібності, уміння лагодити з людьми. Він користувався особливою прихильністю вищого світу чи не у всіх європейських країнах. Це полегшувало йому виконання дипломатичних завдань. Навесні 1903 р. Едуард VII приїхав до Парижа. Він надав своєму візиту характеру досить ефектної демонстрації англо-французького зближення. Король багато говорив у Парижі про те, що час ворожнечі відійшов у минуле і що повинна наступити ера англо-французької дружби.

Для Франції питання про англо-французьке зближення набувало ще більшої гостроти, ніж для Англії. Франції не можна було баритися, бо далекосхідна війна відволікала сили Росії від німецького кордону. Франція знову опинялася наодинці зі своїм найнебезпечнішим східним сусідом. Влітку 1903 р. президент Французької республіки Лубе здійснив у відповідь візит королеві Едуардові VII. Його супроводжував Т. Делькассе – головний поборник англо-французького зближення з французького боку. Між Т. Делькассе і главою Форейн-офіс лордом Ленсдауном почалися ділові переговори. Після від'їзду гостей переговори продовжувалися між лордом Ленсдауном і французьким послом Полемо Камбоном. Перш за все потрібно було усунути ті гострі колоніальні розбіжності, які доти розділяли Англію і Францію. От чому англо-французький договір набув форми угоди про поділ колоній. Один із сучасників так характеризував цю англо-французьку угоду – "ділять Африку".

Угода була підписана 8 квітня 1904 р. Договір Антанти являв собою один з цікавих документів, що коли-небудь виходили з рук дипломатії. У договорі були дві частини: одна – що призначалася для публікації, інша – таємна.

"Уряд Французької республіки, – свідчила стаття 1 прилюдної декларації про Єгипет і Марокко, – оголошує, що він не буде перешкоджати діям Англії в цій країні (тобто в Єгипті), наполягаючи на тому, щоб покладений був термін британської окупації або будь-яким іншим чином". В обмін за Єгипет Англія надавала Франції можливість захопити більшу частину Марокко.

Стаття 2 прилюдної декларації проголошувала: "Уряд Французької республіки оголошує, що він не має намірів змінювати політичне становище Марокко. Зі свого боку, уряд його британської величності визнає, що Франції належить стежити... за спокоєм у цій країні і надавати їй допомогу у всіх потрібних їй адміністративних, економічних, фінансових і військових реформах. ...Він оголошує, що не перешкоджатиме діям Франції в цьому сенсі".

У статтях таємної угоди, на противагу статті 1 прилюдної декларації, передбачалася можливість зміни "політичного становища" як Марокко, так і Єгипту. Тут ішлося вже про той випадок, якщо "один з обох урядів побачив би себе вимушеним, через обставини, змінити свою політику відносно Єгипту або Марокко". На цей випадок кожна зі сторін, що домовлялися, обмежувалася, за таємною угодою, лише охороною своїх комерційних інтересів відносно мит, залізничних тарифів і т. д., а також зобов'язанням не порушувати свободи судноплавства по Суецькому каналу й не укріплювати марокканське узбережжя поблизу Гібралтарської протоки.

Стаття 3 таємної угоди цілком ясно розкривала справжній його сенс. Стаття свідчила, що область, "прилегла до Мелільє, Цеуте та інших презідам ...того дня, коли султан (Марокко) перестане здійснювати над нею свою впаду, повинна увійти до сфери впливу Іспанії". Очевидно, передбачаючи перехід Марокко під владу Франції, Англія такою засторогою страхувала себе від захоплення французами південного узбережжя Гібралтарської протоки.

Окрема декларація встановлювала поділ Сіаму на сфери впливу по річці Мінам. Крім того, улагоджувалася ще низка колоніальних питань, порівняно другорядного характеру.

Таким чином, за угодою від 8 квітня 1904 р. Англія і Франція ділили чи не останні "вільні" колоніальні території. Тим самим, усуваючи взаємні розбрати, вони створювали собі можливість спільно діяти проти Німеччини. У самому тексті договору жодним словом не згадувалося про співпрацю проти німців. Тим часом саме воно і надавало цьому договору від 8 квітня значення історичного документа першорядної ваги. Той же сучасник так характеризував цю англо-французьку угоду – "готуються до війни з Німеччиною".


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.
  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини