Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

Міжнародні відносини та світова політика


Витискання російського впливу з Балкан. Криза 1885 р. Договір перестраховки 1887 р. Російсько-німецькі протиріччя 80-х pp.


Після російсько-турецької війни відносини Росії і Австрії все більш ускладнювались. 1879 р. за вказівкою царського комісара на престол Болгарії був посаджений князь Олександр фон Баттенберг. Він був племінником російської імператриці, прусським офіцером, сином австрійського генерала, який проводив у країні політику нацьковування болгар проти Росії, всіляко посилював вплив німецьких офіцерів на болгарську армію. Він хотів поступово витіснити з лав болгарській армії російських офіцерів, які залишилися в Болгарії після звільнення країни від турецького ярма. Князь Олександр протидіяв проекту будівництва залізниці Сістово-Софія, яка повинна була зв'язати Болгарію з Росією, і затвердив проект будівництва залізниць Софія- Цареброд і Софія-Вакаррелла, які пов'язували Болгарію із західними країнами.

У середині 80-х pp. відбулися події, що знов перемістили центр міжнародних відносин на Балкани. Вони викликали вельми різку зміну в міжнародній ситуації. 18 вересня 1885 р. в головному місті Східної Румелії Філіппополі відбулося повстання. Болгарські націоналісти вигнали турецького губернатора з його чиновниками і проголосили возз'єднання "обох Болгарію). Після деяких вагань болгарський князь О. фон Баттенберг оголосив себе князем об'єднаної Болгарії.

За сім років до цього в Сан-Стефано і на Берлінському конгресі російський уряд боровся за створення "Великої Болгарії". Болгарія отримала національну свободу завдяки подвигам російського солдата. Болгарський народ навіки зберіг пам'ять про ці подвиги і відчуття вдячності до Росії. На чолі болгарської армії стояли російські офіцери, а сам О. фон Баттенберг був посаджений на престол Росією. Здавалося, царський уряд повинен був вітати факт, шо відбувся. Але протягом цих семи років ставлення російського царизму до болгарської верхівки і самого князя різко змінилися, хоча народні почуття залишилися незмінними.

Австро-Угорщина вела успішну боротьбу проти російського впливу в Болгарії. При цьому вона спиралася на економічну залежність болгарської буржуазії від австрійського капіталу. Особливо гострий конфлікт виник через будівництво залізниць. Царський уряд був зацікавлений у спорудженні ліній від Дунаю на південь, до Балканського хребта. Ці лінії, у випадку нової боротьби з Туреччиною, полегшили б наступ російських військ за Балканські гори. Що стосується австрійської буржуазії, то вона була зацікавленана у найшвидшому закінченні залізниці, що сполучала Відень з Белградом, Софією і Костянтинополем. Велика частина болгарської буржуазії, пов'язана з австрійським ринком, підтримувала австро-угорський проект. 1880 р. Австрія домовилася з Сербією про спорудження дороги від Белграда до болгарського кордону. 1883 р. Австрія уклала угоду з Болгарією і Туреччиною про продовження цієї лінії по болгарській території. Таким чином, у боротьбі Росії з Австро-Угорщиною за залізничне будівництво в Болгарії перемога опинилася на боці австрійців.

Підсилювати непокірного болгарського князя Олександр Ш не хотів. У відповідь на прокламацію возз'єднання Північної і Південної Болгарії цар велів Η. К. Гірсу протестувати проти порушення Болгарією Берлінського трактату. Одночасно цар відкликав з болгарської армії російських офіцерів.

Все це відбулося якраз у той момент, коли в Болгарії зростав конфлікт з Сербією. Після російсько-турецької війни князь Мілан був обурений тим, що Росія узяла під своє заступництво Болгарію. Він вважав, що в Сан-Стефано, а потім і на конгресі в Берліні Росія не відстоювала, як повинно, інтересів Сербії. Зважаючи на це він узяв курс на Австро-Угорщину. За її підтримку він заплатив їй кабальним торговим договором від 6 травня 1881 р. Тим часом економічна залежність Сербії від Австро-Угорщини і без того була дуже великою. Сербський експорт не мав іншого ринку, окрім австрійського. Вивезення через Салоніки себе не окупало. За торговою угодою послідувало укладення австро-сербського союзу, підписаного 28 червня 1881 р.

Союз цей явно належав до нерівноправних. Договір 1881 р. встановлював, що сербський уряд не потерпить на своїй території великосербської пропаганди, спрямованої проти Австро-Угорщини. За це Австро-Угорщина зобов'язувалася не допускати в себе інтриг проти династії Обреновичів і не заперечувати проти присвоєння князем Міланом королівського титулу. Стаття 4 договору, по суті, встановлювала австрійський протекторат над Сербією. "Без попередньої домовленості з Австро-Угорщиною, – свідчила ця стаття, – Сербія зобов'язується ніколи не вести переговорів про політичні договори і не укладати їх з іншими урядами". Затим договір встановлював австро-сербську воєнну співпрацю. Стаття 7 забезпечувала Сербії австрійську підтрику, якщо обставини дозволять Сербії зробити територіальні придбання з боку її "південних кордонів", за винятком лише Ново-Баварського санджака.

Грунтуючись саме на цій статті, князь Мілан, зважаючи на розширення Болгарії, і вирішив добиватися компенсацій для Сербії. Він зажадав від австрійського уряду, щоб він надав підтримку новому курсу сербської зовнішньої політики.

Австро-угорським міністром закордонних справ був на цей час граф Кальною. Він набагато більше від Д. Андраші був налаштований вступити на шлях експансії на Балканах. Це відповідало прагненням військових і клерикальних кіл, інтересам залізничних підприємців, що будували дороги на Балканах, і пов'язаного з ними банківського капіталу. Кальною дозволив князеві Мілану розпочати війну проти Болгарії. Віденські банкіри позичили князю необхідні кошти.

Якщо цар розраховував, що відкликавши своїх офіцерів, він прирече болгар на поразку, то він помилився. Болгарська армія наголову розбила сербів (1885 р.). Тільки втручання Австро-Угорщини врятувало князя Мілана. Австрійський посланник у Белграді поспішив у ставку болгарского князя і ультимативно зажадав від нього, щоб він негайно припинив наступ своєї армії, і мир був підписаний на основі status quo.

Після отриманої болгарами перемоги для царя стало ще важче позбавити О. Баттенберга Румелії. Перед царським урядом відкривалися два шляхи – або примиритися з доконаним фактом, або послати в Болгарію російські війська і посадити там князем свою людину. Н. К Гірс придумав ще третій вихід: він запропонував своїм партнерам по союзу трьох імператорів, щоб вони спільно з Росією, за допомогою дипломатичного тиску, добилися від Болгарії відмови від Румелії, а від Туреччини – відправлення в Румелію турецьких військ для встановлення там "порядку".

Що стосується О. фон Бісмарка, то з перших же днів румелійських подій німецький канцлер став на ту позицію, нібито він наперед згоден зі всім тим, про що Росія домовиться з Австро-Угорщиною. У вузькому колі канцлер відверто заявляв, що його вкрай мало цікавлять "вівцекради з Нижнього Дунаю". Тому він дав інструкцію німецькому послові в Костянтинополі "втопити в чорнилі" все румелійське питання. У Костянтинополі відбулася конференція послів, на якій була прийнята російська програма "поліпшення" внутрішнього законодавства Східної Румелії зі збереженням її, проте під владою турецького генерал-губернатора. Італія погодилася з цим з уваги до прохання О. фон Бісмарка, а Франція – щоб не суперечити Росії. Англія протестувала, але з нею не порахувалися.

Проте незабаром виявилося, що ухвалене рішення нікому провести в життя. Австро-Угорщина ні за що не погодилася б допустити в Болгарію російські війська, султан не наважувався послати свої, боячись, що конфлікт з Болгарією може викликати тяжкі наслідки. Становище ускладнювалося тим, що вслід за Сербією і Греція вимагала компенсацій і загрожувала Туреччині війною.

У цей момент англійська дипломатія в особі нового прем'єра Солсбері зробила вирішальний маневр. Солсбері зрозумів, що внаслідок погіршення російсько-болгарських відносин, Болгарія з російського плацдарму перед Костянтинополем перетворюється на бар'єр на шляху Росії до турецької столиці. Чим цей бар'єр буде ширшим, тим важче буде його взяти. Тому Солсбері обіцяв туркам захистити їх від війни з Грецією. Для цього британський флот повинен був з'явитися в грецьких водах. В обмін за послугу Солсбері умовив султана не посилати своїх військ у Румелію, а навпаки, укласти угоду з болгарським князем.

Спроба царської дипломатії примусити Австро-Угорщину, головну суперницю Росії на Балканах, працювати разом з Туреччиною над збереженням російського престижу в Болгарії, виявлялася безнадійною. Але політика Гірса Η. К. знайшла собі цілком несподіваного союзника в особі злих ворогів Росії – угорців. Вожді мадярського дворянства в румелійських подіях угледіли лише одне – саме посилення однієї з ближніх слов'янських держав. Чіпляючись за status quo, як за магічну формулу своєї балканської політики, вони зажадали, щоб Кальнокі добивався його відновлення. Тим самим супротивники австро- російської співпраці мимоволі допомогли її продовженню на деякий термін. Вони несподівано зійшлися з Росією на спільній програмі дій.

Турецько-болгарська угода стала вельми своєрідним актом. Ним підтверджувалося, що Румелія є турецькою провінцією. Вона керується губернатором, призначеним султаном. Таким чином, буква Берлінського трактату була дотримана. Юридично Північна і Південна Болгарія залишалися розділеними. Але губернатором Східної Румелії султан, за турецько-болгарською угодою, повинен був призначити князя болгарського. Таким чином, фактично в Північній і Південній Болгарії встановлювався один уряд.

Росія була вимушена на початку 1886 р. санкціювати цю турецько-болгарську угоду, на злорадне задоволення свого "союзника" Кальнокі, а також і О. фон Бісмарка, який хотів якнайскоріше, будь-яким шляхом, залагодити румелійську справу. Канцлер побоювався, як би вона, затягнувшись, не призвела до австро-російського конфлікту. Адже дуже ясно було, що під зовнішнім покривом співпраці незгасно тліло австро-російське суперництво.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу
  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини