При такій розстановці сил у 1812 р. почалася і в цьому ж році закінчилася війна поразкою Франції в Росії. Олександр І вважав, що справа розплати з Н. Бонапартом тільки починається. Англія щосили прагнула підтримати царя в його прагненнях. Успіхи російської армії сприяли переходу прусської армії на бік Росії, а її командувач за власною ініціативою вступив у переговори з російським командуванням. ЗО грудня 1812 р. біля містечка Тавроген він підписав конвенцію про припинення військових дій проти Росії і відведення прусських військ за Німан. І хоча прусський король не хотів цього визнавати, він вимушений був під тиском громадської думки 28 лютого 1813 р. підписати союзний договір з Росією, за яким після спільної перемоги над Н. Бонапартом і вигнанням його з Пруссії остання повинна була отримати всі свої колишні "географічні, фінансові і статистичні кордони". Російська армія перейшла через Німан, а потім і через Віслу. Таким чином створювалася нова (шоста) антифранцузька коаліція. Окрім Росії і Англії, сюди входили Пруссія і Швеція. Всі невдоволені елементи, що накопичилися за довгі роки наполеонівського самовладця у Німеччині та Італії, почали повставати проти нього. Почалася жорстока боротьба всієї Європи проти Н. Бонапарта. На перший план виступили вже не дипломати, а генерали. Але справа повалення наполеонівського володарювання надто затягувалася.
Спроби змовин Австрії з Н. Бонапартом 1813 р.
Н. Бонапарт відновився і зібрав нову велику армію, яка почала навесні і влітку 1813 р. жорстоко бити пруссаків і росіян. Олександр І ні за що не хотів навіть після поразок миритися з Н. Бонапартом. Після поразки при Бауцені в травні 1813 р. Олександр І і Ф. Вільгельм III уже вкотре звернулися до імператора Франца І. Але той, за наполяганням К. Меттерніха, не поспішав долучитися до союзників. Позиція Австрії, яку не раз розбивав Н. Бонапарт, була своєрідною. Керівник її зовнішньої політики К. Меттерніх у разі перемоги Франції над Росією бажав отримати від Франції компенсацію за рахунок Роси або, навпаки, виступити як посередник і нав'язати обом ворогуючим сторонам мир на вигідних для Австрії умовах. По-перше, останній боявся переважання Роси не менше, а більше, ніж володарювання Н. Бонапарта. Вже в 1813 р. він побоювався, що перемога дуже підсилить Олександра І. По-друге, він вважав Н. Бонапарта "дамбою проти анархії", охороною всієї Європи від революції, а повалення його могло, на його думку, розгнуздати сили революції в усій Європі. По-третє, Франц І не забував, що спадкоємцем великої імперії, створеної Н. Бонапаротом, є його, Франца І, онук, син Н. Бонапарта і Марії Луїзи, маленький король Римський (титул, даний Н. Бонапартом своєму синові). Але разом з тим за спиною Н. Бонапарта К. Меттерніх вів діяльні переговори і з союзниками. У всякому разі, він розраховував, що Н. Бонапарт, якого потіснила всеєвропейська війна, піде на жертви і поверне Австрії за її нейтралітет або навіть допомогу хоча б частину земель, захоплених ним.
К. Меттерніх вирішив узяти на себе роль "посередника". У червні 1813 р. представники Австрії погодилися з представниками Росії і Пруссії пред'явити Н. Бонапарту такі умови миру: 1) Н. Бонапарт відмовляється від герцогства Варшавського; 2) повертає Пруссії Данциг; 3) віддає Австрії Іллірію, яку відняв у неї 1809 р.; 4) очищає від своїх військ місіа Гамбург і Любек. Пруссія також хотіла поставити Франції вимоги відмовитися від протекторату над Рейнським союзом і повернути собі хоч би частину земель, що та відняла у неї Тільзіитським миром. Але К. Меттерніх не погодився, бажаючи швидше укласти мир. Умови були настільки легкими для Франції, за якими залишалася майже вся імперія, що Олександр І був ними розчарований. Вирішено було, що ухвалення цих пунктів буде спершу лише основою для початку переговорів, а під час переговорів від Н. Бонапарта будуть вимагати подальших поступок.
26 червня 1813 р. К. Меттерних з'явився як посередник до Н. Бонапарта, що мешкав в Дрездені. Розмова, від якої залежала доля Європи, тривала декілька годин і закінчилася повним провалом місії К. Меттерніха. Н. Бонапарт не бажав і чути про поступки. Він кричав на К. Меттерніха, в'їдливо запитував його, наскільки великим був грошовий хабар, який той отримав від Англії, щоб сміти пропонувати такі умови йому, імператорові Франції, і загрожував незабаром бути з армією у Відні. К. Меттерніх говорив, що якщо К Бонапарт не погодиться на переговори, то Австрія після закінчення перемир'я між Н. Бонапартом і союзниками вступить у війну проти Франції. Все було марно. Н. Бонапарт не йшов на поступки. Він, бажаючи зробити весь континент ринком збуту і колонією Франції, не бачив сенсу у своєму правлінні, якщо його завоювання будуть урізані й боротьба його з Англією закінчиться її перемогою. Все або нічого! Такий був його девіз. "Ви мені не оголосите війну", – сказав на прощання Н. Бонапарт, вдаючи, що не вірить погрозі К. Меттерніха. З попередніх переговорів, що почалися в Празі, нічого не вийшло. 10 серпня 1813 р. Австрія офіційно вступила у війну проти Франції.
Після страшного триденного побоїща під Лейпцигом 16-19 жовтня 1813 р. Н. Бонапарт відступив до Франції. Але тут низка його блискучих перемог над ворогами, що вторгайся до Франції, спонукала їх знову запропонувати йому мир, – але вже, звісно, на гірших для нього умовах. У лютому 1814 р. в м. Шатільйоні почалися мирні переговори союзників з уповноваженим від нього герцогом А. де Коленкуром. Н. Бонапартові пропонували імперію у межах 1792 р., тобто відмову від завоювань. Він з гнівом відмовився навіть розглядати ці умови. Він запитав А. де Коленкура, як він смів повідомити його про такі образливі пропозиції. Низка нових військових успіхів французьких військ у ці дні підсилив непримиримість Н. Бонапарта. Англійські шпигуни доповіли, що К. Меттерніх, збентежений його успіхами, почав уже за спиною своїх союзників зносини з А. де Коленкуром і про щось домовлявся з ним.
Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція“ на сторінці 1. Приємного читання.
