Лорд Пальмерстон у цей час намагався все зробити для того, щоб Наполеон ІП не надумався йти далі найнебезпечнішим для Англії шляхом – зближення з Росією. Хоча це зближення швидко прогресувало.
У Росії після Паризького конгресу Міністерство закордонних справ перейшло з рук К. В. Нессельроде в руки князя О. М. Горчакова, який виклав основи своєї політики в доповіді Олександрові П після свого призначення, в циркулярних нотах, якими сповістив Європу про майбутню дипломатичну роль Росії, а також у документі під назвою "Росія зосереджується". Головними положеннями в ньому були: Росія заліковує рани від втрат і понесених жертв; Росія стримується від активного втручання в європейські справи. Це була одна основа її майбутньої політики. Інша полягала в тому, що Росія відтепер не мала наміру жертвувати своїми інтересами для підтримки принци-пів Священного союзу і вважала себе абсолютно вільною у виборі майбутніх своїх друзів.
Ці основи політики О. М. Горчакова якомога більше відповідали тенденціям дипломатичної діяльності Наполеона III після Паризького конгресу. З одного боку, Росія надавала французькому імператорові повну волю рукам; з іншого – О. М. Горчаков явно натякав на Австрію, коли говорив про розчарування Росії в своїх колишніх союзниках по Священному союзу.
Обставини складалися дуже сприятливо для задумів французького імператора. Відносини з Росією після Паризького миру покращувалися трохи не з кожним місяцем. 1856 р. на урочистості коронування Олександра П в Москві Наполеон ІН послав одного з найбільш довірених своїх осіб, герцога де Моркі, який ще під час Кримської війни говорив про необхідність швидшого замирення.
Народу, що оточував в день обряду коронації Успенський собор і увесь Кремль, упало в очі, що герцог де Морні у супроводі всієї свити зупинив свої карети дуже далеко від собору, і все французьке посольство з непокритими головами пройшло пішки досить довгий шлях. Інші посольства так не робили. Надалі герцог де Морні не переставав виявляти виняткове шанування до царя. Усюди, з будь-якого приводу і без жодного приводу, герцог де Морні не переставав говорити про користь франко-російського союзу для обох імперій і про те, що цей союз може дипломатично панувати в Європі і у всьому світі.
Аристократія в Петербурзі прийняла герцога де Морні дуже добре. Одружившися з російською княжною Трубецькою, французький посол став і в Москві, і в Петербурзі зовсім своєю людиною. Цар явно до нього благоволив і запросто його приймав. Герцогові де Морні вдалося без зусиль добитися декількох цінних економічних пільг для французьких капіталістів у Росії, і він урочисто доносив Наполеонові III у Париж; "Я бачу в Росії копальню для французької експлуатації".
Але створити франко-російський союз герцогові де Морні не вдалося. Причин невдач було декілька. По-перше, для створення франко- російського союзу потрібно було розірвати союзні відносини, що продовжували поєдну-вати Англію і Францію і після Кримської війни. А прийняти Росію в цей союз Англія ні за що не хотіла, та й Росії подібний <ароїстий союз" був не потрібний. Адже ворожі підступи Пальмерстона проти Росії продовжувалися і на Кавказі, і в Персії, і в Туреччині, і в інших місцях. По-друге, Наполеон III сам сильно пошкодив справі, що проводиться герцогом де Морні, виявивши при особистій зустрічі з Олександром П, що він зацікавлений питанням емансипації Царства Польського.
Але якщо справа і не дійшла до франко-російського союзу, то тим часом Наполеон Ш міг бути цілком упевнений, що і Олександр П, і О. М. Горчаков міцно тримаються за ідею дипломатичної співпраці Росії з Францією, і що в усякому разі, якщо Франція нападе на Австрію, то Росія не тільки не допоможе австрійцям, але займе стосовно Франції позицію дружнього нейтралітету. Крім того, на Близькому Сході, в Сербії, Чорногорії і в дунайських князівствах у 1857-1862 pp. царський уряд і Наполеон III спільно прагнули послабити вплив Англії, Туреччини і Австрії. Таким чином, з боку Росії шлях Франції до захоплень в Італії був також вільний, як і з боку Англії.
Таким чином, що стосується Наполеона III, то в 1860-1862 pp. він вів таку політику, яка могла б зближувати його з Олександром Q. Вона була ворожою всяким спробам сардинського уряду, що перетворився вже офіційно в 1861 р. в уряд "королівства Італії", завершити об'єднання Італії.
Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зближення Наполеона III з Олександром II“ на сторінці 1. Приємного читання.
