“Грецьке” питання у 20-х pp.
Д. Каннінг наніс удар, що ще більш розтрощував "принципи 1814,1815 і 1818 pp." в іншій, незрівнянно важливішій для тодішньої Європи справі – в питанні про грецьке повстання. У 1821-1822 pp. грецьке повстання проти турків переживало час тяжких поразок. Після конгресу в Троппау руйнувалися, здавалось, остаточно надії на Олександра І і на російську допомогу. Страшна різанина, здійснена турками серед хіосських греків, звірячі вбивства у Костянтинополі і провінції, публічне повішення патріарха Костянтинопольського – усе це минулося султанові Махмуду П даром.
Правда, Олександра І давно дратувала зухвала поведінка турецької дипломатії щодо Росії. Знаменита відповідь міністра закордонних справ Туреччини з приводу хіосської кривавої лазні: "Ми знаємо краще, як нам поводитися з нашими підданими" – обурила Олександра І, але зате привела в повне захоплення К Меттерніха. Махмуд П не побажав навіть надіслати свого представника на Веронський конгрес, хоча тому й була обіцяна на конгресі люб'язна зустріч.
Д. Каннінг круто повернув кермо британської політики в грецькому питанні. Він почав з того, що навіть не повідомивши нікого з дипломатичного корпусу в Лондоні, 25 березня 1823 р. урочисто заявив, що Англія відтепер визнаватиме греків і турків двома воюючими сторонами. Це як грім поразило К. Меттерніха. Д. Каннінг правильно розрахував удар, нанісши його Священному союзу в найбільш слабкому його місці, де таємна, але гостра ворожнеча роз'єднувала К. Меттерніха і Олександра І, – у питанні про ставлення до Туреччини. З факту визнання воюючою стороною "бунтівників", революціонерів, "бандитів" греків випливало, що саме повстання греків Англія вважала законним і що перша територія, де повстанцям удасться зміцнитися, буде визнана тією ж Англією самостійною державою.
Цей крок Д. Каннінга дав могутній поштовх громадському руху в Європі на користь греків. Д. Байрон у Англії і О. С. Пушкін у Росії були далеко не самотніми у своїх прогрецьких настроях.
Ставлення Олександра І до політики Д. Каннінга у грецькому питанні також свідчило про майбутній поворот у долі Греції. І справді, ініціатива Д. Каннінга спонукала Олександра І в кінці 1823 р. знову повернутися до грецьких справ. Він виробив разом з К. В. Нессельроде дуже заплутаний і явно нездійсненний план: розділити грецьку провінцію Туреччини на три частини і дарувати їм автономію з тим, що султан буде вважатися їх верховним очільником, а контроль належатиме європейським державам.
Олександр І сам не вірив у свій фантастичний план. Повинно було вийти так, що і православних греків більше ніхто різати не буде, і грецькі революціонери змушені будуть підкоритися своєму законному очільникові Махмуду II. Ознайомившися з цим планом із коментарями до нього, К. Меттерніх зрозумів тільки одне: Олександр І збирається почати завоювання Туреччини з відторгнення від неї всієї південної частини Балканського півострова та зі створення там трьох російських генерал-губернаторських під виглядом "автономних" грецьких областей. Але Д. Каннінг вирішив дати хід замороженій грецькій проблемі. Він теж дуже добре знав, що для його економічних і політичних цілей йому потрібна вільна від турків Греція, як потрібні вільні від іспанців південноамериканські колонії.
Рідко хто з дипломатів тієї епохи так умів кувати залізо, поки гаряче, як Д. Каннінг. Між царем і Д. Каннінгом установився дружній контакт. Коли дружина російського посла в Лондоні княгиня Лівен, у салоні якої став бувати Д. Каннінг, у приватних бесідах з ним влітку і восени 1825 р. наголошувала, що, на думку Олександра І, Росія і Англія повинні між собою змовитися відносно греко-турецьких справ, бо вона вже мала повне розуміння і принципове співчуття з боку свого співбесідника. Так просувалася справа, коли на початку грудня 1825 р. Європу облетіла неждана звістка про смерть сорока- восьмирічного царя в глухому далекому південноросійському містечку.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „“Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.“ на сторінці 1. Приємного читання.
