Міжнародні відносини в період франко-прусської війни. Відміна нейтралізації Чорного моря.
Позиції Росії, Австро-Угорщини та Італії під час франко-прусської війни
У дні франко-пруської війни основна дипломатична проблема була однаковою і для Франції, і для Німеччини. Чи залишиться війна локалізованою, чи відбудеться втручання інших держав? Над цим питанням працювала дипломатія обох воюючих країн. Франція мріяла про втручання Австро-Угорщини та Італії; Німеччина прагнула добитися їх нейтралітету.
Позиція Росії
Найбільше значення мала при цьому позиція Росії. Ніхто так багато не попрацював, як імператор французів, над тим, щоб забезпечити Пруссії доброзичливість Росії. Порівняно з його "працею" зусилля О. фон Бісмарка, мабуть, здаватимуться вельми скромними. Наполеон III і в 60-х pp. не переставав протидіяти Росії на Сході. Політика Кримської коаліції зовсім не була ним припинена. Не забули в Росії й про те, що імператор Наполеон Ш був одним з авторів принизливого для Росії Паризького трактату. Свіжі були в пам'яті і спроби Наполеона III втрутитися в російсько-польські відносини під час Польського повстання 1863 р. Наполеон III проявляв легковажну зневагу до інтересів царської Росії, і для царського уряду не було іншого шляху, окрім зближення з Пруссією. Крім того, поразка Пруссії неминуче привела б до посилення Австро-Угорщини. Для царського уряду це була ще одна підстава до того, щоб вважати за краще перемогу Пруссії.
11 (23) липня в "Урядовому віснику" з'явилася декларація Росії про нейтралітет. Остання фраза цієї декларації була вельми багатозначною: "Імператорський уряд завжди готовий надати найширіше сприяння всякому прагненню, що має на меті обмежити розмах військових дій, скоротити їх тривалість і повернути Європі блага миру". Вказівка на "обмеження розмаху військових дій" було закликом до Австро-Угорщини не втручатися у франко- пруську війну.
Інакше, ніж на Австрію й Італію, військові успіхи Пруссії вплинули на російську дипломатію. Тепер О. М. Горчаков став думати про швидке припинення війни з тим, щоб послаблення Франції не стало надмірним. Уже під впливом перших успіхів пруссаків, за декілька днів до битви при Седані, цар написав листа прусському королеві, переконуючи його не нав'язувати Франції принизливого миру. Відповідь Вільгельма І була маловтішною. Король вказував, що громадська думка навряд чи дозволить йому відмовитися від анексії.
Після Седана французький повірений у справах де Габріак став лякати О. М. Горчакова, вказуючи на надзвичайне посилення Німеччини. Той порадив "уряду національної оборони" Франції якнайшвидше укласти мир. Він обіцяв, що цар знову напише Вільгельму І і порадить йому дотримуватися "поміркованості". Він додав навіть, що в разі скликання європейського конгресу Росія заговорить на ньому достатньо голосно.
На прохання О. Μ. Горчакова де Габріак показав йому телеграму, в якій повідомляв своєму уряду про бесіду з російським міністром. У телеграму де Габріак включив було таку фразу: "Росія не допустить миру, не заснованого на нашій територіальній цілісності". О. М. Горчаков поспішив присікти таке тлумачення його слів: "Не допустити якого-небудь становища, – сказав він, – це для великої держави означає вдатися до зброї, щоб перешкодити йому. Росія не може йти так далеко".
Цар і О. М. Горчаков погодилися прийняти Л. Тьєра, який у жовтні відправився в поїздку по великих столицях просити про "заступництво". Тьєр був прийнятий у Петербурзі досить люб'язно, але йому було сказано, що цар хоче миру. "Він надасть вам допомогу, щоб зав'язати переговори, але не більше", – сказав Л. Т'єру О. М. Горчаков. Цар дійсно написав нового листа Вільгельму І. Відповідь змусила себе досить довго чекати. Коли вона, нарешті, прийшла, О. М. Горчаков викликав Л. Тьєра і повідомив йому, що "мир можливий". Він дав зрозуміти, що вважає сприятливими ті мирні умови, які, за його відомостями, будуть запропоновані Пруссією. "Треба мати мужність укласти мир", – закінчив О. М. Горчаков.
Після повернення до Франції, Л. Тьєр 30 жовтня прибув до Версаля, де знаходилося прусське керівництво. Тут він зустрівся з О. фон Бісмарком, і між ними почалися переговори про перемир'я. У Л. Тьєра був складений абсолютно певний план дій. Він мав наміри торгуватися з О. фон Бісмарком якомога наполегливіше і довше, але дійшовши до тієї межі, коли стане ясно, що той більше не вступить ні на йоту, – капітулювати.
Л. Тьєр горів бажанням швидше розв'язати собі руки для розправи з революційним рухом робітничого класу, що зхростав. Ради цього він був готовий прийняти висунуті О. фон Бісмарком важкі умови. "Уряд національної оборони" збирався наслідувати його приклад. Він вже встиг перетворитися на уряд національної зради. Але він не посмів виконати свої наміри. Він злякався народних мас Парижа, які наполягали на продовженні боротьби з ворогом. Під тиском мас уряд відкинув мирні пропозиції, привезені Л. Тьєром з Версаля. Так звана "Турська делегація" уряду організувала спротив пруссакам. Керівник цієї делегації Л. Гамбетта не поділяв капітулянтських настроїв своїх колег. Опір Франції тривав до січня 1871 р.
Переговори О. М. Горчакова з Л. Тьєром свідчили про те, що позиція російської дипломатії знову дещо змінилася. Поради пруссакам укласти мир на засадах помірності продовжувалися, але головна енергія спрямувалася вже на те, щоб переконати французів скоріше капітулювати. З мемуарів О. фон Бісмарка відомо, що це цілком відповідало і його позиціям. Він боявся, щоб війна не ускладнилася будь-чиїм втручанням, і прагнув якнайшвидше домовитися з французами. О. Μ. Горчаков рішуче відмовився від будь-якого колективного виступу держав перед прусським урядом, про що клопотали австрійці, чи від скликання конгресу, про який водночас він сам говорив.
Позиція Австро-Угорщини
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.“ на сторінці 1. Приємного читання.
