Угоду з Францією англійська дипломатія мала намір доповнити договором з Росією. Це завдання було складнішим. Англо-російські протиріччя були глибші від англо-французських, і декілька спроб англо-російського зближення вже потерпіли невдачу. Проте негайно після закінчення російсько-японської війни і марокканської кризи 1905-1906 pp. серед англійців остаточно зміцнилося переконання, що головною небезпекою для Англії є вже не Росія, а Німеччина.
Була ще одна обставина, що сприяла англо-російській угоді. Російська революція 1905-1907 pp. ще більше зміцнила англійську дипломатію в переконанні, що їй потрібно домовитися з російським царизмом. Керівники англо-індійської політики спостерігали сильний революційний вплив, який чинила на колоніальні й напівколоніальні країни Сходу революція 1905-1907 pp. Англійський імперіалізм відчув себе, зважаючи на це, кровно зацікавле-ним у збереженні царської влади в Росії як надійного союзника у справі придушення національно-визвольного руху на Сході. Росія була найбільшим резервом західного імперіалізму і його вірним союзником по розподілу Туреччини, Персії, Китаю і т. п. От чому інтереси Росії і західного імперіалізму спліталися між собою і зливалися врешті-решт у єдиний клубок інтересів імперіалізму.
Тому Англія зробила низку кроків для встановлення співпраці з Росією. Так, разом з Францією Англія взяла участь у позиці, яка на початку 1906 р. була надана царському уряду.
На початку 1906 р. російський міністр закордонних справ граф Ламсдорф вийшов у відставку. Замість нього був призначений Ізвольський, колишній посланник у Копенгагені, що довго обертався в германофобському датському придворному середовищі. Ізвольський був вельми схильним до англо-російського зближення. Він дуже боявся нових ускладнень з Японією і прагнув запобігти їм за допомогою угоди з Англією. Він сподівався також, що така угода дозволить російській дипломатії вирішити питання про прото-ки.
Побоювання Ізвольського відносно Японії мали під собою серйозний грунт. Переговори про риболовецьку конвенцію, розпочаті на основі Портсмутського договору, проходили не гладко. На початку 1907 р. вони призвели до нового загострення російсько-японських відносин. У Петербурзі боялися, що Японія використає тимчасове безсилля Росії, щоб відняти в неї її далекосхідні володіння. Ізвольський вважав, що угода з Англією буде кращим засобом домогтися відомих гарантій проти Японії.
Форейн-офіс теж розумів, що потрібно забезпечити російський тил на Далекому Сході для того, щоб полною мірою використовувати Росію проти Німеччини. Однак Англія і Японія залишалися союзниками. У серпні 1905 р., в період портсмутських переговорів, англо-японський союзний договір був поновлений. Союзні зобов'язання були при цьому поширені і на випадок нападу будь-якої держави на Індію. Договір фактично визнавав протекторат Японії над Кореєю. Таким чином, англійська дипломатія зберігала за собою японську страховку як від Росії, так і на випадок війни з Німеччиною. Але тепер Англії доводилося налагоджувати російсько-японські відносини, щоб розповсюдити страховку і на свого майбутнього російського союзника
28 липня 1907 р. відбулося, нарешті, підписання риболовецької конвенції. 30 липня 1907 р. було укладено і російсько-японську політичну угоду. Японія визнала Північну Маньчжурію (на північ від лінії Хуньчун – озеро Біртен – гирло річки Нонні) сферою впливу Росії. Зі свого боку, царська Росія визнала сферою Японії Південну Маньчжурію і Корею. Угода ця значно поліпшила російсько-японські відносини. Незадовго до укладення російсько-японської угоди відбулася і угода між Японією і Францією (10 червня 1907 р.).
Всі ці зміни в англо-російських взаєминах привели 1907 р. до укладеная англо-російської угоди, яка ставила своєю метою врегулювати англо-російські суперечності на Сході. Нарешті, 31 серпня 1907 р., не без сприяння Франції, була підписана англо-російська угода. З російського боку її підписав Ізвольський, з англійського – посол у Петербурзі, поборник англо-росій-ської Антанти А. Нікольсон. Згідго з угодою 1907 р. Персія ділилася на три частини. Північна Персія (найбільш населена і багата її частина) визнавалася сферою російського впливу. Центральна частина оголошувалася нейтральною зоною, Південна (або точніше південно-східна), що була багата нафтою і прикривала доступи до Індїї та Перської затоки, ставала сферою англійського впливу. Далі англо-російська угода стосувалася Афганістану. Ця країна, важлива в стратегічному відношенні з погляду підступів до Індії, визнавалася сферою впливу Англії.
Значення англо-російської угоди полягало в тому, що після того, як певною мірою були улагоджені взаємні спори, стала можливою англо-російська співпраця проти німецької небезпеки. Не можна, проте, сказати, що угода 1907 р. вже зовсім усувала англо-російське суперництво в Персії. Деколи це суперництво ставило навіть під питання єдність англо-російського фронту проти Німеччини. Але міжнародна угода 1907 р. все одно мала величезне значення. Вона створила так звану Троїсту згоду – тройствену Антанту у складі Англії, Франції і Росії, що протистояла Троїстому союзу (Німеччина, Австро- Угорщина й Італія). Втім, Італія в результаті франко-італійської угоди 1902 р. фактично вже відійшла від Троїстого союзу. Німеччина ж у результаті своєї агресивної політики залишалася удвох зі своїм слабким союзником Австро- Угорщиною. При цьому угодами всіх членів Антанти з Японією більшою або меншою мірою забезпечувалися їх тили на Далекому Сході. Це мало, звичайно, важливе значення у разі війни з Німеччиною.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди“ на сторінці 1. Приємного читання.
