Це була війна між США і Мексикою за північні мексиканські штати, в якій американці виступали як агресори. Плантаторів Півдня США дуже привертали родючі землі Техасу, Нової Мексики і Каліфорнії, що належали Мексиці. Ще однією з причин війни слугувала та, що відбулася в грудні 1845 р. – анексія США вільної держави Техас, утвореної американськими поселенцями на місці мексиканського штату. Економічна і військова перевага США не залишала сумніву в її результаті.
У вересні 1845 р. держсекретар США Б'юкенен запитав у мексиканського уряду, чи прийме він посла США, наділеного всіма повноваженнями, для розгляду виниклого спірного питання через Техас. Мексиканський уряд погодився. США призначили надзвичайним і повноважним послом до Мексики ярого рабовласника Джона Слайделя. Посланий до Мексики Д. Слайдель насправді поїхав туди не з метою врегулювати конфлікт через Техас, а щоб вимагати від Мексики нових і притому грандіозних територіальних поступок. Він мав доручення зажадати від уряду Мексики задоволення давніх майнових претензій американських громадян, приблизно в сумі трьох мільйонів доларів, а крім того, встановити кордон Техасу по верхній течії р. Ріо-Гранде, що значно розширювало його територію. Головне ж, він повинен був добитися купівлі Нової Мексики і так званої Старої Каліфорнії. За ці області уряд США готовий був сплатити від 15 до 40 млн. доларів.
Уряд США вже з 30-х pp. прагнув до захоплення Каліфорнії. Американський посланник у Мексиці в донесенні держсекретареві Вебстеру в 1842 р. називав Каліфорнію "чарівною, найбільш багатою і здоровою країною у всьому світі". У тому ж році американський комодор Джонс, нібито повіривши звістці про початок війни з Мексикою, раптово захопив Монтерей, головне місто мексиканської Каліфорнії, і підняв над ним американський прапор. Джонс залишив Монтерей тільки тоді, коли переконався, що слух про війну виявився помилковим.
У червні 1845 р. група американських поселенців у Каліфорнії підняла заколот. На чолі заколоту опинився капітан американської армії Фремонт. Уряд Мексики відмовився прийняти Д. Слайделя як повноважного посланника. Не чекаючи результату місії Д. Слайделя, президент США Полк наказав генералові Захару Тейлору зайняти мексиканську територію від Нуечес до Pio-Гранде. Тоді мексиканці послали війська, шоб очистити цю територію від американців.
Мексика сподівалася на допомогу Англії і Франції і на внутрішню опозицію проти рабства в США. В кінці квітня 1846 р. на Pio-Гранде почалися військові дії. У посланні конгресу президент Полк зазначав, що "Мексика порушила межі США, вторглася на нашу територію і пролила американську кров на американському грунті. На цій підставі Полк вимагав, щоб конгрес оголосив стан війни з Мексикою.
Деякі політичні діячі висловлювали сумнів у правдивості послання Полку. Депутат від Ілінойса А. Лінкольн ще в період війни довів, що Полк обдурив американський народ, що насправді війна почалася не на американському, а на мексиканському ґрунті. А. Лінкольн стверджував, що війна зовсім не була необхідною і що президент почав її, порушуючи конституцію. У цей період прихильники війни всіляко розпалювали шовіністичні настрої серед американських солдатів.
Коли почалася війна, генерал Тейлор просунувся від Pio-Гранде в північні провінції Мексики. В результаті низки битв він зайняв декілька важливих стратегічних і адміністративних пунктів. У січні 1847 р. біля Буена-Віста він розбив армію Санта-Анни. Після перемоги при Буена-Віста воєнні дії в північній Мексиці закінчилися.
З відновленням воєнних дій мексиканці знову стали терпіти поразки. У вересні 1847 р. американці окупувували Мехіко, а потім і багато інших стратегічних пунктів Мексики. У США в цей час усе голосніше лунали голоси експансіоністів, що вимагали захоплення всієї Мексики. У цих умовах мексиканський уряд був вимушений погодитися на важкий мир. Договором, укладеним 2 лютого 1848 р. в Гвадалупе-Гідальго (місто недалеко від Мехіко), США оформили захоплення величезних областей – Нової Мексики і північної частини Каліфорнії. Знов приєднана область включала території сучасних штатів Арізони, Нової Мексики, Невади й Каліфорнії, а також частину штатів Колорадо і Уайомінга.
За всю цю обширну територію, що перевищує Францію і Німеччину разом узяті, США у вигляді деякої компенсації сплатили Мексиці 15 мільйонів доларів, а також прийняли на себе задоволення різних претензій американських громадян до мексиканського уряду в сумі 3,5 мільйона доларів. Дещо пізніше американський дипломат Гадсден зумів вирвати у Мексики договір про купівлю області в долині річки Хіли за 15 мільйонів доларів. Цей договір викликав різку критику в конгресі й друці. Прогресивна буржуазна газета "Нью- Йорк трибюн" характеризувала договір як "безсоромне шахрайство". Прихильники ж експансії, прагнучи чинити тиск на мексиканський уряд, стверджували, що ця операція невигідна для США. Смугу землі, що набували США, газета "Нью-Йорк геральд" називала такою, що нічого не варта, оскільки вона була "смутною, богом забутою пустелею". Але ця смуга землі цікавила уряд США, оскільки тут намічалося проведення залізниці, яка пов'язала 6 Техас з Тихоокеанським узбережжям (така дорога пізніше була побудована). В результаті сенат затвердив договір Гадсдена, скоротивши лише суму до 10 мільйонів доларів. Неврожай у Європі в 1846-1848 pp. дав новий поштовх у США до посилення подальшого заселення Заходу і в той же час загострив боротьбу за західні землі.
Після захоплення Каліфорнії в 1848 р. тут знайшли золото, і почалася "золота лихоманка". У результаті до 1850 р. територія США збільшилася в чотири рази, і західний кордон став проходити по узбережжю Тихого океану.
Таким чином, у результаті війни з Мексикою США встановили свою неподільну гегемонію в Північній Америці. За мирним договором Мексика, передавши США Нову Мексику, Північну Каліфорнію і визнавши втрату Техасу, втратила половину своєї території.
У 1853-1854 pp. Мексиці була нав'язана нова операція про примусовий продаж США обширної області в долині річки Джили. Одночасно з цим у 1854 р. США заявили про свої домагання на Кубу, яку вони намагалися захопити або купити. Куба тоді належала Іспанії.
Експансія йшла і на північному заході. У 1846 р. США добилися від Англії визнання своїх домагань на територію Орегона. У його приєднанні були зацікавлені перш за все фермери і буржуазія. До середини XIX ст. США досягли Тихого океану на всій протяжності від Канади до Мексики. З 1776 р. площа США збільшилась у 8 разів.
При цьому слід відзначити, що реакційні історики спотворюють питання про "купівлю" Флориди. Деякі американські історики доводять, що на відміну від країн Європи, де держави захоплювали території, США тільки "придбали", купували їх. Тим часом Західна і Східна Флорида, Техас, величезні території Нової Мексики і Каліфорнії, так звана територія Гадсдена та інші землі були не куплені, а захоплені США, причому ці захоплення заднім числом прикривалися актами "купівлі" за вельми схожою ціною. Від такого висвітлення історії окремих захоплень деякі історики США йдуть до помилкової загальної концепції зовнішньої політики США, зображаючи її як мирну, незагарбницьку. Підводячи підсумок вшценаведеному, необхідно відзначити, що в цей період відбувається швидке територіальне розширення США в результаті широкомасштабних територіальних захоплень у першій половиш XIX ст., а економіка США отримала найсильніший імпульс до подальшого розвитку.
Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США“ на сторінці 1. Приємного читання.
