У зовнішній політиці Катерини П вже виразно були намічені всі істотні "риси" політики царизму в XIX ст.: 1) спрямованість на Балканський півострів, 2) ослаблення морської переваги Англії за допомогою обмежувальних міжнародних правил, 3) втручання у справи німецьких держав.
Російська зовнішня політика другої половини XVIII ст. не обмежувалася зовнішньополітичними успіхами. їй належить чильне місце у розробці принципів міжнародного права. Акт про збройний морський нейтралітет ліг в основу загальновизнаного міжнародного морського права. Конвенція з Туреччиною 1783 р. встановлювала принципи консульського права, які також отримали міжнародне визнання. Збільшене протягом XVIII ст. міжнародне значення Росії давалося взнаки і в тому, що поступово за її правителями був виз- на-ний привласнений ними імператорський титул (Німецькою імперією – 1744 р., Францією – 1762 р. і Річчю Посполитою – 1764 р.). Тоді як Західна Європа роздиралася внутрішніми протиріччями, відстала, але "єдина, однорідна, молода, така, що швидко росте Росія, майже невразлива і абсолютно недоступна завоюванню", зуміла посісти чільне місце серед інших європейських дерясав.
"Польське" питання
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання“ на сторінці 2. Приємного читання.
