• визнавалося право на "австрійську спадщину" старшої доньки покійного імператора Карла VI Марії-Терези;
• окупована Фрідріхом П Сілезія залишалася у складі Пруссії;
• Франція повертала Англії захоплені нею території в Америці та Індії.
Найважливішим результатом війни було значне посилення Пруссії, що
помітно вплинуло на розстановку сил у Центральній Європі. Саме з цього моменту починається історія гострого австро-прусського суперництва за гегемонію в німецьких землях, яке тривало понад сто років.
Незадоволені результатами війни були й інші європейські держави. Зокрема, свого занепокоєння появою такого сильного й амбітного сусіда як Пруссія не приховувала Росія. Розчарованою була і Франція, fi зусилля, спрямовані на реалізацію споконвічної мрії про остаточне роздрібнення та ослаблення Німеччини, призвели до протилежного результату: замість підупалої Австрії тут з'явилася ще потужніша німецька держава з яскраво вираженим прагненням подальшої територіальної експансії. Але найбільш скривдженою почувала себе імператриця Марія-Тереза (1740-1780 pp.), для якої Сілезія була не чимось на зразок віддалених нідерландських провінцій, а частиною основного державного тіла. Вона не змирилася з втратою Сілезії й не приховувала наміру її повернути. Тому нова європейська війна була не за горами.
Таким чином, "війна за австрійську спадщину" засвідчила появу нової пари антагоністів, цього разу в Центральній Європі, конфлікт між якими вплинув на систему політичних союзів, своєрідно переплітаючись і накладаючись на суперництво Англії та Франції. Кожен з потенційних учасників очікуваної наступної війни, прагнучи використати нову політичну ситуацію в своїх інтересах, зосередив основну увагу на пошуку найвигідніших союзників. Цей пошук привів до справді сенсаційних результатів. Пізніше їх стали називати "дипломатичною революцією" XVIII ст.
Першою несподіванкою був союз Англії з Пруссією, яка видавалася британській короні більш надійним захисником її континентальних володінь (Ганноверу) від Франції, ніж віддалена і зосереджена на боротьбі за Сілезію Австрія. Але найбільш шокуючою стала спілка давніх ворогів – Габсбургів з Бурбонами. Втім такі зміни у складі протиборчих коаліцій були цілком закономірними. Глобальне суперництво Англії та Франції на всіх континентах неминуче мало привести ці країни у різні табори. Що ж до Австрії, то місце її головного ворога тепер міцно посіла Пруссія. Тому передвоєнні коаліції найбільших держав постали перед здивованою Європою у вкрай незвичному вигляді: Англії та Пруссії протистояли Франція та Австрія, до яких незабаром прилучилися Росія та Іспанія.
Війна, що увійшла в історію під назвою Семирічної (1756-1763 pp.), стала підтвердженням факту значних змін у співвідношенні сил між провідними державами Європи. Росія продемонструвала зростання своєї потуги, завдавши нищівної поразки Пруссії, яку врятувала лише смерть у 1761 р. імператриці Єлизавети і вступ на престол Петра ПІ, який був палким прихильником Фрідріха II і негайно припинив війну проти свого кумира. З'ясувалося також, що без підтримки Росії Австрія не в змозі домогтися успіху в боротьбі зі своїм головним ворогом. Але найважливіше значення мала перевага Англії у її двобої зі слабнучою Францією. Війна завершилася підписанням 1763 р. двох мирних договорів – Паризького та Губертусбурзького, за якими:
• Франція відмовлялася на користь Англії від більшості своїх володінь в Індії, а також від колоній в Америці – Канади, Кейп-Бретону і островів Вест-Індії;
• Іспанія передавала Англії Флориду і як компенсацію отримувала частину французької Луїзіани;
• Австрія остаточно втратила Сілезію.
Таким чином, з цієї війни Англія вийшла вже світовою державою, яка майже повністю витіснила Францію з Американського континенту та з Індії й забезпечила своє панування на морі. Водночас поразка Франції свідчила про поглиблення економічної, політичної та соціальної кризи в країні, що не могло не призвести до послаблення її позицій у світі, а згодом – і до революції. Проте жодна з великих держав не могла претендувати на роль гегемона і у своїх зовнішньополітичних акціях була змушена зважати на позицію інших. Рівновага сил стала фактором європейської політики.
Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)“ на сторінці 2. Приємного читання.
