Так царський уряд капітулював перед німецьким шантажем. 29 березня в Австро-Угорщині була оголошена часткова мобілізація п'яти корпусів. 31 березня 1909 р. здала свої позиції й Сербія. Вона визнала себе змушеною заявити, що анексія Боснії і Герцеговини не порушує її прав. Німецька дипломатія торжествувала.
Проте її перемога була такою, що значною мірою лише здавалася. Не зважаючи на те, що тимчасова слабкість Росії була продемонстрована перед балканськими народами, російський вплив у Сербії підірвано не було. Серби ніде було шукати підтримки, окрім як у Росії та її союзника Франції. Ще важливіше було інше. Грубе втручання Б. фон Бюлова на користь Австро-Угорщини до крайності загострило відносини між Німеччиною і Росією. Зрозуміло, це було небезпечно для переможниці.
Російська дипломатія не забарилася взяти свій реванш. У жовтні 1909 р. в Італії, в Ракконіджі, відбулася зустріч Миколи П з італійським королем Віктором Еммануїлом III. Тут міністри закордонних справ Росії та Італії – Ізвольський і Тіттоні –оформили ту угоду, основи якої були намічені ще в Дезіо. Росія й Італія домовилися спільно протидіяти австрійській експансії на Балканах. Дипломатичною мовою це було висловлено таким чином:
"1. Росія та Італія повинні прагнути в першу чергу зберегти status quo на Балканському півострові. 2. При всіх випадковостях, що можуть виникнути на Балканах, вони повинні дотримуватися застосування національного принципу, сприяючи розвитку балканських держав з метою усунення всякої іноземної переваги. 3. Обидві сторони зобов'язуються спільно протидіяти всім протилежним прагненням".
Також, Італія зобов'язувалася "ставитися доброзичливо до інтересів Росії в питанні про протоки". Зі свого боку, царська дипломатія обіцяла таку ж "доброзичливість" "до інтересів Італії в Триполітанії та Кіренаїці". Угода в
Ракконіджі залишилася таємною. Вона була симптомом подальшого відходу Італії від Троїстого союзу.
Підсумки боснійської кризи такі: загарбницькі апетити Росії не були задоволені, Сербія не відмовилася від ідеї возз'єднання югославських народів, а Росія продовжувала підгримувати Сербію і виношувала плани захоплення проток. Боснійська криза призвела до різкого погіршення відносин між Росією і Німеччиною з Австро-Угорщиною.
Потсдамська зустріч
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Революція в Туреччині та міжнародні відносини“ на сторінці 2. Приємного читання.
