Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес

Міжнародні відносини та світова політика

Б. Дізраелі прагнув якось знівелювати турецькі звірства. Щоб ще більше підбурити Порту до непоступливості, він послав до проток англійський флот. Британські кораблі стали на якорі в Безикській бухті, недалеко від входу до Дарданелл. Було ясно, що маючи підтримку Англії, Порта відхилить Берлінський меморандум. Незважаючи на це, О. М. Горчаков усе-таки хотів вручити його Порті. Проте Д. Андраші та О. фон Бісмарк умовили його відмовитися від цієї думки.

Тим часом Сербія і Чорногорія підписали союз і вже готувалися до озброєного втручання на користь слов'янських повстанців у Боснії і Герцеговині. Представники Росії і Австрії в Белграді і Цетині офіційно застерігали проти цього. Але там не надавали цим дипломатичним застереженням особливого значення. Серби були дуже впевнені, що у випадку, якщо Сербія і Чорногорія почнуть війну, Росія, незважаючи на офіційні застереження, не допустить їх разгрому турками.

30 червня 1876 р. сербський князь Мілан IV Обренович оголосив війну Туреччині. Російське суспільство співчувало слов'янським народам і хотіло допомогти їм у визвольній боротьбі. Були зібрані великі пожертви, багато хто хотів добровольцями поїхати воювати до Сербії (письменник-демократ Гліб Успенський, письменник В. М. Гаршин та ін.) Внутрішньополітичні обставини й економічні інтереси – прискорений капіталістичний розвиток Півдня Росії, розширення чорноморської торгівлі – також підштовхували Росію до війни. Росія надавала не тільки дипломатичну, але й військову допомогу повсталим слов'янам. У Сербії знаходилося близько 4 тисяч російських добровольців, зокрема багато офіцерів, на чолі з генералом Черняєвим, який був призначений головнокомандувачем сербської армії.

Для Росії, яка хотіла вступити у війну проти турків, міжнародна обстановка була не дуже прийнятною. Рішучим супротивником посилення впливу Росії на Балканах була Англія, з якою Росія воювала в Середній Азії, а також Австро-Угорщина. Дипломатичним партнером Росії в діях проти Туреччини був канцлер Німеччини О. фон Бісмарк. Німеччина не хотіла надавати допомогу Росії, а переслідувала свої інтереси – усунути Росію від участі в європейських справах і залишити свого головного супротивника в Європі – Францію, без надійного союзника в особі Росії.

Зі свого боку Росія докладала всіх зусиль, щоб не допустити вступу у війну Австро-Угорщини. У липні 1876 р. в Рейхштадті в Богемії (Чехія) відбулася зустріч Олександра II і Франца Йосипа І, між якими не було підписано ні угоди, ні конвенції, ні навіть протоколу про спільні дії на Балканах. Підсумки авсіро-російської змови були записані під диктовку Д. Андраші російським послом у Відні, який там був присутній. Результати цього були продиктовані О. М. Горчаковим комусь із чиновників, що супроводжували його. Ці два записи, ніким не завірені і притому, що розходилися один з одним у низці пунктів, були єдиними документами, в яких були закріплені результати рейхштадської зустрічі. Згідно з обома записами, в Рейхштадті було домовлено "зараз" дотримуватися "принципу невтручання". Якщо ж обстановка зажадає активних виступів, вирішено було діяти за взаємною домовленістю. Рейхштадтська угода таїла в собі зародки безлічі непорозумінь і конфліктів.

У серпні 1876 р., після того як серби потерпіли декілька поразок, Горчаков О. М. запропонував О. фон Бісмарку взяти на себе ініціативу скликання міжнародної конференції для вироблення умов сербо-турецького миру. Але О. фон Бісмарк зовсім не бажав, щоб Росії вдалося без війни розіграти роль покровительки слов'ян. Навпаки, він дуже хотів, щоб Росія чим глибше загрузла у східних справах. Тому він відхилив пропозицію О. М. Горчакова. Він всіляко провокував ускладнення між Росією і Англією, з одного боку, і Туреччиною – з іншого.

У жовтні 1876 р. сербська армія потерпіла серйозну поразку. Становище Сербії стає критичним. Росія під загрозою розриву дипломатичних відносин примусила Туреччину піти на перемир'я і тим самим врятувала Сербію від вторгнення на її територію турецьких військ. На настійну вимогу Росії в Костянтинополі зібралася конференція європейських держав, на якій був прийнятий проект автономії Боснії, Герцеговини і Болгарії. Цю автономію повинен був створити турецький уряд. Проте Туреччина, що підбурювалася Англією, відмовилася виконати рішення конференції під приводом проголошення загальнодержавної конституційної реформи. Росія ще раз зробила спробу добитися від Туреччини вирішення балканської проблеми мирним шляхом. Але Туреччина, підбурювана Англією, і цього разу відмовилася і продовжувала провокувати війну.

У квітні 1877 р. Росія оголосила Туреччині війну. Бойові дії розгорнулися на двох театрах – Балканському і Закавказькому. Основний театр воєнних дій – Балканський, де Росія мала 250-тисячну армію, а турки – 200 тисяч солдатів і офіцерів. У Закавказзі Росія мала 70-тисячну армію. В історії цієї війни – оборона Шипки від турків, узяття Плевни (3 штурми), визволення Софії, узяття Пловдива і Андріанополя, успішні дії болгарської армії під командуванням російських офіцерів та ін. На кавказькому фронті – взяття російськими військами фортець Каре, Баязет і вихід їх до фортеці Ерзерум. Туреччина запросила миру. Російська армія, просуваючись до Костянтінополя, зайняла містечко Сан-Стефано в 12 км. від столиці Туреччини. Від захоплення столиці російська армія утрималась, оскільки Англія і Австро-Угорщина погрожували розірвати дипломатичні відносини з Росією, якщо вона її захопить.

З березня 1878 р. в містечку Сан-Стефано Росія підписала мирний договір з Туреччиною, за яким: 1) Туреччина визнавала повну незалежність Чорногорії, Сербії і Румунії, при цьому Чорногорія і Сербія збільшували свої території; 2) створювалася нова держава – князівство Болгарія. До неї включалися всі території з болгарським населенням від Дунаю до Егейського моря (Болгарія, Східна Румелія і частина Македонії). 3) Російські війська залишалися на цих територіях протягом двох років. 4) Боснія і Герцеговина отримували автономію; 5) Росії віддавалася частина Бессарабії, яка 1856 р. була приєднана до Румунії; 6) на Кавказі Росії передавалися такі великі міста і фортеці: Ардаган, Батум, Каре, Баязет з околицями навколо них, не рахуючи дрібних; 7) Туреччина виплачувала Росії також контрибуцію в розмірі 310 млн. крб. золотом. Договір значно посилював позиції Росії на Балканах, а Болгарія ставала на них російським плацдармом.

Англія і Австро-Угорщина не бажали подібного посилення Росії і заявили різкий протест проти цього договору. Росія, побоюючись продовження цієї війни, тільки вже з новими супротивниками, погодилася на скликання міжнародної конференції (конгресу) з перегляду Сан-Стефанського мирного договору. Росія розраховувала на підтримку Німеччини на цьому конгресі, проте ще до його скликання О. фон Бісмарк дав зрозуміти, що на ньому він буде грати роль "чесного маклера". Таким чином, Росії розраховувати на підгримку Німеччини вже більше не доводилося.

На Берлінському конгресі Росія залишалася в ізоляції. Найбільшу непримиримість проявляла Англія, яка підкріплювала свої вимоги військовими демонстраціями. О. фои Бісмарк і його "чесне маклерство" на конгресі проявилося в тому, що у всіх найважливіших питаннях він підтримував супротивників Росії (тобто Англію і Австро-Угорщину). Підсумком роботи конгресу став Берлінський трактат 1787 р., який значно обмежував інтереси Росії і південних слов'ян на Балканах, а саме: 1) князівство Болгарія визнавалося автономним і територія його обмежувалася на півночі від Балкан до Дунаю. На південь від Балкан створювалася автономна область Східна Румелія під владою султана, але на чолі з генерал-губернатором із християн; 2) Македонія продовжувала залишатися за Туреччиною. 3) Румунію, Чорногорію і Сербію визнавали незалежними, проте території Чорногорії і Сербії зменшувалися; 4) Австро-Угорщина отримувала Боснію і Герцеговину, навіть не зробивши жодного пострілу проти турків у війні. 6) На Кавказі фортеця Баязег переходила до Туреччини; 7) підтверджувалися попередні розміри контрибуції від Туреччини на користь Росії.

Таким чином, особливі вигоди за Берлінським трактатом отримали Англія і Австро-Угорщина, які взагалі не воювали з Туреччиною. За таємним договором Англія скуповувала о. Кіпр і почала перетворювати його на свою військово-морську базу. Підсумки війни для Росії були дуже скромними, а плани її на Балканах потерпіли поразку.

Берлінський трактат порушував інтереси слов'янського населення на Балканському півострові і призвів надалі до нових гострих конфліктів на Балканах. Австрійська окупація Боснії і Герцеговини заважала національному об'єднанню сербського народу, який надовго залишався роз'єднаним. Рішення Берлінського конгресу викликали протести і повстання в Боснії і Герцеговині, які були жорстоко придушені австрійцями. Воля болгарського народу також була порушена поділом країни на три частини, що призвело до подальшої боротьби за об'єднання країни.

У той же час російсько-турецька війна надала допомогу південним слов'янам у справі їх національного об'єднання. Було покладено початок болгарської незалежності і самостійності, в Болгарії була проведена земельна реформа і землі колишніх турецьких поміщиків передали селянам, а сама Болгарія швидко пішла шляхом буржуазного розвитку.

Берлінський трактат відбився і на європейській політиці Росії. Позиція О. фон Бісмарка на конгресі поклала початок різкому погіршенню російсько- німецьких відносин, що надалі привело до підписання союзу між Німеччиною і Австро-Угорщиною проти Росії і створило передумови для зближення Росії і Франції. Англія ж, зі свого боку, зобов'язувалася захищати азійські володіння Туреччини, якщо вони зазнають нападу з боку Росії.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Міжнародні відносини та світова політика» автора Сарнацький О.П. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес“ на сторінці 2. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Тема 1. Міжнародні відносини та світова політика пер. пол. XVII ст. – пер. пол. XVIII ст.

  • Міжнародні відносини під час Тридцятирічної війни. Вестфальський мир.

  • Європейська рівновага (сер. XVII – сер. XV III ст.)

  • Тема 2. Міжнародні відносини та світова політика др. пол. XVIII ст.

  • Зовнішня політика Росії др. пол. XVIII ст. "Польське" питання

  • "Польське" питання

  • Другий поділ Польщі

  • Міжнародні відносини під час боротьби північноамериканських колоній Англії за незалежність

  • Укладення союзного і торгового договорів між Францією та США

  • Позиція Росії в період боротьби США за незалежність

  • Тема 3. Міжнародні відносини та світова політика під час Великої французької революції та наполеонівських воєн (1789-1814 pp.).

  • Міжнародні відносний в Європі в 1789-1792 pp.

  • Рейхенбахські угоди від 27 липня 1790 р.

  • Невдала втеча короля та утворення контрреволюційної коаліції

  • Спроби створення альтернативної антифранцузької коаліції

  • Роль Англії у розширенні контрреволюційної коаліції

  • Зовнішня політика Франції в період якобинської диктатури

  • Міжнародні відносини у світі за часів термідоріанської реакції та Директорії у Франції (1794-1799 pp.)

  • Англо-російсько-австрійський союз 1795 р.

  • "Дипломатія" французьких генералів

  • Міжнародні відносини та світова політика під час наполеонівських воєн (1799-1814 pp.)

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Росії

  • Позиція Н. Бонапарта щодо Англії Ам'єнський мнр (27 березня 1802 г.)

  • Перелом у стосунках Н. Бонапарта та Олександра І

  • Підготовка до війни з Пруссією. Розгром Пруссії

  • Тема 4. Міжнародні відносини в 1812-1815 pp. Крах імперії Н. Бонапарта. Віденська система міжнародних відносин: "концерт європейських держав".

  • Поразка Н. Бонапарта в Росії. Шоста коаліція

  • Шомонський трактат. Паризький мир і реставрація Бурбонів

  • Віденський конгрес і розкладка сил на ньому (1814-1815 pp.). "Сто днів Наполеона". Сьома антифранцузька коаліція. Крах Н. Бонапарта

  • Принцип легітимізму

  • Таємна угода Австрії, Франції та Англії проти Росії та Пруссії

  • "Сто днів Наполеона" (20 березня – 28 червня 1815 р.). Сьома антифранцузька коаліція

  • Рішення Віденського конгресу та їх наслідки для міжнародних відносин та світової політики в першій половині XIX ст.

  • Тема 5. Міжнародні відносини в 1815 – поч. 30-х pp. XIX століття.

  • Внутрішні протиріччя у Священному союзі

  • Конгреси в Троппау (1820 р.) і Лайбаху (1821 р.)

  • Веронський конгрес

  • Політика Англії щодо південноамериканських держав

  • “Східне” питання у 20-х pp. XIX ст. і міжнародні відносини з ним пов'язань Андріанопольський договір 1829 р.

  • Зближення Миколи I з Англією та Францією і подальший розвал Священного союзу

  • Російсько-турецька война. Адріанопольський мир 1829 р.

  • Ставлення провідних держав світу до змін у Європі кін. 20-х – поч. 30 pp. XIX ст.

  • Позиція великих держав у питанні про Польське повстання 1830- 1831 pp.

  • Спроба дипломатичного втручання Англії та Франції в польське питання

  • Тема 6. Міжнародні відносини 30-х – 40-х pp. XIX ст.

  • Ункіар-Іскелеський договір (8 липня 1833 р.)

  • З'їзд монархів у Мюнхен греці (1833 р.)

  • Позиція Франції відносно східного питання

  • Лондонська конвенція 1841 р. щодо режиму чорноморських проток

  • Ставлення провідних країн світу до національно-об'єднавчих процесів у Європі в 30-х – 40-х pp. XIX ст. і революційних подій 1848- 1849 pp. “Німецьке” питання і пункти 1850 р.

  • Національно-об'єднавчі процеси в Німеччині й міжнародні відносини

  • Микола І і подальші події в Європі 1848-1849 pp.

  • Втручання держав у австро-прусський конфлікт і поновлення Німецького союзу

  • "Оломоуцьке приниження" Пруссії

  • "Східне'' питання в 1848-1849 pp. Вплив революційних подій 1848-1849 pp. на світову політику

  • Вплив на світову політику революційних подій 1848-1849 pp.

  • Тема 7. Колоніальна політика європейських країн кін. ΧVIII – пер. пол. XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході пер. пол. XIX ст. Англо-французькі протиріччя в Ірані поч. XIX ст. Стосунки Росії та Ірану.

  • Місія Жобера. Фінкенштейнський договір 1807 р.

  • Англо-французька дипломатична боротьба в Ірані в 1807-1811 pp. Місії Гардана і Джонса.

  • Початок російсько-іранської війни 1804-1813 pp. Гулістанський мир 1813 р.

  • Міжнародні відносини навколо ханств Середньої Азії

  • Міжнародні відносини навколо Афганістану

  • Англо-афганська війна 1832-1842 pp. і міжнародні відносини

  • Політика країн Заходу щодо Китаю. Нанкінський договір і початок загарбання Китаю. Політика Росії відносно Китаю

  • Причини і розв'язування першої опіумної війни 1838-1842 pp.

  • Нанкінський договір 1842 р.

  • Наслідки договорів Китаю з країнами Заходу

  • Російсько-китайські відносини на поч. XIX ст.

  • Кульджинський торговий договір 1851 р. між Росією і Китаєм

  • Тема 8. Міжнародні відносини 50-х- 60-х pp. XIX ст.

  • Переговори Миколи І з Англією щодо питання про розподіл Туреччини

  • Російсько-французькі чвари в Туреччині

  • Місія Меншикова в Туреччині

  • Контрманеври англійського посла в Костянтинополі

  • Позиція Пруссії в російсько-турецькому конфлікті

  • Оголошення Туреччиною війни Росії

  • Місія О. Ф. Орлова у Відні

  • "Чотири пункти" Наполеона III (18 липня 1854 р.)

  • Позиція Швеції

  • Таємні переговори Наполеона III з Олександром II про мир

  • Австрійський ультиматум Росії

  • Позиція Англії на конгресі

  • Міжнародні події навколо "польського" і "німецького" питань у 60-х pp. XIX ст. Утворення Австро-Угорщини

  • Відмова Англії від втручання у польські справи

  • Позиція Росії з питання об'єднання Німеччини

  • Створення Північнонімецького союзу

  • Міжнародні відносини під час об'єднання Італії.

  • Зближення Наполеона III з Олександром II

  • Угода між Францією і К. ді Кавуром у Пломб'срі (20 липня 1858 г.)

  • Війна Франції та Італії з Австрією (1859 р.)

  • Тема 9. Міжнародні відносини під час колоніальної політики країн Заходу і Росії в Азії та Америці у др. пол. XIX ст.

  • Політика західних держав і Росії щодо Японії, Кореї, Китаю

  • Політика Англії щодо Японії

  • Політика держав Заходу щодо Китаю в середині та другій половиш XIX ст.

  • Політика Росії щодо Китаю другої половини XIX ст.

  • Міжнародні відносини на Середньому Сході. Політика Роси щодо Середньої Азії

  • Завоювання Росії в Середній Азії

  • Англо-російська боротьба на Середньому Сході в 50-х – 70-х pp. XIX ст.

  • Тема 10. Міжнародні відносин 70-х pp. XIX ст. в Європі.

  • Позиція Австро-Угорщини

  • Франкфуртський мирний договір

  • Союз трьох імператорів 1873 р. Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Угода трьох імператорів

  • Франко-німецька військова тривога 1874-1875 pp.

  • Місія Радовиця і військова тривога 1875 р.

  • Балканське питання др. пол. 70-х pp. XIX ст. Сан-Стефанський мирний договір після війни 1877-1878 pp. і Берлінський конгрес
  • Тема 11. Міжнародні відносини та зовнішня політика США напр. XVIII – поч. XX ст.

  • "Друга" війна США за незалежність

  • Придбання США Великої Луїзіани у Франції

  • Початок експансіонізму США (кін. XVIII – поя. XIX ст.). Загарбницька політика США в Америці. "Доктрина Монро".

  • Розширення території США за рахунок захоплення земель у Мексики. Захоплення Флориди

  • Позиція США у південноамериканському питанні та "доктрина Монро"

  • Експансія США у 30-х pp. XIX ст.

  • Експансія США у 40-х pp. XIX ст.

  • Американо-мексиканська війна (1846-1848 pp.) і захоплення Каліфорнії США

  • Політика США в тихоокеанському регіоні пер. пол. XIX ст.

  • Ставлення провідних країн світу до громадянської війни в США

  • Інтервенція Англії, Франції та Іспанії в Мексиці

  • Громадянська війна в США і позиція Росії

  • Іспано-американська війна 1898 р.

  • Політика США в Тихоокеанському басейні сер. XIX – поч. XX ст.

  • Доктрина Хея ("відкритих дверей" у Китай)

  • Тема 12. Міжнародні відносини під час утворення Троїстого союзу

  • Костянтинопольський договір Росії з Туреччиною

  • Поновлення союзу "Трьох імператорів" (1881 р.)

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Підписання у Відні Троїстого Союзу (1882 р.).

  • Загострення протиріч між Францією та Італією. Укладення Троїстого союзу

  • Тема 13. Протиріччя Франції, Росії та Англії з Німеччиною. Створення франко-російського союзу

  • Крах Союзу трьох імператорів

  • Військова тривога в січні 1887 р.

  • "Договір перестраховки" 1887 р. і погіршення російсько-німецьких стосунків

  • Середземноморська Антанта

  • Лорд Солсбері та англійська політика "блискучої ізоляції"

  • Франко-російський союз (1891-1893 pp.). Гаазька конференція 1899 р.

  • Гаазька конференція

  • Новий курс німецької політики. "Пангерманізм". Англо-німецькнй морський та колоніальний антоганізми

  • Переговори про англо-німецький союз

  • Німецький військово-морський закон 1898 р.

  • Тема 14. Завершення боротьби за колоніальний поділ світу між провідними державами (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Закабалення Туреччини

  • Захоплення Англією Єгипту (1882 р.)

  • Росія і Близький Схід на початку 80-х pp. XIX ст.

  • Захоплення Францією Індокитаю. Початок загарбницької політики Японії у Східній Азії в 70-х – 80-х pp. XIX ст.

  • Міжнародні відносини під час колоніальних захоплень західних держав у Африці. Наслідки англо-бурської війни

  • Фашодський інцидент

  • Міжнародні наслідки південноафриканської кризи

  • Тема 15. Міжнародні відносини на Далекому Сході (кін. XIX – поч. XX ст.)

  • Союз Росії з Китаєм 1896 р.

  • Суперництво між провідними країнами світу на Далекому Сході

  • Подальше загострення далекосхідного питання. Англо- японський договір 1902 р.

  • Ставлення західноєвропейських країн та США до російсько- японської війни 1904-1905 pp. Портсмутський мир

  • Тема 16. Міжнародні відносини під час утворення Антанти

  • Англо-французька "сердечна" згода 1904 р.

  • Подальша військова співпраця Англії та Франції

  • Спроби Німеччини укласти російсько-німецький союз у 1904 р.

  • Марокканська криза 1905-1906 pp. Алхесираська конференція

  • Англо-російська угода 1907 р. та утворення Троїстої згоди

  • Тема 17. Міжнародні відносний напередодні та під час Першої світової війни (1914-1918 pp.)

  • Боснійська криза 1908-1909 pp.

  • Революція в Туреччині та міжнародні відносини

  • Потсдамська зустріч

  • Франко-німецький конфлікт у Марокко (Агадир)

  • Італо-турецька війна

  • Місія Р. Холдена

  • Подальше посилення англо-французької Антанти

  • Друга Балканська війна

  • Балканське питання в кін. 1913 – на поч. 1914 pp.

  • Міжнародні відносний на Далекому Сході (поч. XX ст. -1914 р.)

  • Міжнародні відносини на початку Першої світової війни. Світова політика під час війни. "21 вимога до Китаю"

  • США на початку Першої світової війни

  • Вступ у війну Туреччини

  • Угода Англії та Франції про розподіл Туреччини