ІХС – захворювання серцевого м'яза, зумовлене порушенням рівноваги між коронарним кровообігом і метаболічною потребою. ІХС виникає внаслідок звуження коронарних судин (оклюзія атеросклеротичними бляшками, тромбоутворення в коронарних судинах), коронароспазму, змін реологічних властивостей крові з нахилом до тромбоутворення. ІХС може проявлятися у вигляді стенокардії (хронічна форма) або інфаркту міокарда – ІМ (гостра форма). Стенокардія (angina pectoris) характеризується сильним болем в ділянці серця за грудниною, що іррадіює в ліву руку і ліву половину тіла. Виділяють стабільну стенокардію (стенокардію напруги), коли напади виникають під час фізичної та емоційної напруги. Для лікування стабільної стенокардії призначають антиангінальні засоби. Вазоспастична (варіантна стенокардія, стенокардія Прінцметала) характеризується коронароспазмом, що виникає спонтанно без провокуючих факторів (при звичайному фізичному навантаженні, уві сні), її виникнення пов'язують зі зниженням синтезу ендотелійрелаксуючого фактора і для її лікування ефективними є антиангінальні засоби. Нестабільна стенокардія характеризується порушенням трофіки міокарда внаслідок тромбоутворення в коронарних судинах. Напад стенокардитичного болю виникає в спокої. Стенокардія потребує призначення лікарських засобів, які попереджають тромбоутворення в комбінації з антиангінальними препаратами. Інфаркт міокарда являє собою ішемічний некроз, що виникає при невідповідності коронарного кровообігу потребам міокарда. Існують схеми патогенетичного лікування інфаркту міокарда.
Для лікування хворих на ІХС застосовують препарати різного механізму дії та хімічних груп. Особливої уваги надають засобам, які поліпшують постачання міокарда кров'ю та киснем, зменшують потребу його в кисні, а також регулюють обмін речовин у кардіоміоцитах. Ці препарати мають назву антиангінальних засобів.
Класифікація антиангінальних засобів:
I. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні й поліпшують його кровопостачання:
• органічні нітрати (нітрогліцерин, сустак, нітронг, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат та ін.);
• блокатори кальцієвих каналів або антагоністи кальцію (ніфедипін, верапаміл, амлодипін, дилтіазем та ін.);
• препарати різних хімічних груп (аміодарон, молсидомін та ін.).
II. Засоби, що знижують потребу міокарда в кисні:
• β-адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол, талінолол та ін.);
• брадикардитичні засоби (івабрадин).
III. Засоби, які підвищують постачання міокарда киснем:
• вінцеворозширювальні засоби міотропної дії (папаверину гідрохлорид, дротаверин (но-шпа), пентоксифілін та ін.);
• засоби рефлекторної дії, що усувають спазм вінцевих артерій (валідол);
• антиагреганти (кислота ацетилсаліцилова, дипіридамол, клопідогрель та ін.).
IV. Засоби, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії:
• енергозабезпечувальні засоби (триметазидин, неотон, кислота глутамінова, мілдронат та ін.);
• електронакцептори (кислота аскорбінова, рибофлавін, убіхінон та ін.);
• антиоксиданти (токоферолу ацетат, тіотриазолін, есенціале, кверцетин та ін.);
• анаболічні засоби: стероїдні (ретаболіл, неробол) і нестероїдні (калію оротат, рибоксин та ін.).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)“ на сторінці 1. Приємного читання.
