Риновіруси і пікорнавіруси спричиняють гострі респіраторні вірусні інфекції, які спостерігаються досить часто. Вакцинація проти цих захворювань неефективна, оскільки налічується понад 100 серотипів риновірусів. Останніми роками вчені ведуть пошук ефективних препаратів, які могли б перешкоджати взаємодії вірусу з рецепторами клітин-мішеней, порушувати проникнення вірусів у клітини і вивільнення вірусної РНК, блокувати пермеази, що необхідні для реплікації вірусів.
Перспективним засобом при цьому є плеконарил, який поєднує високу ефективність і біодоступність із низькою токсичністю. Зараз проводять дослідження цього засобу.
Препарати, які діють на вірус натуральної віспи
Метисазон – похідна тіосемікарбазону. Препарат порушує процес “збирання” віріонів, пригнічуючи синтез вірусного структурного білка. Призначають метисазон всередину. Застосовують для профілактики віспи та для зменшення ускладнень противіспової вакцинації, а також застосовується при генітальному та оперізуючому герпесі. Із побічних ефектів можуть спостерігатися диспепсичні явища (нудота, блювання). Протипоказаний препарат при захворюваннях печінки, нирок, хворобах травного каналу.
Противірусні лікарські засоби широкого спектра дії(у тому числі ефективні при гепатитах В і С)
Інтерферони виділяють із культур лейкоцитів (α-інтерферони), фібробластів (β-інтерферони) або лімфоцитів (γ-інтерферони) людини. Шляхом імплантації відповідних генів людини кишковій паличці одержують рекомбінантні інтерферони.
Інтерферон – це видоспецифічний низькомолекулярний глікопротеїн. Власне інтерферон не виявляє противірусної активності. Він взаємодіє зі специфічними ділянками на поверхні клітин, що супроводжується активацією протеїнкіназ і утворенням низькомолекулярного інгібітора синтезу білків, який стимулює ферменти, що руйнують РНК вірусів і клітин хазяїна.
Інтерферон, крім противірусної та протимікробної дій, також активує імунітет (зростає фагоцитарна активність макрофагів, підвищується токсичність кілерів), виявляє протипухлинну і радіопротекторну активність, впливає на функції різних систем організму (в тому числі й на центральну нервову систему).
Класифікація препаратів інтерферонів:
• a-2А-інтерферони: реаферон, роферон, лаферон;
• a-2В-інтерферони: інтрон-А, інтрен, віферон;
• a-2С-інтерферони: берофор, ешферон, велферон;
• β-інтерферони: бетасерон, фрон;
• γ-інтерферони: гаммаферон, імуноферон.
Як противірусні в основному застосовують α-інтерферони (а-2А, а-2В). Інтерферони ефективні при герпетичному кератиті, герпетичному ураженні шкіри і статевих органів, ГРВІ, оперізуючому лишаї, вірусних гепатитах В і С, СНІДі, деяких злоякісних новоутвореннях, для профілактики грипу та інших респіраторних захворювань.
Фармакодинаміка. Механізм противірусної дії інтерферонів полягає у стимуляції продукції клітинами хазяїна ферментів, які гальмують трансляцію вірусної матричної РНК, синтез вірусних білків, репродукцію вірусів.
Препарати також володіють імуномоделюючою, протипухлинною дією.
Застосовують препарати місцево. Закапують або розпилюють у носові ходи, а також закапують у кон'юнктивальний мішок по 2-3 краплі 1-2 рази на день з метою профілактики, а з лікувальною метою – 4-6 разів на день. Місцево інтерферони використовують і під час лікування оперізуючого лишаю.
Створені високоочищені інтерферони (1 мг – 5 000 000 ОД) для приймання всередину і парентерального введення (внутрішньовенно, внутрішньом'язово, внутріш- ньокістково, ендолюмбально, ендолімфатично). Препарати швидко інактивуються, тому їх призначають 4-6 разів на добу.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)“ на сторінці 1. Приємного читання.
