Із задньої частки гіпофіза отримують вазопресин і окситоцин. їх синтез здійснюється у ядрах гіпоталамуса, з яких по аксонах вони надходять до задньої частки гіпофіза. Секреція вазопресину регулюється осморецепторами. Як лікарські препарати застосовують вазопресин, його синтетичний замінник десмопресии, до складу якого входять вазопресин і окситоцин.
Фармакокінетика. Шляхом незначних змін молекули вазопресину синтезовано численні його аналоги, що відкрило можливості для ширшого застосування гормону. Найбільший антидіуретичний потенціал має препарат адіупресин (десмопресин).
Десмопресии призначають інтраназально у вигляді крапель, спрею або в ін'єкціях. Абсорбція при інтраназальному введенні становить 3-5 %. Розподіляється в організмі в позаклітинному просторі. Дія при всіх способах введення настає через 30-120 хв. Тривалість дії після інтраназального введення 10 мкг препарату – 8-18 год. У десмопресину порівняно з природним вазопресином менший судинозвужувальний ефект, гормон менше піддається розпаду під впливом трансдегідро- генази, тому має подовжену дію: Т1/2 – 114 хв.
Фармакодинаміка. Вазопресин і його аналоги сприяють абсорбції в нирках натрію і води, зниженню концентрації електролітів у плазмі крові. Посилення реабсорбції води пов'язано зі специфічною дією вазопресину на обмін речовин канальцевого епітелію нирок. Вазопресин має дисульфідні групи, за допомогою яких зв'язується з SH- групами V2-рецепторів. Внаслідок цього активується аденілатциклаза, збільшується вміст цАМФ, який у свою чергу активує фосфорилазу. Відбувається вивільнення гіалуронідази, яка сприяє підвищенню проникності дистального відділу ниркових канальців для води. Вода реабсорбується відповідно до осмотичного градієнта. При дефіциті в організмі вазопресину розвивається нецукровий діабет (diabetes insipidus).
Поряд з антидіуретичним вазопресин викликає судинозвужувальний ефект, що є наслідком стимулюючого впливу вазопресину на гладенькі м'язи стінки судин (артеріоли, венули), який опосередковується через V^-рецептори шляхом активації фосфатидилінозитолового циклу (вторинні передатчики – інозитолтрифосфат і ди- ацилгліцерол). Найактивніше реагують звуженням на вазопресин вени стравоходу, коронарні артерії, що має значення у виникненні ішемічної хвороби серця. Вазопресин підвищує артеріальний тиск, у більшій дозі – стимулює міометрій, викликаючи спастичні скорочення матки (при вагітності дія на матку менша), підвищує тонус гладенької мускулатури інших органів: кишок, сечового міхура, але розслаблює бронхи, поліпшує виділення молока (лактогенна дія). Вплив на гладенькі м'язи, зокрема судин, відбувається тільки при застосуванні високих доз вазопресину (в сотні разів вищих за ті, що спричиняють антидіуретичну дію). Крім того, вазопресин стимулює агрегацію тромбоцитів (вплив на VIa-рецептори), підвищує концентрацію VIII фактора зсідання крові, сприяє вивільненню з передньої частки гіпофіза кортикотропіну (шляхом стимуляції VIв-рецепторів).
Показання: нецукровий діабет, кровотеча з розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки, гостра артеріальна гіпотензія, коли неефективні адреналін, ангіотензин; атонія кишок, з діагностичною метою.
Протипоказання: високий артеріальний тиск, артеріосклероз, ішемічна хвороба серця, епілепсія, токсикоз вагітних.
Окситоцин (грец. oxys – гострий, швидкий і tocos – пологи) є другим гормоном, який виділяється неврогіпофізом.
Фармакокінетика. Окситоцин інактивується в організмі окситоцинаміназою, тому дія його короткотривала. Спосіб уведення окситоцину залежить від мети. Найчастіше проводять внутрішньовенну інфузію, що дає змогу оперативно регулювати введення препарату залежно від реактивності матки. Крім того, препарат можна вводити внутрішньом'язово або в шийку матки. При внутрішньовенному введенні посилення переймів матки розвивається вже через 0,5-1 хв.
Фармакодинаміка. Окситоцин стимулює гладенькі м'язи тіла матки, розслаблюючи її шийку. Завдяки зменшенню мембранного потенціалу збільшується частота, інтенсивність, тривалість скорочень. Така дія проявляється тільки в пізні терміни вагітності, коли матка підготовлена естрогенами до скоротливої діяльності, добре розвинуті м'язові волокна, клітинна мембрана достатньо поляризована, у клітинах достатньо АТФ, глікогену, ацетилхоліну, йонів калію, кальцію, магнію. Діючи на матку, коли жінка не вагітна, окситоцин може навіть розслабити міометрій, зняти спазм, викликаний вазопресином. Окситоцин майже не діє антидіуретично, розширює судини, зокрема капіляри, має здатність викликати скорочення міоепітеліальних елементів альвеол дрібних протоків молочної залози. Це сприяє просуванню у великі протоки й молочні синуси молока, яке продукується під впливом пролактину.
Показання: стимуляція пологової діяльності, післяпологові кровотечі, стимуляція лактації.
Протипоказання: відносні ознаки внутрішньоутробної гіпоксії, наявність рубців на матці, невідповідність розмірів таза і плода.
Побічна дія: порушення матково-плацентарного кровообігу з розвитком гіпоксії плода; розрив матки – при невідповідності розмірів плода і таза матері, а також при ушкодженнях стінки матки.
Гормональні препарати щитоподібної залози.
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати задньої частки гіпофіза“ на сторінці 1. Приємного читання.
