Фармакологія в системі медичних, фармацевтичних і біологічних наук
Фармакологія (від грец. pharmakon – ліки, або отрута, і logos – наука) – наука, що вивчає дію лікарських засобів та інших біологічно активних речовин на організм людини і тварин. Видатний український вчений академік О. І. Черкес дав таке визначення фармакології: “Фармакологія – це наука про фізіологічні і біохімічні механізми дії ліків, про їх фізико-хімічні властивості, про шляхи введення в організм, розподіл, виведення, дозування, про всі питання взаємодії організму і ліків”.
Одне з важливих завдань фармакології – створення нових високоефективних лікарських засобів на основі продуктів хімічного і напівхімічного синтезу, сировини природного походження (рослини, тканини, органи тварин, мінерали, продукти життєдіяльності мікроорганізмів і грибів), на основі генноінженерних технологій, нанотехнологій та квантово-фармакологічних досліджень, а також вивчення механізмів їхньої дії з наступним впровадженням у практичну медицину.
Фармакологія, як фундаментальна наука, вивчає основні закономірності взаємодії хімічних (у тому числі лікарських) засобів з біологічними системами організму.
Фармакологічні дослідження проводяться на біологічних системах різної складності – на цілому організмі, на окремих органах або клітинах, субклітинних утвореннях, рецепторах, ферментах, компонентах біомембрани та ін. Зміни функціонування біологічної системи є проявом біологічної дії (активності) хімічної або лікарської речовин.
Природничо-наукова основа фармакології – це насамперед біологія, фізіологія та біохімія, а також деякі хімічні, медичні і загальнобіологічні науки: патологічна фізіологія, мікробіологія, фізична хімія, біофізика, квантова хімія, нанохімія та ін. Без засвоєння цих дисциплін неможливо правильно орієнтуватися у тих складних процесах, які відбуваються в організмі людини і тварин, а отже, призначати ті чи інші лікарські засоби з лікувальною або профілактичною метою. У свою чергу, фармакологія є основою сучасної терапії, зокрема фармакотерапії.
Знання фармакології є безперечно важливим для лікаря будь-якої спеціальності. Більшість лікарських засобів – це високоактивні речовини з чіткою спрямованістю дії, і найменша неточність у призначенні їх може спричинити значні порушення в організмі хворого. Якісні відмінності у фармакології грунтуються або на різній кількості, або на різній хімічній будові лікарських засобів.
Часто перед лікарем стоїть складне завдання – вибрати з великого арсеналу лікарських засобів не тільки найефективніший, а й найменш токсичний препарат, а також зменшити ризик прояву негативної дії. Це вимагає глибокого розуміння того, що один і той же препарат за неоднакових умов (наприклад, різних доз, чинників зовнішнього середовища, станів організму тощо) може виявити ефект лікувальний або токсичний. Так, атропін, морфін, дигоксин у порівняно невеликих (терапевтичних) дозах виявляють лікувальний ефект, але із збільшенням дози діють токсично.
Відомий з цього приводу вислів видатного лікаря і природознавця епохи Відродження Парацельса “Dosa sola facit venenum” (“Тільки доза робить речовину отруйною"), проголошений ним ще у XVI ст., став постулатом у розвитку уявлення про токсичну і терапевтичну дію лікарських засобів.
Фармакологія охоплює три основні розділи: теоретичну (загальну), експериментальну і клінічну фармакологію.
Теоретична (загальна) фармакологія вивчає основні закономірності взаємодії організму і лікарських речовин, обгрунтовує методи дослідження нових біологічно активних сполук і раціональне застосування вже відомих лікарських речовин, а також створює теорії і концепції щодо механізмів дії і фармакологічної активності цих речовин та медикаментів.
Експериментальна фармакологія вивчає вплив біологічно активних речовин і лікарських засобів на організм тварин в умовах експерименту, виконує роль сполучної ланки між теоретичною і клінічною фармакологією. Складовими частинами її є фізіологічна, біохімічна, молекулярна, фізико-хімічна, квантова фармакологія, а також нанофармакологія.
Фізіологічна фармакологія здійснює аналіз функціональних змін органів і систем, що виникають під впливом лікарських речовин.
Біохімічна фармакологія з'ясовує зміни в обміні речовин під впливом лікарських засобів.
Молекулярна фармакологія аналізує особливості взаємодії лікарських засобів із рецепторами[1] організму.
Фізико-хімічна фармакологія вивчає фізико-хімічні процеси (комплексоутворення, адсорбція, каталіз), що лежать в основі взаємодії лікарських засобів із компонентами біомембрани.
Квантова фармакологія застосовує принципи теоретичної хімії, квантової фізики і квантової механіки та методи комп'ютерного моделювання для дослідження молекулярної структури лікарських засобів, механізмів їх взаємодії з рецепторами та іншими біомолекулами організму для встановлення первинної фармакологічної реакції медикаментів, а також цілеспрямованого синтезу оригінальних препаратів з метою раціонального застосування у клінічній практиці.
Нанофармакологія вивчає фізико-хімічні, фармакодинамічні, фармакокінетичні властивості розроблених на основі нанотехнологій нанопрепаратів, показання, протипоказання до їх застосування, можливі побічні ефекти.
Нанофармація досліджує технології розробки лікарських форм нанопрепаратів для ефективного застосування у медичній практиці.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вступ“ на сторінці 1. Приємного читання.
