Обволікаючі лікарські засоби – це високомолекулярні сполуки, що утворюють у воді колоїдні розчини. Покриваючи тонким шаром поверхню шкіри і слизові оболонки, такі препарати захищають нервові закінчення від подразнюючих речовин. Більшість обволікаючих лікарських засобів мають адсорбуючі властивості, внаслідок чого запобігають контакту шкідливого агента з нервовими закінченнями.
При запальних процесах травного каналу обволікаючі лікарські засоби через усунення подразнень слизової оболонки сприяють послабленню больового синдрому, рефлекторної дисфагії, нудоти, блювання, печії, діареї. Сповільнюючи абсорбцію (всмоктування) токсичних речовин, дані медикаменти виявляють дезінтоксикаційний ефект. Як обволікаючі лікарські засоби використовують слиз крохмалю, який готують із різної сировини (зерен кукурудзи, пшениці, рису, бульб картоплі). Насіння льону застосовують у вигляді слизу. Крохмаль та білу глину використовують також для приготування паст. Обволікаючі речовини містяться в багатьох лікарських рослинах: алтеї лікарській, гравілаті річковому, різних видах зозулинця, вівсі посівному, перстачі прямостоячому, солодці голій тощо.
Пом'якшуючі лікарські засоби
До пом'якшуючих лікарських засобів належать ліпіди, які покривають тонким шаром поверхню шкіри чи слизової оболонки і захищають рецептори від подразнень. При цьому вони надають тканинам еластичності. Ці лікарські засоби, до яких належать вазелін, ланолін, свинячий жир, лляна та оливкова олії тощо, використовують також як основу для виготовлення мазей, паст, лініментів. Деякі пом'якшуючі лікарські засоби (свинячий жир, ланолін) легко проникають у глибокі шари шкіри, і їх використовують для полегшення резорбтивної дії лікарських речовин; вазелін у глибокі шари шкіри не проникає, тому виявляє місцеву дію.
В'яжучі лікарські засоби
До групи в'яжучих засобів належать речовини, які реагують із тканинними білками (ексудати клітинних мембран, слиз) і, утворюючи альбумінати, викликають перетворення золю на гель і часткову коагуляцію білка. Альбумінати, які у вигляді плівки покривають поверхню шкіри чи слизової оболонки, захищають нервові закінчення від подразнень, зменшуючи патологічну імпульсацію, в тому числі больового (ноцицептивного) характеру. Крім того, еластична плівка механічно стискує судини, внаслідок чого зменшується проникність їх стінок і сповільнюється процес ексудації. Реалізується протизапальна, дезодоруюча, незначна знеболююча та гемостатична дія. При прийомі препарату всередину має місце протипроносний, у деяких випадках і дезінтоксикаційний ефект. При цьому пригнічується активність ферментів і утворення медіаторів запалення. Таким чином, місцева дія в'яжучих засобів спрямована на зменшення запального процесу.
В'яжучі лікарські засоби поділяють на дві групи: неорганічного і органічного походження. До в'яжучих лікарських засобів неорганічного походження належать солі деяких металів (вісмуту нітрат основний, свинцю ацетат, міді сульфат, цинку сульфат, срібла нітрат тощо у малих концентраціях).
Вісмуту нітрат основний призначають у мазях, пастах, лініментах, завдяки протимікробній і протизапальній дії. Препарат входить до складу комплексних антацидних препаратів (вікалін, вікаїр), які призначають при виразковій хворобі.
При запальних захворюваннях шкіри і слизових оболонок (дерматити, виразки, екземи) у вигляді присипок, мазей застосовують також дерматол (вісмуту субгалат), ксероформ (трибромфенолят вісмуту основний), які мають в'яжучу та антисептичну дію.
Фармакологія інших неорганічних в'яжучих засобів (див. Антисептичні та дезінфікуючі засоби).
Ефект неорганічних в'яжучих засобів нетривалий.
Побічна дія (нудота, блювання, диспепсія) може спостерігатися при тривалому застосуванні засобів, що містять метали, або при індивідуальній непереносимості.
В'яжучі речовини органічного походження отримують з лікарської рослинної сировини. Вони містяться в екстрактах з кори дуба звичайного, коріння дягелю лікарського, трави споришу звичайного, вовчуга польового, звіробою, квіток цмину піскового, трави та коріння чистотілу звичайного, листя скумпії, брусниці, суцвіть ромашки лікарської, листя та незрілих плодів горіха волоського, плодів ялівцю звичайного, чорниці, листя і плодів каштана, кореневища перстача прямостоячого, змійовика та ін. Хоча хімічний склад лікарських рослин різний, більшість з них містять дубильні речовини, які мають в'яжучі властивості. Особливо широко лікарські рослини застосовують у народній медицині, проте деякі препарати (кора дуба, листя шавлії, суцвіття ромашки лікарської та ін.) входять до арсеналу лікарських засобів офіційної медицини.
Кору дуба застосовують у вигляді відвару для полоскання при запальних процесах у горлі і порожнині рота та внутрішньо при колітах і проносах. Настій з листя шавлії і препарат сальвій, а також настойку з трави звіробою призначають для ясен і полоскання горла і порожнини рота при гінгівітах і стоматитах, декубітальних виразках слизової оболонки порожнини рота. Квітки ромашки призначують для полоскання у вигляді настою чи відвару, а відомі препарати з цієї рослини – ромазулан, ротокан – при запальних процесах у порожнині рота. Ротоканом, ромазуланом, азу- ланом лікують запальні захворювання слизової оболонки горла і ротової порожнини. При гастритах, ентеритах застосовують усередину, при колітах у вигляді клізм настої і відвари рослин (трави звіробою, листя шавлії, квітки ромашки, кореневища змійовика, лапчатки тощо).
Препарат шавлії сальвій призначають для полоскання горла та ротової порожнини. Як в'яжучі у відварі для полоскання горла і ротової порожнини можна приготувати відвари з кореневища лапчатки, квітів лабазника в'язолистого.
Танін – дубильна кислота з чорнильних горішків (нарости на дубі, на деяких інших рослинах). У розчинах залежно від концентрації препарат призначають для полоскання ротової порожнини при запальних процесах горла 1-2 % розчин, при опіках, виразках обробляють 3-10 % розчином. Розчином таніну 0,5 % промивають шлунок у випадках отруєння солями алкалоїдів і важких металів (із цими речовинами танін утворює нерозчинні сполуки, які майже не абсорбуються).
Із деякими алкалоїдами (морфін, кокаїн, атропін, нікотин) танін також утворює нестійкі сполуки, що потребує їх швидкого виведення.
В'яжучі лікарські засоби застосовують місцево при запальних процесах різної локалізації (стоматит, гінгівіт, риніт, кон'юнктивіт, цистит, вагініт, дерматит, ентерит), призначають хворим на виразкову хворобу шлунка (вісмуту субцитрат у препаратах де-нол та гастро-норм, вісмуту нітрат основний – у вікаліні та вікаїрі).
Подразнювальні лікарські засоби
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Обволікаючі лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
