Пронос може бути симптомом найрізноманітніших захворювань (дизентерії, холери, септичних процесів, туберкульозу) та інтоксикацій (миш'яком, солями важких металів) тощо. Низька секреторна функція шлунка (ахілія) та підшлункової залози, захворювання ендокринних залоз також можуть супроводжуватися проносом.
Щоб ліквідувати пронос, необхідно з'ясувати його причину.
Так, у разі інфекційного походження проносу найефективнішими є протимікробні засоби – антибіотики, сульфаніламідні препарати, похідні нітрофурану. Пронос при пониженій секреторній функції шлунка і підшлункової залози усувають за допомогою засобів замісної терапії (пепсин, шлунковий сік натуральний, панкреатин та ін.).
Таким чином, успішна терапія діареї можлива тільки після встановлення діагнозу захворювання, яке спричинило цей розлад. Крім того, успішне лікування передбачає раціональне харчування хворих.
Окрім наведених вище засобів, викладених у відповідних розділах цього підручника, для лікування проносу застосовують неспецифічні засоби – в'яжучі, обволікаючі, адсорбуючі та інші препарати.
В'яжучі засоби вступають у реакцію з тканинними білками поверхні слизової оболонки, ерозій і виразок і утворюють альбумінати, які, як плівкою, вкривають поверхню слизової оболонки шлунка та кишечнику. Таким чином, слизова оболонка виявляється захищеною від різноманітних подразників, зменшується абсорбція речовин, зокрема токсичних, знижуються прояви запалення в зоні ушкодження, зменшується моторика і, як наслідок, активується процес загоєння ерозій і виразок.
Ефекти в'яжучих засобів багатоманітні. Для ліквідації проносу з цієї групи використовують препарати рослинного походження, що містять танін, і синтетичного походження (вісмуту нітрат основний).
Протидіарейні властивості мають також такі рослинні засоби, як настої і відвари трави звіробою (Herba Нурегісі), плоди чорниці (Fructae Murtilli), плоди черемхи (Baccae Prumi racemosae), кореневище перстачу (Rhizoma Tormentilla) та ін.
Дія обволікаючих засобів пов'язана з їх здатністю як високомолекулярних сполук утворювати з водою колоїдні розчини. Колоїди, що утворюються, захищають слизову оболонку травного тракту від подразнення.
Обволікаючу дію мають крохмаль (пшеничний, кукурудзяний, рисовий, картопляний), який застосовують у вигляді колоїдного розчину (Mucilago Amyli), аравійська камедь (Gummi arabicum), препарати з кореню алтеї (Radix Althaeae), насіння льону (Semen Lini) тощо.
Адсорбуючі лікарські засоби, окрім протизапального ефекту, знижують кислотність шлункового соку. Мають вітрогінну і протипроносну дію.
Ефективний адсорбуючий засіб вугілля активоване застосовують при гіперацидному гастриті, метеоризмі, інфекційних захворюваннях травного тракту, харчових інтоксикаціях, отруєннях алкалоїдами, барбітуратами, солями важких металів тощо.
При метеоризмі ефективні вітрогінні засоби. їх джерело – листя м'яти перцевої, квітки ромашки лікарської. Ефірні олії, що містяться в рослинах, рефлекторно підвищують секреторно-моторну, резорбційну функцію шлунково-кишкового тракту і чинять протимікробну дію.
Листя м'яти перцевої (Folia Menthae piperitae) містить ефірні олії, флавоноїди, каротин, стероли, поліфеноли, мікроелементи (мідь, марганець та ін.). Основною діючою речовиною ефірної олії м'яти перцевої є ментол. Подразнюючи рецептори слизової оболонки шлунка і кишечнику, ментол посилює перистальтику і секрецію. Завдяки антисептичній дії, пригнічує процеси гниття і бродіння. Препарати м'яти перцевої стимулюють секрецію жовчі. Ментол подразнює нервові закінчення при нанесенні на слизову оболонку і втиранні в шкіру, що супроводиться відчуттям холоду, поколюванням. Збудження холодових рецепторів спричинює звуження поверхневих судин і рефлекторно – розширення судин внутрішніх органів (ефект використовується при лікуванні стенокардії). Ментол має слабку місцевоанестезуючу дію.
М'яту перцеву використовують для приготування галенових препаратів – настоїв, настоянок. Призначають при метеоризмі, нудоті, блюванні, захворюваннях печінки і жовчного міхура, підшлункової залози, спазмі гладенької мускулатури внутрішніх органів. Як знеболювальний засіб застосовують при невралгіях, зубному болі, як антисептичний засіб – при запальних захворюваннях верхніх дихальних шляхів і стоматитах. Олія м'яти перцевої входить до складу корвалолу (валокордину).
Квітки ромашки лікарської (Flores Chamomillae Recutitae) містять флавоноїди, диоксикумарин, холін, кислоту аскорбінову, каротин, гіркоти, слизи, ефірну олію. Препарати ромашки лікарської (настій, рідкий екстракт, ефірна олія) є вітрогінними, спазмолітичними, потогінними засобами. Мають заспокійливий і знеболювальний ефект, прискорюють регенерацію епітелію, пригнічують запалення, процеси бродіння і гниття в кишечнику.
Застосовують як спазмолітичний засіб при гастриті, спастичному хронічному коліті, які супроводяться процесами бродіння в кишечнику, для стимуляції виділення жовчі і поліпшення травлення. Призначають також при виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки, гіперацидному гастриті, болі в шлунку, печії, нудоті.
Із синтетичних протипроносних засобів широко застосовують лопераміду гід- рохлорид (імодіум, лопедіум). Лоперамід – похідна сполука фенілпіперидину, за своєю структурою нагадує деякі опіоїдні анальгетики (фентаніл та ін.). Впливає на опіоїдні μ-рецептори кишечнику, пригнічує перистальтику. Наркотичної залежності не викликає, оскільки в ЦНС препарат проникає погано. Чинить слабку анальге- тичну дію.
Показання: гостра і хронічна діарея різного походження.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антидіарейні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
