Основними представниками цієї групи є клофелін і метилдофа. Клонідин (клофелін) – ліпідофільна речовина, проникає в центральну нервову систему.
Фармакокінетика. Після прийому всередину клофелін швидко і повністю всмоктується у травному каналі, біодоступність наближається до 100 %. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 годин. Гіпотензивний ефект розвивається через 30-60 хвилин після прийому всередину і зберігається протягом 8-12 годин. При внутрішньовенному введенні гіпотензивний ефект проявляється через 3-5 хвилин, досягає максимуму через 15-20 хвилин і зберігається 4-8 годин. Клоні- дин – ліпофільний засіб, тому він швидко розподіляється в тканинах, в тому числі в ЦНС. Біля 50 % клонідииу, що циркулює в крові, метаболізується в печінці з утворенням неактивних сполук, екскретується з сечею (40-60 %) та фекаліями (10 %), період напіввиведення коливається в широких межах, в середньому складає 12 годин (6-24 годин). Елімінація гальмується у пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю.
Фармакодинаміка. Механізм дії пов'язаний зі збудженням післясинаптичних о,- адренорецепторів центральних адренергічних нейронів, ядер солітарного тракту, що мають гальмуючий вплив на судиноруховий центр довгастого мозку, а також на судини. В результаті відбувається зниження артеріального тиску, сповільнення скорочень серця, зниження периферичного тонусу судин нирок. Клофелін зменшує активність реніну у плазмі крові, що має значення для антигіпертензивної дії. У перші хвилини при внутрішньовенному введенні препарату може спостерігатися короткочасне підвищення AT (внаслідок стимулюючого впливу на післясинаптичні α,-адренорецептори судин). Брадикардія під впливом клофеліну пов'язана зі зниженням симпатичного і підвищенням парасимпатичного тонусу (п. vagus). Останнє зумовлює підвищення рефлекторної чутливості барорецепторів. Знижується екскреція натрію, кальцію й води, гальмується швидкість клубочкової фільтрації. Накопичення натрію зумовлює затримку води в організмі, набряки, хоча підвищення рівня позаклітинної рідини підтримує систолічний об'єм крові.
Клофелін підвищує опір судин головного мозку й уповільнює мозковий кровообіг. Функція центральної нервової системи зазнає переважно пригнічуючого впливу. Спостерігається анальгезуючий, седативний, снодійний ефект, підвищується поріг збудливості нейронів ретикулярної формації, знижується температура тіла Апетит внаслідок підвищення центральної дії препарату зростає, можливе підвищення рівня соматотропіну. Завдяки адреноміметичній дії клофелін знижує внут- рішньоочний тиск у хворих на глаукому, що пов'язано із звуженням судин очного дна, пригніченням секреції, поліпшенням притоку водянистої вологи. Клофелін знижує секреторну активність слинних і шлункових залоз.
Показання: артеріальна гіпертензія (зараз рідко призначають), гіпертензивний криз, мігрень, лікування абстиненції при відміні опіоїдів, паління, алкоголізм.
Побічна дія: виникає ортостатична артеріальна гіпотензія, в перші хвилини нетривале підвищення артеріального тиску. На початку лікування розвивається сухість у роті внаслідок пригнічення секреції слинних залоз. Гіпосекреція шлункового соку й кислоти хлористоводневої призводить до запору, особливо на початку лікування. Поява сонливості, загальної слабкості, втоми, посилення впливу алкоголю, барбітуратів, іноді розвивається депресія, статева слабкість. Клофелін може потенціювати гіпоглікемію, тому його слід обережно призначати хворим на цукровий діабет. Після парентерального введення, щоб уникнути ортостатичного колапсу, хворим слід полежати 1,5-2 год. Введення препарату не можна припиняти раптово внаслідок небезпеки розвитку гіпертензивного кризу (синдром відміни). У таких випадках знову вводять клофелін або блокатори β-адренорецепторів із празозином. Для зменшення побічної дії клофелін призначають з іншими антигіпертензивними засобами (судинорозширювальними – апресин, резерпін тощо).
Метилдофа (допегіт)
Фармакокінетика. При прийомі всередину в травному каналі всмоктується біля 50 % препарату. Проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Зв'язок метилдопи з білками плазми – до 20 %. До 10 % прийнятої дози метаболізується з утворенням α-метилдофи та α-метилнорадреналіну. Екскретується препарат головним чином нирками, біля 70 % абсорбованого препарату виділяється у вигляді метилдопи та його сульфооксидантів. При тривалому прийомі препарат може кумулювати. Період напіввиведення метилдофи не більше 8 годин, при нирковій недостатності зростає, повна елімінація відбувається через 46 годин.
Фармакодинаміка. Механізм дії метилдофи пов'язують зі здатністю проходити крізь гематоенцефалічний бар'єр, перетворюватися на метилнорадреналін, збуджувати післясинаптичні α2-адренорецептори нейронів ядра солідарного тракту центральної нервової системи, що викликає зниження тонусу судинорухового центру. Метилнорадреналін у 100 разів менше збуджує α1-адренорецептори судин порівняно з норадреналіном. Внаслідок цього зменшується пресорний вплив на судини і знижується артеріальний тиск. Антигіпертензивний ефект метилдофи є результатом зменшення периферичного опору судин, серцевого викиду (при початковому введенні). Систолічний об'єм крові змінюється несуттєво. Поліпшується кровообіг головного мозку. Метилдофа виявляє седативний ефект за рахунок зниження рівня норадреналіну, дофаміну, серотоніну у тканинах мозку, особливо в перші години (дні) лікування, може запобігати підвищенню температури тіла при інфекціях, сповільнює ЧСС, знижує діурез. У годуючих жінок може підвищувати лактацію.
Показання: артеріальна гіпертензія різного ступеня з високим симпатичним тонусом, навіть у випадках злоякісного перебігу, частіше гіпертензивна (гіпертонічна) хвороба IIА-IIБ ступеня.
Побічна дія: пригнічення функції ЦНС (сонливість, млявість), зниження розумової активності, сухість у ротовій порожнині. Ортостатичний колапс, діарея, негативний вплив на кровотворення, порушення функції печінки, що викликає розвиток паренхіматозної або холестатичної жовтяниці; артралгії, міалгії, шкірний висип, лихоманка, лейкопенія, гемолітична анемія, порушення статевої функції.
Стимулятори імідазолінових рецепторів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Стимулятори центральних о2-адренорецепторів“ на сторінці 1. Приємного читання.
