Спектр дії карбеніциліну широкий, препарат ефективно пригнічує синьогнійну паличку, індолпозитивні штами протея і бактероїди. Інактивується β-лактамазами.
Не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту, тому його застосовують у вигляді внутрішньовенних інфузій. Застосування карбеніциліну у наш час обмежене в зв'язку з високим рівнем резистентності мікроорганізмів до нього.
Уреїдопеніциліни
Це пеніциліни (апалцилін та ін.) широкого спектра дії, які мають високу активність відносно псевдомонад (пригнічують 80-95 % штамів синьогнійної палички). Азлоцилін активніший від карбеніциліну відносно Р. aeruginosa у 10 разів. Руйнуються β-лактамазами. Із шлунково-кишкового тракту вони всмоктуються погано, тому їх вводять внутрішньовенно (протягом 2-3 хв) або у м'яз. Виводяться з організму через нирки (шляхом канальцевої секреції) і печінку, у зв'язку з чим у сечі і жовчі створюються високі їх концентрації. Через ГЕБ проходять погано.
Уреїдопеніциліни призначають при тяжких грамнегативних інфекціях, особливо викликаних синьогнійною паличкою. При псевдомонадозах їх самостійно, як правило, не використовують, оскільки до них швидко розвивається резистентність мікроорганізмів, а комбінують з аміноглікозидами (не можна вводити в одному шприці, тому що останні інактивуються).
Амідинопеніциліни
Амідиноцилін активний при зараженні грамнегативними бактеріями, у тому числі кишковою паличкою, сальмонелами і шигелами; синьогнійна паличка і не- ферментуючі грамнегативні бактерії звичайно до нього резистентні. Руйнується β-лактамазами.
Препарат використовують при тяжких інфекціях, викликаних грамнегативною кишковою флорою, паратифі, черевному тифі та сальмонельозі.
Із шлунково-кишкового тракту не всмоктується, призначається внутрішньом'язово або внутрішньовенно. Резистентності до нього в процесі лікування не виникає.
Комбіновані препарати
Набута резистентність мікроорганізмів до антибіотиків, яка досягла катастрофічного поширення в останні роки, у переважаючій більшості випадків зумовлена продукцією мікробними клітинами ферментів β-лактамаз, які зруйновують антибактеріальні засоби. Деякі речовини природного та синтетичного походження, які мають незначну власну антибактеріальну дію, здатні необоротно зв'язувати β-лактамази з наступним пригніченням їх активності. Ці речовини отримали назву інгібіторів β-лактамаз. До них належать природна сполука – клавуланова кислота, та синтетичні сульфони пе- ніциланової кислоти – сульбактам і тазобактам. Комбінування інгібіторів β-лактамаз з антибактеріальними препаратами дозволяє розширити спектр їх антимікробної активності за рахунок впливу на β-лактамазопродукуючі штами бактерій.
До таких комбінованих з інгібіторами β-лактамаз (“інгібітор-захищених”, “захищених”, “екранованих”) пеніцилінів належать амоксицилін/клавуланат, ампіцилін/ сульбактам, тикарцилін/клавуланат, піперацилін/тазобактам.
Амоксицилін/клавуланат (аугментин, амоксиклав) – комбінований препарат, який містить амоксицилін і клавуланат калію. Його призначають при лікуванні отитів, синуситів, інфекцій нижніх дихальних шляхів, шкіри, м'яких тканин, сечовивідних шляхів, органів малого таза, при остеомієлітах, септицемії, перитонітах.
Застосовують усередину і внутрішньовенно (не можна змішувати в одному шприці з аміноглікозидами, оскільки відбувається інактивація останніх).
Комплексний препарат ампіциліну із сульбактамом називається уназин (для внутрішньовенного та внутрішньом'язового введення). Його використовують при ЛОР-інфекціях, захворюваннях верхніх і нижніх дихальних шляхів, сечостатевої системи, внутрішньочеревних інфекціях (перитоніт, холецистит); інфекції шкіри, м'яких тканин, кісток і суглобів; при сепсисі, гонококових та анаеробних інфекціях.
Тиментин – комбінація тикарциліну з клавулановою кислотою, активний відносно більшості грампозитивних, грамнегативних і анаеробних мйфоорганізмів. Активність відносно Р. aeruginosa зростає при комбінації тиментину з аміноглікозидами. Вводять внутрішньовенно при бронхітах, пневмонії, інфекціях сечовивідних шляхів, шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів, органів малого таза, абдомінальних інфекціях, сепсисі.
Напівсинтетичні пеніциліни спричиняють різноманітні ускладнення. При застосуванні всередину може відзначатись неспецифічне подразнення слизової оболонки шлунка та кишечнику з розвитком діареї (особливо при прийманні аміно- пеніцилінів). Найнебезпечніша група ускладнень – дисбактеріоз та суперінфекція, колонізація кишечнику грибами кандида, ентерококами, синьогнійною паличкою, псевдомембранозний коліт. Виникнення останнього зумовлене розмноженням резистентних до антибіотиків токсинопродукуючих штамів С. difficile. З усіх випадків псевдомембранозного коліту, які реєструють у наш час, 35 % пов'язано із застосуванням напівсинтетичних пеніцилінів, 25 % – цефалоспоринів, 15 % – фторхінолонів, 12 % – аміноглікозидів, 7 % – лінкозамідів та макролідів.
При внутрішньом'язовому введенні напівсинтетичних пеніцилінів спостерігається болючість у місці ін'єкції, асептичне запалення, при внутрішньовенному введенні – флебіти (краще вводити краплинно або струменем повільно – протягом 5-10 хв).
Реакції гіперчутливості до напівсинтетичних пеніцилінів проявляються шкірними висипками, набряком Квінке, бронхоспазмом, еозинофілією, анафілактичним шоком. Антибіотики групи пеніциліну протипоказані при інфекційному мононуклеозі (провокують появу дрібнокрапчастої або розеольозної висипки).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Карбоксипеніциліни“ на сторінці 1. Приємного читання.
