Стрес (від англ. stress – напруження) – це неспецифічна реакція організму, що виникає у відповідь на дію різноманітних несприятливих зовнішніх факторів: фізичних і психічних. Вперше він був описаний як загальний адаптаційний синдром у 1936 році видатним канадським фізіологом Гансом Сельє. Розвивається стрес послідовно, проходячи 3 стадії (тривоги, резистентності, виснаження) і має гостру і хронічну форми. Реалізується за рахунок перезбудження ЦНС (фронтальна кора, лімбіка, ретикулярна формація, судиноруховий центр) і гіперфункції симпатоадреналової системи, що призводить до гіперглікемії, гіпертиреозу, порушення рівноваги вільнорадикальних процесів, ферментемії (виходу в кров аспартатамінотрансферази, аланінамінотрансферази, лактатдегідрогенази, креатинфосфокінази та інших ферментів), зниження енергозабезпечення тканин і органів, дисліпопротеїнемії та імунодефіциту.
Стрес-реалізуючій системі в організмі протистоїть стрес-лімітуюча система, що представлена ГАМК-, холінергічною медіацією, опіатними рецепторами і ней- ропептидами гіпоталамуса, антиоксидантним захистом організму, системою протекторних простагландинів (Е, І2) і аденілових нуклеотидів, інгібіторами протеолізу та аутолізу. Однак її захисні можливості залежать від сили і тривалості дії стресорів. її переважання в гострому періоді може привести до стенокардії з аритмією, до інфаркту міокарда, а в хронічній стадїї – до ішемічної хвороби серця, артеріальної гіпертен- зїї, атеросклерозу, виразкової хвороби шлунка, дисфункції кишечнику, сечовивідних шляхів, імунної та іншої патології. Ці захворювання відносять до хвороб стресового генезу, а стрес, особливо емоційний, – до найпоширеніших факторів ризику, здатних викликати стресогенну патологію або посилювати цією симптоматикою перебіг будь- якого гострого захворювання, що потребує додержання постільного режиму.
Для протидії патогенному впливу стресу в комплексну терапію практично всіх захворювань з гострим перебігом або при загостреннях хронічних, у зв'язку з припущеною присутністю стресорного компонента включають антистресові засоби.
Антистресові лікарські засоби (ЛЗ) – такі лікарські препарати з різних фармакологічних і хімічних груп, які попереджують або послаблюють патогенний вплив стресу на різних етапах його несприятливого перебігу.
Класифікація антистресових лікарських засобів
• 1. Стресопротектори
• 1.1. Транквілізатори: феназепам, бенактизин (амізил), триметазин (тріок- сазин).
• 1.2. Ноотропи: пірацетам, γ-аміномасляна кислота (аміналон).
• 1.3. Антидепресанти: імізин (іміпрамін), флуоксетии.
• 2. Адаптогени
• 2.1. Рослинні: рідкі екстракти або настоянки елеутерокока, женьшеня та ін.
• 2.2. Тваринного походження: пантокрин.
• 3. Ендогенні регулятори
• 3.1. Нейропептиди: окситоцин, мелатонін.
• 3.2. Антиоксиданти: тіотриазолін, токоферолу ацетат, мексидол.
• 3.3. Нейроамінокислоти: глутамінова кислота, амінооцтова кислота (гліцин), таурин (тауфон).
• 3.4. Імуностимулятори: тималін, інтерферон, настоянка ехінацеї.
• 4. Органопротектори
• 4.1. Церебропротектори: цинаризин (стугерон), віипоцетин (кавінтон), амінофілін (еуфілін).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Раздел 14. Стреспротекторні препарати“ на сторінці 1. Приємного читання.
