Антигіпертензивними препаратами називають лікарські засоби, які призначають для лікування артеріальної гіпертензії. Артеріальна гіпертензія – неінфекційна пандемія, що визначає структуру інвалідизації та летальності при серцево-судинних захворюваннях у соціально значимій групі населення. Артеріальна гіпертензія може бути есенціальною (первинною або ідіопатичною), коли немає точно визначеної етіологічної причини підвищення артеріального тиску. При вторинній артеріальній гіпертензії причини підйому артеріального тиску відомі, до них належать захворювання нирок, затримка рідини та іонів; пухлини, що продукують гормони (альдостерон, тироксин, адренокортикотропний гормон) або біологічно активні речовини (ренін), які сприяють підвищенню артеріального тиску. При феохромоцитомі (пухлині наднирників) продукується значна кількість катехоламінів. Антигіпертензивні засоби викликають зниження системного AT завдяки впливу на динамічну роботу серця, периферичний опір судин, в'язкість крові, електролітний баланс, а також впливу на нейрогуморальні чинники, що мають судинорозширювальний (азоту оксид – ендотеліальний чинник релаксації, простациклін – чинник гіперполяриза- ції) та судинозвужувальний вплив (ендотелій, простаноїди, ангіотензин II).
Класифікація артеріальної гіпертензії за рівнем артеріального тиску (Рекомендації Української асоціації кардіологів з профілактики та лікування артеріальної гіпертензії, 2009)
| Категорії | CAT, "м рт. ст. | ДАТ, ми рт. ст. | |
| Оптимальний | <120 | <80 | |
| Нормальний | <130 | <85 | |
| Високий нормальний | 130-139 | 85-89 | |
| Гіпертензія 1 ступеня | 140-159 та/або 90-99 | ||
| Гіпертензія 2 ступеня | 160-179 та/або 100-109 | ||
| Гіпертензія 3 ступеня | 180 та/або 2110 | ||
| Ізольована систолічна гіпертензія | 2140 | 2190 | |
Розвитку захворювання сприяють надмірне вживання солі, стрес, зменшення функціонально активних нефронів, генетичні дефекти і ожиріння.
В патогенезі артеріальної гіпертензії значну роль відіграють дві головні пресорні системи – симпатична нервова система та ренін-ангіотензин-альдостеронова система (РААС). Тривалому підвищенню артеріального тиску протидіють центральні та периферичні (калікреїн-кінінова) депресорні системи. Підвищення артеріального тиску небезпечне в зв'язку зі зростанням ризику атеросклерозу, розвитку ішемічної хвороби серця, цереброваскулярних захворювань (інсульт), ниркової та серцевої недостатності, гіпертрофії міокарда. Органи, в яких частіше розвиваються патологічні зміни, називають органи-мішені. Пониження артеріального тиску веде до зменшення частоти серцевих захворювань і смертності. Цільовим рівнем артеріального тиску у хворих з артеріальною гіпертензією є 140/90 мм рт. ст. При наявності цукрового діабету та порушенні функції нирок артеріальний тиск необхідно понизити до 130/80 мм рт. ст. Сучасними вимогами до антигіпертензивних препаратів є: 1) ефективна корекція артеріального тиску для досягнення цільового артеріального тиску; 2) попередження або зменшення уражень органів-мішеней; 3) відсутність метаболічних порушень; 4) пролонгована гіпотензивна дія (зменшення кількості прийомів). Антигіпертензивні засоби відповідно до національних програм профілактики артеріальної гіпертензії і лікування хворих та рекомендацій ВООЗ класифікують на:
I. Препарати основної групи:
• 1.1. Сечогінні (гідрохлортіазид, фуросемід та ін.).
• 1.2. β-Адреноблокатори (пропранолол, атенолол, метопролол, небіволол та ін.) та α, β-адреноблокатори (карведилол та ін.).
• 1.3. Інгібітори АПФ (каптоприл, еналаприл, лізиноприл, фозиноприл та ін.).
• 1.4. Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ (лозартан, ірбесартан, епросартан та ін.).
• 1.5. Антагоністи кальцію (амлодипін, ніфедипін, верапаміл, дилтіазем та ін.).
II. Препарати додаткової групи;
• 2.1. α1-Адреноблокатори (празозин, доксазозин, теразозин).
• 2.2. Агоністи центральних о2-адренорецепторів (клофелін, метилдофа).
• 2.3. Симпатолітики:
• 2.3.1. Препарати раувольфії зміїної (резерпін, раунатин);
• 2.4. Судинорозширювальні (натрію нітропрусид, магнію сульфат, дибазол, папаверину гідрохлорид, но-шпа, препарати нітратів та ін.).
• 2.5. Агоністи імідазолінових (І1) рецепторів (моксонідин – фізіотенс).
• 2.6. Інгібітори реніну (аліскірен).
• 2.7. Гангліоблокатори – пентамін, бензогексоній.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Антигіпертензивні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
