Барбітурати

Фармакологія

Барбітурати є похідними барбітурової кислоти – сполуки двоосновної малонової кислоти із сечовиною (назва “барбітурова" дана в честь дня Св. Барбари, коли в 1863 р. ця сполука була синтезована німецьким хіміком Адольфом фон Байєром). Сама барбітурова кислота не є снодійною, але її похідні, отримані заміщенням двох атомів водню при вуглецевому атомі у п'ятому положенні на різноманітні органічні радикали (фенільні, алкільні, галоїдалкільні, арильні тощо), є ефективними снодійними засобами. Загальна формула барбітуратів така:

Сьогодні з барбітуратів як снодійні рідко застосовують похідну тривалої дії (6- 10 год) – фенобарбітал (бафетал).

Барбітурати у вигляді основ погано розчинні у воді. Добру розчинність мають їх натрієві солі.

Фармакокінетика. Як слабкі кислоти, барбітурати добре абсорбуються у шлунку (абсорбція фенобарбіталу становить 80 %). Однак біодоступність залежить від наявності захворювань печінки. У крові вони частково (5-75 %) з'єднуються з альбумінами плазми крові. Як високоліпофільні речовини, добре проникають крізь гематоенцефалічний і плацентарний бар'єри. Снодійний ефект розвивається вже через 20-40 хв. Фенобарбітал швидко перерозподіляється з мозку спочатку в органи, які добре кровопостачаються (скелетні м'язи), потім у погано васкуляризовані органи (жирова тканина), що знижує швидкість їх елімінації. Біотрансформується фенобарбітал у печінці окисленням бічних ланцюгів до неактивних кислот, кетонів, спиртів, які у вигляді глюкуронідів виділяються з сечею. Він є сильним індуктором ферментів мікросомального окислення печінки (цитохрому Р-450 і кон'югуючих ензимів), і при повторному прийомі снодійна дія знижується, що призводить до виникнення толерантності. Прискорюється також біотрансформація інших ліків, що слід враховувати при комбінованій терапії з іншими препаратами (антикоагулянтами групи кумарину, кортикостероїдами, пероральними контрацептивами, проти- епілептичними засобами, ергокальциферолом тощо). Швидкість біотрансформації залежить від структури барбітуратів і значною мірою визначає тривалість їх дії. Фенобарбітал порівняно повільно метаболізується і виділяється з організму: снотворна дія триває близько 8 год. Внаслідок низької швидкості елімінації фенобарбітал має виражений постгіпнотичний ефект, або ефект післядії (зниження працездатності, настрою, запаморочення, слабкість, непевна хода, недоладне мовлення, нудота тощо), а при повторному прийомі протягом декількох діб легко кумулює. Хвороби печінки та нирок сприяють кумуляції. Виведення фенобарбіталу прискорює підлужування сечі.

Фармакодинаміка. Снодійний ефект фенобарбіталу полягає у прискореному засипанні й тяжкому пробудженні. Фенобарбітал діє на пацієнтів як за наявності порушень сну, так і без них. Він істотно порушує ритмічність циклів сну і змінює структуру сну: збільшує частку повільного сну, викликаючи дефіцит швидкого сну; у ФПС переважає II і III стадії за рахунок скорочення І і IV; зменшує частоту і повноту пробуджень.

Приймаючи фенобарбітал, внаслідок пригнічення ФШС, відповідального за модуляцію інтелектуально-мнестичних і емоційних процесів, хворі відзначають погіршення запам'ятовування, втрату гостроти сприймання, гнучкості і рухливості психічних процесів. До того ж, навіть після одноразового прийому фенобарбіталу спостерігається постгіпнотичний ефект, який посилюється при повторному застосуванні. Після безсонної ночі хворий робить менше помилок, ніж після ночі з прийманням фенобарбіталу перед сном.

Снодійний ефект фенобарбіталу зумовлений його впливом на проведення збудження в різноманітних структурах мозку. Точками впливу є кора великого мозку, сітчастий утвір, гіпоталамус, лімбічна система, таламус. Доведено існування специфічних барбітуратних рецепторів (вважають, що вони, як і бензодіазепінові рецептори, входять до комплексу ГАМКд-рецептор – хлоріонний канал), стимуляція яких підвищує чутливість ГАМК-рецепторів. Це забезпечує триваліше відкриття хлоріонних каналів. Таким чином, підвищується гальмівний ефект ГАМК. Однак барбітурати менш специфічні за механізмом дії, ніж бензодіазепіни, оскільки вони паралельно з ГАМК-міметичною активністю пригнічують ефекти збуджуючих амінокислот (глутамінової, аспарагінової), порушують функції позасинаптичних мембран, інших іонних каналів тощо. Велика кількість точок прикладення фенобарбіталу пояснює його виражений пригнічуючий ефект на центральну нервову систему, аж до стану наркозу.

На відміну від транквілізаторів, депримуюча дія фенобарбіталу, як і алкоголю, залежить від його дози. Призначення доз нижчих за гіпнотичні (1/3– 1 /20 снодійної дози) викликає седативний ефект, що використовується у випадках комбінування фенобарбіталу з іншими лікарськими засобами, наприклад, при вегетативно-судинній дистонії, гіпертонічній і виразковій хворобах. У більших дозах фенобарбітал викликає наркоз (рис. 3.5). Крім того, йому властива протисудомна дія. Фенобарбітал є високоефективним протиепілептичним засобом.

З появою бензодіазепінів і препаратів інших хімічних класів (зопіклон, залеплон, донорміл тощо) барбітурати втрачають значення як снодійні в силу своїх негативних ефектів. Вони непридатні для лікування тривалої інсомнії. Це перш за все пов'язано зі значним порушенням структури сну. Наслідком є феномен “віддачі” після відміни барбітурату, який приймали навіть протягом лише 5-7 діб. Відміна супроводжується загостренням проявів інсомнії порівняно з долікувальним періодом: різке збільшення ФШС, переважання поверхневого сну, що створює у людини враження, що вона взагалі не спала. Внаслідок дефіциту ФПС вранці у людини відзначається дратівливість, зниження настрою, працездатності тощо. Після 7 днів прийому барбітуратів нормальна структура сну відновлюється протягом 5-6 тижнів. Крім цього, як зазначалось, їм властиві виражений ефект післядії, матеріальна кумуляція, толерантність. Вже через 2 тижні безперервного прийому барбітуратів спостерігається різке зниження його снодійного ефекту.

Це сприяє нераціональному прийому препарату. Тривалий прийом, підвищення дози, “боязнь заснути без таблетки” призводять до формування медикаментозної залежності (психічної і фізичної). Швидкість формування барбітуратної наркоманії залежить від дози і препарату (швидше викликають залежність барбітурати середньої тривалості дії). При прийманні високих доз тяжка медикаментозна залежність може сформуватися через 1-2 міс. Симптоми абстиненції: дратівливість,

Залежність “доза – ефект” для барбітуратів та інших засобів, що депримують ЦНС

Рис. 3.5. Залежність “доза – ефект” для барбітуратів та інших засобів, що депримують ЦНС

агресивність, безсоння, тремор, втрата апетиту, порушення зору, ортостатична гіпотензія, судоми. Необхідно відмітити, що поряд з барбітуровою наркоманією може формуватися перехресна залежність з іншими речовинами (психостимуляторами, антидепресантами, алкоголем тощо).

При тривалому прийомі, а іноді й разовому, особливо у дітей і літніх людей, барбітурати можуть викликати різні соматичні і неврологічні ускладнення (зниження артеріального тиску і епізоди апное під час сну, нейротрофічне ураження суглобів, алергічні реакції, депресії, порушення координації тощо).

Барбітурати, поряд з транквілізаторами, займають одне з провідних місць серед засобів, які застосовуються з суїцидною метою. Токсичні дози барбітуратів (5-10 г) призводять до глибокого пригнічення ЦНС навіть до коми. Відзначається пригнічення центрів довгастого мозку, бронхорея, зниження артеріального тиску. Виникають ацидоз, арефлексія, гіпотермія, міоз, потім мідріаз. Смерть настає внаслідок паралічу дихального і судинорухового центрів. При цьому індивідуальні варіанти надзвичайно великі – можна не врятувати людину після прийняття як 20,0 г, так і

1,5 г фенобарбіталу.

Лікування при гострих отруєннях проводять за загальними принципами: запобігання всмоктуванню і прискорене виведення отрути (промивання шлунка, призначення адсорбентів, сольових послаблюючих, форсований діурез, введення лужних розчинів, при необхідності – гемосорбція, гемодіаліз) і відновлення життєво важливих функцій – дихання, кровообігу (кисень, штучна вентиляція легень, дофамін тощо). Аналептики (етимізол, кордіамін) призначають тільки при легких формах отруєння; при тяжких формах вони можуть погіршити стан хворого. Результати лікування, безсумнівно, залежать від прийнятої дози. Іноді 15-20-разова снодійна доза може викликати необоротний стан. Як правило, прогноз сприятливий, якщо протягом 36 год від моменту отруєння вдається відновити стан, але ще протягом 4 днів після отруєння барбітуратами життя хворого не можна вважати поза небезпекою.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Барбітурати“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати
  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)