У крові лікарський засіб зв'язується переважно з альбумінами, які переносять медикаменти безпосередньо до тканин. Ця фармакологічна властивість медикаментів має значення в таких аспектах:
• 1. Стійкість комплексу медикамент + альбумін впливає на швидкість розвитку лікувального ефекту. Наприклад, дигітоксин утворює стійкі комплекси з альбуміном, тому підвищення скоротливої активності міокарда розвивається поступово, а зі строфантином – нестійкі, тому ефект розвивається швидко.
• 2. Зниження концентрації білка в крові (гіпопротеїнемія) може супроводжуватися посиленням специфічної активності й токсичності лікарських речовин внаслідок збільшення їх ефективної концентрації в організмі (наприклад, при тяжких формах вірусного або токсичного гепатиту).
• 3. Лікарські засоби конкурують між собою за зв'язування з білками плазми: одна з них може витісняти зі зв'язаної фракції іншу. Наприклад, пероральні протидіабетичні сульфаніламіди (глібенкламід, гліклазид), конкуруючи за фракції альбуміну, посилюють лікувальний ефект.
Розподіл лікарських засобів в органах і тканинах
Розподіл ліків в організмі може бути рівномірним і нерівномірним. Істотне значення в розподілі лікарських засобів має їхня властивість розчинятися у воді або в ліпідах. Поряд з речовинами, що відносно рівномірно розподіляються в тканинах (спирт етиловий, сечовина, пентоксифілін), є такі, що вибірково накопичуються в жировій тканині, наприклад, тіопентал-натрій, аміназин. Якщо в організмі людини надзвичайно велика кількість нейтрального жиру (ожиріння з надлишком маси тіла до 50 %), важливим фармакологічним чинником є депонування лікарських речовин у ліпоцитах. Це може зменшувати ефективність лікування.
Лікарські засоби можуть накопичуватися у сполучній тканині (бензогексоній), у кістковій (тетрациклін). Місце накопичення і переважний вплив на даний орган не завжди співпадають. Так, аміназин переважно накопичується в легенях, а діє головним чином на центральну нервову систему, де його вміст значно менший. Серцеві глікозиди накопичуються в надниркових залозах, а основний ефект їх полягає у стимуляції міокарда.
Проникнення лікарських засобів крізь біологічні бар'єри
Істотну роль у розподілі лікарських засобів в органах і тканинах відіграють різні біологічні бар'єри: стінка капілярів, оболонка клітин, гематоенцефалічний, плацентарний та інші бар'єри.
Через стінку капілярів більшість лікарських засобів проходить досить легко. Винятком є білки плазми та їх комплекси з лікарськими речовинами. Гідрофільні та ліпофільні сполуки також добре проходять через ендотелій капілярів і клітинні мембрани.
Проникаючи через гематоенцефалічний бар'єр (із крові в головний мозок чи цереброспінальну рідину), лікарські засоби проходять крізь ендотеліальні клітини кровоносних судин і павутинної оболонки. При цьому проникати можуть тільки ті речовини, що перебувають у вільній формі, тобто не зв'язані з білками плазми. Чим вища розчинність речовин у ліпідах, тим швидше вони проникають крізь гематоенцефалічний бар'єр. Проникнення речовин через гематоенцефалічний бар'єр залежить також від його стану. Так, наприклад, при запаленні мозкових оболонок воно посилюється. У дитячому віці, коли гематоенцефалічний бар'єр недостатньо розвинутий, проникність його значно вища, ніж у дорослих. Тому центральна нервова система дитячого організму більш чутлива до лікарських засобів, особливо тих, яким властива нейротропна дія (нейролептики, транквілізатори, снодійні тощо).
Проникнення лікарських засобів через плацентарний бар'єр здійснюється шляхом дифузії, піноцитозу й активного транспорту і залежить від розмірів і конфігурації молекул речовини. Для лікарських засобів з малою молекулярною масою (до 400) плацента легко проникна, із збільшенням молекулярної маси (до 1000 і більше) проникнення утруднене або практично неможливе. На проникність речовин крізь плацентарний бар'єр впливають розчинність їх у ліпідах, ступінь іонізації, здатність зв'язуватися з білками плазми.
Важливу роль у проникненні речовин крізь плаценту відіграє активність її ферментів, здатних біотрансформувати (окислювати) ці речовини, а також термін вагітності (до 32-35 тижнів вагітності проникність плаценти зростає), загальний стан організму (ендокринний дисбаланс, захворювання, що супроводжуються гіпоксією, токсикоз вагітних та інші патологічні стани) сприяють підвищенню проникності. В останні роки встановлено, що більшість медикаментів проникають крізь плаценту і можуть негативно впливати на плід (наприклад, тетрацикліни).
Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму“ на сторінці 1. Приємного читання.
