Антитиреоїдні засоби
Йодовмісні гормони щитоподібної залози (лівообертальні) тироксин і трийод- тиронін синтезуються з амінокислоти тирозину за участю молекул йоду. Всі етапи синтезу та виділення цих гормонів у кров контролюються тиротропіном. У крові тиреоїдні гормони циркулюють як у вільному, так і у зв'язаному стані (переважно з тироксинзв'язуючим глобуліном). Спорідненість тироксину дотироксинзв'язуючого глобуліну в чотири рази вища, ніж спорідненість до нього трийодтироніну, тому останнього більше міститься в крові у незв'язаному стані. Різниця у спорідненості гормонів до білків-переносників зумовлює різну швидкість їх перетворення. Тироксин повністю відновлюється через 30 днів, тоді як трийодтиронін – протягом двох днів. Тироксин – гормон дисиміляції, прискорює катаболічні процеси в організмі, не має видової специфічності.
Гіперфункція щитоподібної залози (тиреотоксикоз, дифузний токсичний зоб) виявляється підвищенням обміну речовин, збудженням симпатичного відділу нервової системи – гіперсимпатикотонією. Понижена функція щитоподібної залози (гіпотиреоз) – це зниження обміну речовин, функцій систем та органів, мікседема. За недостатності тиреоїдних гормонів у дитячому віці розвивається кретинізм.
Для профілактики ендемічного зоба проводять йодування солі або призначають препарат антиструмін (антийодикс) (в одній таблетці калію йодиду 0,001 г) один раз на тиждень.
До тиреоїдних гормональних препаратів належить L-тироксин-натрій.
Фармакокінетика. L-тироксин – синтетичний лівообертальний ізомер тироксину. Засобом вибору є L-тироксин-натрій. Препарат повільно всмоктується, терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, повільно виводиться.
Фармакодинаміка. Тиреоїдні гормональні препарати впливають на всі види обміну, підвищують та прискорюють окисні процеси в клітинах, підвищують основний обмін речовин, стимулюють процеси росту та розвитку плода (формування мозкової тканини, кісток, інших органів і тканин), потенціюють дію адреналіну на серцево-судинну систему та обмін речовин, підсилюють розпад глікогену в печінці й жиру в підшкірній клітковині. В результаті зменшується маса тіла, збільшується поглинання кисню та виділення вуглекислого газу, виведення азоту з сечею, підвищується температура тіла, знижується рівень холестерину в крові. Особливість механізму дії тиреоїдних гормонів полягає в тому, що вони шляхом простої дифузії проникають крізь мембрану периферичних клітин і цитоплазму до ядра. При цьому тироксин перетворюється на трийодтиронін, який і зв'язується зі специфічними рецепторами в ядрах клітин (трийодтиронін має в 5 разів вищу спорідненість до рецепторів, ніж тироксин), збільшується активність РНК-полімерази й активується утворення високомолекулярних РНК, синтез білка як пластичного матеріалу та білків-ферментів – каталізаторів процесів обміну, змінюється (нормалізується) функція клітини, тканини, органа, системи.
Показання: гіпофункція щитоподібної залози (кретинізм, мікседема). При цьому найчастіше призначають L-тироксин-натрій. Крім того, цей препарат застосовують для пригнічення секреції тиротропіну (тиреоїдний і рецидивний зоб) для фармако- динамічного лікування (дофамінзалежний шок, гостра недостатність нирок).
Протипоказання: тиреотоксикоз, цукровий діабет, загальне виснаження, тяжкі форми ішемічної хвороби серця, зокрема інфаркт міокарда, активний міокардит, ие- компенсована недостатність надниркових залоз.
Побічна дія: підвищення збудливості нервової системи, інсомнія, пітливість, тахікардія, аритмія серця, тремор, надмірне схуднення тощо. Внаслідок потенціювання ефектів адреналіну і стійкого підвищення тонусу задньої стінки очної ямки, мускулатура якої має адренорецептори, препарати тиреоїдних гормонів можуть спричинити екзофтальм. Найбільш небезпечними є ускладнення з боку вінцевих судин у хворих на ішемічну хворобу серця.
Антитиреоїдні засоби. Потреба у їх призначенні виникає при тиреотоксикозі. До них належать тіамазол (мерказоліл).
Мерказоліл – синтетичний антитиреоїдний препарат. Він гальмує синтез тиреоїдних гормонів шляхом пригнічення активності ферментних систем (пероксидаз), які беруть участь в цьому процесі. Препарат призначають per оs. Лікування триває 1-1,5 року.
Побічна дія: лейкопенія, агранулоцитоз, тромбоцитопенія, алергічні реакції, диспепсичні явища, ураження печінки. Можливий зобогенний ефект (розростання та підвищення васкуляризації щитоподібної залози), пов'язаний з підвищенням продукції тиротропіну (зворотна реакція на зменшення концентрації в крові тиреоїдних гормонів). Цю дію можна попередити призначенням препаратів йоду. Механізм дії препаратів йоду пов'язаний з пригніченням продукції тиротропіну. Відповідно знижується продукція тиреоїдних гормонів, зменшується об'єм щитоподібної залози. Ефект дії зберігається 2-3 тижні. Антитиреоїдні препарати призначають також під час підготовки хворих до хірургічного видалення щитоподібної залози.
Кальцитонін – поліпептид, який складається з 32 амінокислот, продукується головним чином парафолікулярними клітинами щитоподібної залози, прищитоподіб- них залоз, тимуса. Ці клітини дуже чутливі до рівня кальцію в крові і у відповідь на гіперкальціємію секретують кальцитонін. Секреція кальцитоніну посилюється, якщо в крові підвищується рівень фосфору.
Кальцитонін входить до складу препарату кальцитрину, який отримують зі щитоподібних залоз свиней. Отримано синтетичний кальцитонін людини (цибакаль- цин), а також лосося (міакальцик).
Фармакокінетика. Кальцитонін має високу активність при парентеральному (підшкірному та внутрішньовенному) введенні. Міакальцик у 30-40 разів активніший за кальцитонін людини, дія його триваліша.
Фармакодинаміка. Місцем дії кальцитоніну є кісткова тканина, де він пригнічує активність остеокластів, активізує відкладання кальцію у формі кальцію фосфату і затримує його резорбцію. На абсорбцію йонів з кишок і виділення їх нирками каль- цитонін практично не впливає. Вміст йонів Са2+ в крові знижується. Кальцитонін є антагоністом паратгормону. Обидва гормони разом з активною формою холекаль- циферолу регулюють обмін кальцію й фосфатів в організмі, забезпечують сталий вміст кальцію в плазмі крові та інтерстиціальній рідині. Регулюючи активність лужної фосфатази, кальцитонін підвищує вміст фосфору в крові, пригнічує реабсорбцію фосфатів нирками.
Показання: деформуюча остеодистрофія (хвороба Педжета), гіперкальціємія, гіпервітаміноз D, нефрокальциноз, гіперкальціурія, гіперпаратироїдизм, переломи кісток, пародонтоз, бронхіальна астма, інтоксикація серцевими глікозидами.
Протипоказання: гіпокальціємія, вагітність, період лактації.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати щитоподібної залози.“ на сторінці 1. Приємного читання.
