У патогенезі паркінсонізму основним є порушення функцій двох основних систем мозку – холінергічної та дофамінергічної медіації, що призводить до розвитку тонічних і фазних дискінезій. Виходячи з патогенезу паркінсонізму, головними групами препаратів для лікування хворих вважають засоби:
• 1. Що пригнічують функцію холінергічної системи (циклодол та ін.).
• 2. Що активізують функцію дофамінергічної системи:
• 2.1. Засоби-попередники дофаміну (леводопа, наком).
• 2.2. Засоби, що блокують глутаматергічні рецептори та підвищують вміст дофаміну в синаптичній щілині, пригнічують його зворотне захоплення (мідантан).
• 2.3. Дофаміноміметики, агоністи дофаміну (бромокриптин, праміпексол, пірибедил та ін.).
• 2.4. Інгібітори МАО-В (селегілін).
• 2.5. Засоби, що інгібують КОМТ (ентакапон).
Засоби, що пригнічують функцію холінергічної системи, належать до групи м-, н-холіноблокаторів. Еталонним засобом є тригексифенідил (циклодол).
Фармакодинаміка. Препарат викликає центральну і периферичну холіноблокуючу дію. Зменшує м'язову ригідність, загальну скутість, відновлює здатність до координованих рухів. Мало впливає на тремор, але помітно зменшує слинотечу, меншою мірою – потовиділення і сальність шкіри. Має стимулюючий ефект на ЦНС, що полегшує перебіг депресивних станів і, як правило, підвищує розумову здатність.
Показання: хвороба Паркінсона, особливо після енцефаліту, атеросклеротична та сифілітична форми, хвороба Л іттля, спастичний параліч, зумовлений ураженням екстра- пірамідної та пірамідної систем, лікування і профілактика екстрапірамідних порушень.
Побічна дія: сухість слизової оболонки ротової порожнини, тахікардія, порушення акомодації, підвищення внутрішньоочного тиску, закрепи, паралітична непрохідність кишок, затримка сечі, алергічні реакції при підвищеній чутливості до препаратів цієї групи (особливо після 60 років).
Леводопа входить до більшості схем лікування.
Фармакодинаміка. Після введення леводопи збільшується вміст катехоламінів, посилюється адренергічна медіація. Підвищується рухливість, збільшується об'єм рухів, покращується перебіг психічних процесів, відновлюється здатність до концентрації уваги. Дія препарату спостерігається через тиждень і досягає максимуму через місяць.
Показання: хвороба Паркінсона, симптоматичний паркінсонізм (за винятком паркінсонізму, викликаного лікарськими засобами, зокрема нейролептиками), особливо – акінезія, менше – м'язова ригідність. Меншою мірою піддаються корекції леводопи тремтіння та інші гіперкінетичні явища паркінсонізму. Ефективний у випадках ідіопатичної та васкулопатичної форм паркінсонізму, функціональної статевої слабкості.
Побічна дія: втрата апетиту, нудота, блювання, підвищення збудливості нервової системи або депресія, безсоння, мідріаз, посилення тремтіння. У випадках побічної дії дозу препарату знижують і призначають у поєднанні з іншими протипаркінсонічними засобами. При одночасному застосуванні з інгібіторами МАО може виникну ти різка артеріальна гіпертензія. Для гальмування надмірного декарбоксилування дофаміну в позамозкових тканинах та збільшення фракції леводопи, що проникає в головний мозок, доцільно призначати препарат леводопа в поєднанні з інгібіторами ДОФА-декарбоксилази (карбідопа, бенсерезид, сибезид та ін.).
Наком – комбінований препарат, одна таблетка якого містить L-ДОФА (леводопу) і карбідопу, швидше розвивається лікувальний ефект, менше виражені побічні реакції.
Мадопар містить леводопу та бенсерезид, що призводить до значного підвищення рівня дофаміну в мозку і зниження його в периферичних тканинах.
Мідантан застосовують не так широко.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протипаркінсонічні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
