Неврогормони гіпоталамуса
Гіпоталамус продукує ршпзинг-фактори – РФ, або рилізинг-гормони (РГ): стимулятори – ліберини та інгібіторні фактори (ІФ) – статини. Біосинтез і вивільнення рилізинг-факторів контролюються норадреналіном, серотоніном і дофаміном. У регуляції ендокринної функції гіпоталамуса беруть також участь механізми позитивного і негативного зворотного зв'язку між ендокринними залозами-мішенями та аденогіпофізом, з одного боку, і невросекреторними структурами гіпоталамуса, з іншого. Гіпофізотропні фактори гіпоталамуса надходять з кров'ю безпосередньо до аденогіпофіза і діють на специфічні рецептори його гормоноутворювальних клітин (табл. 13.1). Деякі гормони гіпоталамуса, що регулюють вивільнення гормонів передньої частки гіпофіза, починають використовувати як лікарські засоби. Так, препарат тироліберину – рифатироїн (протирелін) використовується для диференціальної діагностики гіпотиреозу та іншої ендокринної патології.
Таблиця 13.1
Неврогормони гіпоталамуса, які регулюють вивільнення гормонів аденогіпофіза, та їх препарати
| Рилізинг-фактори гіпоталамуса | ||
| Ліберин | Статин | Препарат |
| Кортиколіберин | - | - |
| Тироліберин | - | Рифатироїн (протирелін) |
| Фоліберин | - | - |
| Люліберин | - | Синтетичний препарат, що стимулює вивільнення лютропіну (проходить клінічні випробовування) |
| Соматоліберин | Соматостатин | Октреотид · (сандостатин) |
| Пролактоліберин | Пролактостатин | - |
| Меланоліберин | Меланостатин | - |
Гормональні препарати передньої частки гіпофіза
Гіпофіз складається з передньої частки (аденогіпофіза) і задньої (неврогіпофіза). Структурно й функціонально в аденогіпофізі виділяють гербову, проміжну і дистальну частини. Гормони гіпофіза та їх препарати подані в таблиці 13.2.
Таблиця 13.2
Гормони гіпофіза та їх препарати
| Притирати | ||
| Аденогіпофіз (передня частина) | Кортикотропін · Соматотропін · Тиротропін | Кортикотропін · Соматотропін |
| Гонадотропіни: | Гонадотропін | |
| Фолітропін | менопаузний | |
| Лютропін | Гонадотропін хоріонічний (пропан) | |
| Пролактин | Лактин | |
| Проміжна частина | Меланотропін | Інтермедин |
| Окситоцин | Окситоцин | |
| Вазопресин | Демокситоцин | |
| Неврогіпофіз | (дезаміноокситоцин) | |
| Десмопресин (адіуретин СД) | ||
| Пітуїтрин |
Кортикотропін утворюється базофільними тканинами передньої частки гіпофіза. Це поліпептид, який складається з 39 амінокислот. Фізіологічний ефект повністю забезпечується 1-24 амінокислотними залишками. Взаємодіє зі специфічними рецепторами на зовнішній поверхні клітинної мембрани, активує зв'язану з ними аденілатциклазу, підвищує вміст у клітинах цАМФ, що сприяє перетворенню холестерину на кортикостероїди. Як препарат у вигляді порошку для ін'єкцій використовують кортикотропін, який отримують з гіпофіза великої рогатої худоби, свиней і овець. Крім того, отримано синтетичні препарати подовженої дії (тетра- коз-актрин), у яких вилучено кінець пептиду (з 25 до 39 залишку). У зв'язку з цим набагато зменшились алергічні властивості препарату.
Фармакокінетика. Кортикотропін руйнується у травному каналі, тому його вводять парентерально. Після введення у вену максимальний ефект наступає через 1 -2 год, тривалість дії 6-8 год, тому ін'єкції повторюють 3-4 рази на добу. Препарат подовженої дії вводять один раз на добу.
Фармакодинаміка. Кортикотропін стимулює функцію кори надниркових залоз, підвищує синтез і секрецію глюкокортикостероїдних гормонів (кортикостерону, кортизону), стероїдних андрогенних гормонів. Збільшення продукції глюкокортикостероїдів впливає на обмін вуглеводів, білків, жирів, мінеральних речовин. Зменшується виділення нирками натрію, дещо збільшується виділення калію, спостерігається гіперглікемія, глюкозурія, стимулюється ліполіз, збільшується секреція шлункового соку.
Кортикотропін може також безпосередньо діяти на деякі тканини без попередньої стимуляції кори надниркових залоз, а саме: нормалізує тонус і проникність стінки судин мозку, функцію екстрапірамідної системи, має також антиамнестичну дію – сприяє покращенню процесу пам'яті. Кортикотропіну властива протизапальна, про- тиалергічна, дезінтоксикаційна, десенсибілізуюча дія. Пригнічуючи розвиток лім- фоїдної тканини, препарат гальмує проліферацію імунокомпетентних клітин, що в свою чергу призводить до пригнічення імуногенезу, зниження імунологічної реактивності організму. Тривала стимуляція не тільки підвищує синтез гормонів, але й викликає небезпеку розвитку гіперплазії пучкової зони і всієї кори надниркових залоз, пригнічує вивільнення кортиколіберину.
Показання: стимуляція кори надниркових залоз при їх первинній і вторинній гіпофункції; для створення високої концентрації глюкокортикостероїдів у крові; для імунодепресії; при травмах черепа, порушеннях мозкового кровообігу, хореї, паркінсонізмі (на основі його неспецифічної дії); для діагностики функції кори надниркових залоз (проба Торна). Застосування для попередження атрофії кори надниркових залоз, для профілактики розвитку синдрому відміни невиправдане, оскільки тривале лікування глюкокортикостероїдами спричиняє пригнічення системи "гіпоталамус – гіпофіз – надниркові залози".
Соматотропні (гормон росту) синтезується ацидофільними клітинами аденогіпо- фіза. Це білок, який має 191 амінокислотний залишок. Для соматотропіну характерна видова специфічність. Для медичного застосування випускається соматотропін людини для ін'єкцій у вигляді ліофілізованого порошку. Методом генної інженерії отримано препарат сайзен.
Фармакокінетика. Період напіврозпаду соматотропіну людини становить 4,2- 5,4 хв. Соматотропін інактивується у печінці (90 %), незначна кількість – у нирках та інших паренхіматозних органах, де він розкладається під впливом протеолітичних ферментів. Курс лікування триває від 3 місяців до 1,5-2 років і більше. Як правило, максимальна дія препарату відбувається у перші 6-9 місяців лікування, потім ефективність зменшується.
Фармакодинаміка. Соматотропін має досить широкий спектр дії. Головна його функція – стимуляція росту скелета, ріст і диференціація органів, збільшення маси тіла – здійснюється шляхом активації анаболічних процесів, насамперед біосинтезу білків, активації транспорту амінокислот з крові до клітин і стимуляція їх зв'язування транспортними РНК, затримуються в організмі також фосфор, кальцій, натрій. Стимуляція біосинтезу білків у мітохондріях печінки під впливом соматотропіну подібна до дії інсуліну. Дія соматотропіну опосередковується через специфічний білковий фактор, який синтезується в печінці, – соматомедин. Підвищуючи окислення глюкози, соматотропін через соматомедин бере участь в енергозабезпеченні внутрішньоклітинних процесів. Соматотропін має також жиромобілізуючий ефект з жирових депо, сприяє окисленню ліпідів у печінці та інших органах і збільшенню вмісту вільних жирних кислот у крові, що дуже важливо у випадку дефіциту енергетичних субстратів. На відміну від інсуліну, соматотропін може викликати гіперглікемію.
Порушення біосинтезу і секреції соматотропіну викликає патологічні зміни. При недостатньому утворенні соматотропіну й гонадотропних гормонів у передній частці гіпофіза виникає гіпофізарна карликовість, або гіпофізарний нанізм – затримка росту і статевого розвитку. Внаслідок надмірної продукції соматотропіну в дитячому віці розвивається гігантизм, а у дорослих – акромегалія.
Показання: гіпофізарний нанізм, низький зріст, не пов'язаний з дефіцитом гормону у дорослих, остеопороз у дорослих.
Протипоказання: злоякісні новоутворення.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза“ на сторінці 1. Приємного читання.
