У багатьох випадках не вдається встановити причину інтоксикації через неможливість з'ясування анамнезу у зв'язку з тяжким станом хворого. Часто таким хворим ставлять діагноз інтоксикації невідомою токсичною речовиною. У подібних ситуаціях, а також у випадках недостатньої ефективності антидотних засобів призначають лікарські засоби, які, діючи на ту чи іншу ланку патогенезу інтоксикації, усувають або зменшують симптоми захворювання, тобто призначають засоби симптоматичної терапії.
Особливо велике значення симптоматична терапія має при отруєннях речовинами, у тому числі ліками, котрі не мають спеціальних антидотів.
Засоби симптоматичної терапії застосовуються з метою ефективності фармакологічної регуляції життєво важливих функцій: кровообігу та дихання. Застосовують серцеві глікозиди, вазотоніки, засоби, що покращують мікроциркуляцію, оксигенотерапію, стимулятори дихання. Судоми ліквідують застосуванням сибазону. При набряку головного мозку проводять дегідратаційну терапію (фуросемід, маніт), застосовують анальгетики, проводять корекцію кислотно-лужного стану крові. При зупинці дихання переводять хворого на штучну вентиляцію легень з комплексом реанімаційних заходів.
Особливістю інтенсивної терапії тяжкій гострих отруєнь хімічної етіології є необхідність одночасного проведення двох основних видів лікувальних заходів – штучної детоксикації і симптоматичної терапії, що направлена на підтримання загального гомеостазу, а також функцій тих органів і систем організму, котрі у більшому ступені потерпають від дії даної отрути.
Таким чином, невідкладна допомога при гострих екзогенних отруєннях полягає у поєднаному проведенні наступних лікувальних заходів:
• 1. Прискореного виведення токсичних речовин із організму шляхом застосування методів активної детоксикації.
• 2. Невідкладного застосування засобів специфічної (антидотної) терапії, які модифікують метаболізм отрути або зменшують її токсичність.
• 3. Застосування засобів симптоматичної терапії, спрямованої на захист та підтримку тієї функції організму, яка переважно пригнічується даною отрутою.
Нижче наведено антидоти, що застосовують у випадках інтоксикації токсичними речовинами і лікарськими засобами (табл. 20.1).
Таблиця 20.1
Антидоти, що застосовуються у випадках інтоксикації токсичними речовинами і лікарськими засобами
| Речовина, що викликає отруєння | Анйідот ' |
| Амітриптилін | Фізостигміну саліцилат |
| Анальгетики наркотичні | Налорфіну гідрохлорид, налоксон |
| Антидеполяризуючі міорелаксанти Антикоагулянти | Прозерин |
| прямі | Протамінсульфат |
| непрямі | Вікасол |
| Атропіну сульфат | Прозерин |
| Барій, кальцій та Їх солі | Магнію сульфат |
| Деполяризуючі міорелаксанти | Кров свіжоцитратна, плазма |
| Дихлоретан та інші аліфатичні галоїдовуглеводні | Ацетилцистеїн |
| Кислота саліцилова Метали важкі та їх солі | Натрію гідроген карбонат |
| гостре отруєння | Унітіол |
| хронічне отруєння | Комллексони (тетацин-кальцій, пентацин, пеніциламін) |
| Пахікарпіну гідройодид | Прозерин |
| Пілокарпін | Атропіну сульфат |
| Резерпін | Інгібітори МАО (ніаламід) |
| Спирт метиловий | Спирт етиловий |
| Серцеві глікозиди | Унітіол, ацетилцистеїн |
| Срібла нітрат | Натрію хлорид |
| Солі брому | Натрію хлорид |
| Солі літію | Натрію гідрогенкарбонат |
| Фтивазид | Пірідоксин |
| ФОС | Реакгиватори холінестерази (алоксим, діетиксим, ізо- нітрозин) у комбінації з м-холіноблокаторами (атропіну сульфат) |
| Циклодол | Прозерин |
Антидотні засоби
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Алоксим · Alloximum | Ліофілізований порошок в ампулах по 0,075 г з розчинником – водою для ін'єкцій в ампулах по 1 мл | Внутрішньом'язово одноразово або двічі, залежно від тяжкості отруєння ФОС |
| Десферал · Desferalum | У флаконах в перерахунку на десферал 500 мг | Внутрішньом'язово і внутрішньовенно крапельно по 500-1000 мл щодня при гострих отруєннях сполуками заліза |
| Налорфіну · гідрохлорид · Nalorphini hydrochloridum | Порошок в ампулах по 1 мл 0,5 % розчину (для дорослих), по 0,5 мл 0,05 % розчину (для дітей) | Внутрішньовенно, внутрішньом'язово, підшкірно. Максимальна доза – 8 мл 0,5 % розчину при отруєнні морфіном, кодеїном, промедолом. У пуповину новонародженим по 0,2-0,5 мл 0,05 % розчину, через 1-2 хв повторно; загальна доза повинна перевищувати 1-1,5 мл; у випадках асфіксії новонароджених, при знеболюванні пологів наркотичними анальгетиками групи морфіну |
| Натрію тіосульфат Natrii thiosulfat | Порошок в ампулах по 5, 10 і 50 мл 30 % розчину | Усередину по 1-2 столових ложки 10 % розчину через 5-10 хв при інтоксикації йодом; внутрішньовенно по 50 мл 30 % розчину при отруєнні солями важких металів |
| Пентацин · Pentacinum | В ампулах по 5 мл 5 % розчину | Внутрішньовенно повільно (в гострих випадках 30 мл 5 % розчину). Курс лікування -10-20 ін'єкцій. За потреби повторюють через 3-4 місяці |
| Тетацин-кальцій · Tetacinum- celcium | В ампулах по 10 і 20 мл 10 % розчину | Внутрішньовенно крапельно в ізотонічному розчині натрію хлориду або в 5 % розчині глюкози 1-2 рази на день протягом 3-4 днів з наступною перервою 3-4 дні. Курс лікування -1 місяць |
| Унітіол · Urtithioium | В ампулах по 5 мл 5 % розчину | Внутрішньом'язово або підшкірно по 5-10 мл 3-4 рази на день протягом 6-7 днів |
Антиоксидантні засоби
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій“ на сторінці 1. Приємного читання.
