Лікарські речовини, які активують (відновлюють) функцію системи клітинного і/або гуморального імунітету, називаються імуностимуляторами. їх застосовують при первинних (уроджених, як правило, спадкової природи), і вторинних (набутих), що викликані різноманітними факторами, як ендогенними (хвороба), так і екзогенними (наприклад, стресом, ліками, іонізуючим опроміненням).
Однак позитивні результати одержано здебільшого при лікуванні захворювань, які супроводжуються вторинним імунодефіцитом. При первинних імунодефіцитах найбільш перспективним методом лікування на даний час є трансплантація імуно- компетентних органів і клітин (кістковий мозок, тимус). Вторинні імунодефіцити можуть розвиватися при багатьох вірусних (кір, краснуха, грип, епідемічний паротит, вірусні гепатити, ВІЛ-інфекція тощо), бактеріальних (лепра, холера, сифіліс, туберкульоз та ін.), мікозних, протозойних (малярія, токсоплазмоз, трипаносомоз, лейшманіоз тощо) хворобах і гельмінтозах. Недостатність імунної системи виявлено також при пухлинах лімфоретикулярної природи (ретикулосаркома, лімфогранулематоз, лімфосаркома, мієлома, хронічний лімфолейкоз тощо) і при патологічних процесах, які супроводжуються втратою білка або порушенням його обміну (захворювання нирок з нирковою недостатністю, опікова хвороба, цукровий діабет та інші хвороби обміну, хронічні гепатити, тяжкі хірургічні травми тощо). Імуносупресія може спричинятися лікарськими засобами (цитостатики, глюкокортикостероїди, НПЗЗ, антибіотики, АЛГ, АТГ, моноклональні антитіла; що пригнічують ЦНС, антикоагулянти та ін.), а також алкоголем, іонізуючим опроміненням, пестицидами та іншими екзогенними факторами. Незрілість імунної системи була виявлена у новонароджених дітей і дітей перших років життя. Імунодефіцитні стани можуть виникати і внаслідок старіння. Екзогенні ушкоджуючі фактори раніше й інтенсивніше впливають на Т-систему імунітету. При вираженому дефіциті білка переважно страждає В-система. Старість являє собою виражений Т-імунодефіцит.
Класифікація. До імуностимуляторів належать препарати різних фармакологічних груп, біогенні речовини, неоднорідні за хімічною будовою. За походженням їх можна класифікувати таким чином:
• 1. Ендогенні сполуки та їх синтетичні аналоги:
– препарати тимуса (тималін, вілозен, імунофан, тимоген), червоного кісткового мозку (мієлопід), плаценти (екстракт плаценти);
– імуноглобуліни – імуноглобулін людський нормальний (імуновенін, ві- гам та ін.); імуноглобулін людський антистафілококовий, імуноглобулін людський антицитомегаловірусний (цитотект) та ін.;
– інтерферони – рекомбінантний інтерферон-γ (гаммаферон, імуноферон);
– інтерлейкіни – рекомбінантний інтерлейкін-1β (беталейкін), рекомбінантний інтерлейкін-2β (пролейкін);
– фактори росту – рекомбінантний людський гранулоцито-макрофагаль- ний колонієстимулюючий фактор (молграмостим);
– регуляторні пептиди – даларгін.
• 2. Бактеріального походження та їх аналоги: вакцини (БЦЖ та ін.), екстракти (біостим), лізати (бронхомунал, імудон), ліпополісахариди клітинної стінки (пірогенал, продигіозан, лікопід), поєднання рибосом і фракцій клітинної стінки (рибомуніл), грибкові (бестатин та ін.) і дріжджові полісахариди (зи- мозан), пробіотики (лінекс, бластен).
• 3. Синтетичні: пурину і піримідину (метилурацил, пентоксил та ін.), похідні імі- дазолу[1] (дибазол), індуктори інтерферону (циклоферон, аміксин) та ін.
• 4. Рослинного походження і їх аналоги: адаптогени (препарати ехінацеї (іммунал), елеутерокока, женьшеня, родіоли рожевої), інші (алое, часник, квасоля, цибуля, червоний перець та ін.).
• 5. Інших класів: препарати вітамінів С, А, Е; металів (цинку, міді та ін.).
Фармакодинаміка. Механізм дії імуностимуляції усіх відомих препаратів мало вивчений. Усі імуномодулятори спричиняють тотальну стимуляцію імунітету. Втім, останнім часом виявлена певна селективність у дії різних імуностимуляторів на різні компоненти й етапи імунної відповіді: макрофаги, Т- і В-лімфоцити, їх субпопу- ляції, природні кілери та ін. Тому за механізмом дії імуностимулятори класифікують на препарати, які переважно стимулюють:
• 1. Неспецифічні фактори захисту: анаболічні засоби – стероїдні (ретаболіл, феноболіл), нестероїдні (метилурацил, пентоксил), препарати вітамінів А, E, С, рослинні;
• 2. Моноцити (макрофаги): нуклеїнат натрію, зимозан, вакцини (БЦЖ та ін.), пірогенал, продигіозан, біостим;
• 3. Т-лімфоцити: дибазол, тималін, тактивін, тимоген, препарати цинку, інтер- лейкіни (ІЛ-2) та ін.;
• 4. В-лімфоцити: мієлопід, даларгін, бестатин, амастатин та ін.;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби імуностимулюючої дії“ на сторінці 1. Приємного читання.
