Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

Фармакологія


Гістамін


Гістамін – це тканинний амін із вираженою біологічною активністю. Йому належить провідна роль у генезі алергічних та анафілактичних реакцій.

Гістамін був хімічно синтезований в 1907 році. Згодом його виділили з тканин тварин і людини (A. Windaus, W. Vogt). У 1910 році встановлене його значення як важливого фізіологічного медіатора. Гістамін поширений у тканинах рослин і тварин, міститься в отруті бджіл, ос. В організмі людини гістамін синтезується з амінокислоти гістидину під дією ферменту клітинної цитоплазми гістидиндекарбоксилази і накопичується насамперед у тканинних базофільних гранулоцитах (заст. – тучні клітини) і базофільних гранулоцитах крові, а також у тромбоцитах, еозинофільних гранулоцитах, лімфоцитах і різних біологічних рідинах. За звичайних умов гістамін депонується в цих клітинах у метаболічно неактивній зв'язаній формі з гепарином і протеогліка- новим матриксом цитоплазматичних гранул. Особливо велика кількість його концентрується в зоні IV шлуночка головного мозку, а також у тканинних базофільних гранулоцитах гіпофіза, гіпоталамуса, слизовій оболонці дихальних шляхів і шлунка, в легеневій тканині. Тканини, в яких немає тканинних базофільних гранулоцитів (епідерміс людини, слизова оболонка травного каналу), також містять значну кількість гістаміну. Найменший рівень його визначається у товстій кишці. В судинному руслі у незв'язаному стані циркулює 0,2-0,4 нг гістаміну в 1 мл. Рівень гістаміну в організмі підпорядкований циркадним ритмам. Увечері гістамін синтезується за участю гісти-диндекарбоксилази, а вранці він за допомогою гістамінази руйнується. При цьому пік активності гістаміну припадає на вечірні і нічні години, а його вміст у крові досягає максимуму між 21 і 24 год. Підвищення вмісту гістаміну у крові може відбуватися при прийомі їжі, яка містить гістамін та інші аміни у значних кількостях (шоколад, сир, копченина, консервована риба тощо), порушенні механізмів його інактивації.

Виділення гістаміну з клітин відбувається під дією неселективних факторів, які здійснюють пряму цитотоксичну дію на них, або селективних, які активують відповідні рецептори, викликаючи секрецію гістаміну та інших медіаторів. До неселективних факторів належать фізичні (опіки, охолодження, рентгенівське, ультрафіолетове випромінювання), хімічні (сильні кислоти, луги, детергенти); до селективних – деякі харчові продукти (риба томати, полуниця), бджолина отрута, продукти життєдіяльності гельмінтів, рентгенконтрастні сполуки, деякі антибіотики (тетрациклін, поліміксин В), декстрани, морфін та ін. Під дією речовин-лібераторів вивільнення гістаміну з клітин відбувається за двома механізмами: неімунологічним (неспецифічним) та імунологічним (частіше за IgE-залежним механізмом при алергічних реакціях негайного типу).

Фармакокінетика. Гістамін в організмі людини дуже добре транспортується, проникає крізь гістогематичні бар'єри, незалежно від шляху введення (найгірше при ен- теральному введенні: більша частина його ацетилюється мікроорганізмами кишок). Гістамін метаболізується у печінці імідазолметилтрансферазою і гістаміназою, а потім виводиться у вигляді метилгістаміну та імідазолоцтової кислоти з сечею. Біля 3 % гістаміну виводиться з сечею у незміненому вигляді.

Фармакодинаміка. Біологічна дія гістаміну реалізується через 4 типи гістаміно- вих рецепторів (постсинаптичних Η1, Н2, Н4 і пресинаптичних Н3). Стимуляція гістаміном цих рецепторів приводить до розвитку відповідних реакцій (табл. 15.4).

Таблиця 15.4

Біологічні властивості гістамінорецепторів

Гістаміно- рецепторЛокалізація гістамінорецепторівЕфекти, що пов'язані зі збудженням гістамінорецепторів
Гладенькі м'язи стінки бронхівПідвищення тонусу
Гладенькі м'язи стінки кишок, шлункаПідвищення тонусу
СерцеПригнічення передсердно-шлуночкової провідності
Сечовий міхурСкорочення
Жовчний міхурСкорочення
Н1Гладенькі м'язи стінки артерійЗниження тонусу
Гладенькі м'язи стінки венПідвищення тонусу
КапіляриПідвищення проникності
ГіпофізСтимуляція секреції вазопресину, кортикотропіну, прола істину
Нейрони центральної нервової системиСедативний ефект, глікогеноліз, тахікардія, артеріальна гіпертензія, блювотний ефект
Парієтальні клітини слизової оболонки шлункаПідвищення секреторної активності
Секреторні клітини слинної залозиПідвищення секреторної активності
Підшлункова залозаСтимуляція секреції панкреатичного поліпептиду
СерцеЗниження тонусу міокарда
Гладенькі м'язи стінки артерійЗниження тонусу
МіометрійПригнічення скоротливої активності
Н2Тканинні базофільні гранулоцити (заст. – тучні клітини)Пригнічення дегрануляції (регуляція вивільнення гістаміну за зворотним зв'язком)
Базофільні гранулоцити кровіЗниження хемотаксису. Пригнічення вивільнення лізосомних ферментів
Нейтрофільні гранулоцити Т-лімфоцитиЗниження цитотоксичної активності, зменшення продукції' фактора, що пригнічує міграцію макрофагів
Жирова тканинаПідвищене вивільнення жирних кислот
Рецептори симпатичних нервівПригнічення вивільнення катехоламінів
Нейрони центральної нервової системиМедіація збудження ЦНС (пригнічення електричної активності нейронів кори великого мозку)
Н3 (НЗА, НЗВ, НЗС)Нейрони центральної нервової системиПригнічення вивільнення медіаторів
Серцево-судинна системау синапсах і пригнічення функцій
Верхні дихальні шляхи
КишечникПригнічення секреторної функції
Н4Селезінка, тимус, імуноактивні клітини (Т-лімфоцити, нейтрофіли, еозинофіли)Порушення кровотворення і функції циркулюючих клітин крові

-рецептори є G-протеїнзв'язаними (GPCR), однак різні типи рецепторів гістаміну зв'язані з різними типами G-білків (Gq, Gs і Gi), що дозволяє опосередкувати різні типи внутрішньоклітинних сигналів. Н-гістамінові рецептори відповідають за більшість ефектів гістаміну при алергічній відповіді. Η1-рецептор кодується на хромосомі Зр і є GPCR, зв'язаним з G(i/u-білком. Стимуляція Η1-рецептора призводить до фосфоліпаза-С-каталізованого гідролізу мембранних фосфоліпідів та ініціації каскадів біохімічних реакцій – вироблення інозитолтрифосфату, активації протеїнкінази С, вивільнення іонів Са2+ і активації функції клітини. Н1-рецептори активують транскрипцію ядерного фактора кВ (NFkB), який регулює створення різноманітних білкових молекул адгезії і прозапальних цитокінів. Крім того, Н-рецептори беруть участь в активації інших сигнальних шляхів, включаючи активацію фосфоліпаз D і А2.

Діючи через H1 і Н2-рецептори, гістамін викликає артеріальну гіпотензію (внаслідок вазодилатації), тахікардію, гіперемію і головний біль, тоді як активація тільки Н2-рецепторів веде до підвищення секреції і кислотності шлункового соку. Стимуляція Н3-рецепторів, що локалізуються в головному мозку, можливо, володіє негативною модулюючою дією. Блокада Н-рецепторів веде, перш за все, до пригнічення алергічної реакції, тоді як блокада Н2-рецепторів зменшує насамперед секрецію шлункового соку. Тому антагоністи Η,-гістамінових рецепторів використовуються для лікування алергічних захворювань, а Н2-гістаміноблокатори (ранітидин, фамо- тидин та ін.) застосовуються як антисекреторні засоби у комплексному лікуванні виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки. Н4-рецептори в даний час е об'єктом пильного вивчення. Встановлено, що не тільки Н,, Н2,але й Η,-рецептори відіграють роль при алергії: Η,-рецептори відповідають за більшість симптомів ранньої фази алергічної відповіді (вазодилатацію, набряк і свербіння), а Н4-рецептори – сприяють накопиченню клітин запалення (еозинофілів) в місцях алергічного запалення. Створені антагоністи Η,/Η,-рецепторів перебувають на етапі дослідження як перспективні препарати для лікування запальних процесів.

Широкий спектр біологічної дії гістаміну зумовлює клінічні прояви, що спостерігаються при його вивільненні, в тому числі при патологічних станах (опіки, променеве ураження, обмороження, місцева інфекція, імунні реакції негайного типу тощо): з боку шкіри – свербіння, гіперемія, набряк, кропив'янка; у дихальних шляхах – гіперсекреція залоз, набряк слизової оболонки носа, бронхоспазм; у шлунково-кишковому тракті – біль, гіперпродукція пепсину, соляної кислоти; у серцево-судинній системі – аритмії, артеріальна гіпотензія та ін. У більших дозах або великих ендогенних концентраціях гістамін викликає тривалу гіпотензію, що може призводити до анафілактичного шоку і смерті.

Системна дія гістаміну може супроводжуватись пульсуючим головним болем (подразнення чутливих нервових закінчень, які оточують судини головного мозку). Він розширює капіляри та вени, що зумовлено безпосереднім впливом гістаміну на гладенькі м'язи їх стінки. При його введенні спостерігається почервоніння шкіри лиця, відчуття жару в ділянці шиї та лиця.

При місцевому введенні гістаміну людині спостерігаються такі явища:

• 1. Виникнення на місці введення через 1 хв червоної плями гіперемії, яка поступово набуває блакитного відтінку – місцеве розширення капілярів і венул.

• 2. На місці гіперемії поступово утворюється вогнище запалення з нечіткими межами, які на 1-5 см ширші, ніж ділянка гіперемії. Запальна реакція спостерігається протягом 10 хв.

• 3. Після запалення виникає місцевий набряк (пухир), який набуває максимального розміру протягом 1-5 хв (внаслідок ексудації рідини з капілярів).

У клінічній практиці гістамін використовують як діагностичний засіб: для дослід ження секреторної функції шлунка у випадках ахлоргідрії, діагностики лепри – вну- трішньошкірна проба, феохромоцитоми – провокування артеріальної гіпертензії. Для лікування гістамін не використовують.

Важлива роль гістаміну в патогенезі більшості алергічних захворювань обумовлює широке застосування в їх фармакотерапії антигістамінних лікарських засобів.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гістамін, антигістамінні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби
  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)