Психотропні (грец. psyche – душа, свідомість, tropos – спорідненість) лікарські засоби вибірково регулюють психічні функції, передусім емоції, мислення, пам'ять, мотивацію поведінки, психомоторну активність, і призначені для застосування при порушеннях психічних функцій, у тому числі при граничних станах. Ці засоби широко призначають також хворим терапевтичного, хірургічного, онкологічного та інших профілів. Сьогодні розрізняють такі класи психотропних засобів:
• 1. Нейролептики (антипсихотики) – антипсихотичні засоби, що застосовуються при шизофренії, психозах, галюцинаціях та інших розладах психіки.
• 2. Транквілізатори (анксіолітики) – засоби, що знімають патологічний страх, емоційне напруження, надмірне збудження.
• 3. Психоседативні засоби – препарати, що здійснюють недиференційну заспокійливу дію за рахунок зниження збудливості і реактивності ЦНС до різних стимулів і концентрації гальмуючих процесів.
• 4. Антидепресанти (психічні енергізатори, тимолептики) – засоби, які покращують патологічно змінений настрій, повертають оптимізм при депресіях, підвищують продуктивність асоціативних процесів.
• 5. Психомоторні стимулятори – засоби, що підвищують розумову і фізичну працездатність, мобілізують енергетичні і функціональні ресурси організму.
• 6. Актопротектори – засоби, що стимулюють працездатність і підвищують резистентність організму в ускладнених умовах (гіпоксія, охолодження, гіпертермія тощо).
• 7. Нормотиміки – засоби, що мають антиманіакальну й антидепресивну дії при психозах, тобто мають бівалентну дію.
• 8. Ноотропи (психометаболічні стимулятори) – засоби, які мають мнемотропну дію (грец. тпете – пам'ять), покращують вищі інтегративні функції головного мозку (пам'ять, увагу, навчання тощо).
• 9. Адаптогени – препарати природного походження, які мають неспецифічну загальнотонізуючу дію на функції мозку, ендокринну регуляцію, обмінні процеси і підвищують адаптацію організму до несприятливих умов, що сприяє покращенню роботи ЦНС.
• 10. Психодислептики (галюциногени, психозоміметичні речовини). Як лікарські засоби в цей час не застосовуються, проте деякі з них (наркотичні анальгетики) мають виражену знеболюючу активність і тому застосовуються у медичній практиці.
До засобів, що пригнічують функцію ЦНС, тобто депримуючих, належать препарати перших 3-х груп. До засобів, що стимулюють функції ЦНС, належать препарати 4–9-ї груп.
Нейролептики (антипсихотичні засоби)
Нейролептичні (антипсихотичні) засоби (грец. neuron – нерв, leptikos – здатний взяти, сприйняти) – психотропні препарати, які пригнічують психічну (вищу) нервову діяльність, емоційний стан, поведінку, усувають марення, галюцинації та інші прояви психозу, але не порушують при цьому свідомості. Разом з цим, вони суттєво пригнічують психомоторне збудження. Раніше їх називали нейроплегіками, антишизофренічними засобами, великими транквілізаторами.
Початок 50-х років XX ст. був відзначений найбільшим відкриттям у психофармакології – впровадженням у медичну практику психотропних лікарських засобів, з якими, за образним висловленням психіатрів, “поріг психіатричної клініки переступили тиша і спокій”. Першим таким препаратом була похідна фенотіазину – хлорпромазин (аміназин), ефективність застосування якого для лікування психіатричних хворих було встановлено J. Delay і Р. Deniker. У 1957 р. вони ввели термін “нейролептики”, визначили їх ознаки. Це стало початком синтезу нових препаратів та широкого застосування їх не тільки у психіатричній практиці. Похідні фенотіазину були названі типовими нейролептиками, всі похідні інших хімічних груп – атиповими. У 1958 р. синтезовано перший антипсихотичний нейролептик із групи бутирофенону – галоперидол; у 1966 р. – родоначальник групи бензамідів сульпірид; у 1968 р. – перший атиповий нейролептик – клозапін (відсутність екстрапірамідних розладів). Останнім часом у деяких країнах вважають за потрібне замінити назву “нейролептичні” на “антипсихотичні” засоби, оскільки саме нейролептичний синдром (розлад функції екстрапірамідної системи – явища паркінсонізму) є тяжким побічним, небажаним елементом дії цих засобів. Сьогодні у багатьох лабораторіях світу працюють над створенням антипсихотичних засобів, які б не мали згаданої побічної дії.
За J. Delay і Р. Deniker, до нейролептиків (антипсихотиків) відносяться лікарські засоби, які мають 5 таких ознак:
• антипсихотична дія – редукують прояви психозів (галюцинації, марення, агресивність тощо);
• усувають психомоторне збудження різного генезу;
• переважно впливають на підкіркові структури мозку;
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Психотропні препарати“ на сторінці 1. Приємного читання.
