Як протиаритмічні засоби, β-адреноблокатори (анаприлін, атенолол, метопролол та ін.) реалізують свою дію менше за рахунок мембраностабілізуючого ефекту, яким володіють окремі препарати (анаприлін, окспреналол, піндолол), більше – за рахунок порушення та усунення впливу катехоламінів на серце. Мембраностабілізуюча дія пов'язана з порушенням надходження всередину кардіоміоцитів Na+. Відбувається уповільнення спонтанної деполяризації та наростання потенціалу дії, збільшення рефрактерного періоду і зниження швидкості проведення імпульсів. β-Адреноблокатори ефективні при суправентрикулярних та шлуночкових тахіаритміях.
Блокатори калієвих каналів
Аміодарон, похідна бензофурану, містить 37 % йоду, синтезований в 1960 році у Бельгії як вазодилататор, антиаритмічні властивості визначені на початку 1970 року.
Фармакокінетика. Препарат всмоктується повільно і не повністю (20-50 %), біодоступність – 40 %, зв'язок з білками плазми – 96 %, в крові визначається в незначній концентрації (0,5 мкг/мл). Терапевтичний ефект розвивається повільно, максимальна дія спостерігається через кілька тижнів. Препарат метаболізується в печінці з утворенням активного метаболіту N-дезетиламінодорону. Препарат екскретується головним чином з фекаліями, повільно, період напіввиведення в середньому 28 днів.
Фармакодинаміка. Аміодарон переважно блокує калієві канали, менше – натрієві й кальцієві, блокує α-β-адрено- та глюкагонові рецептори, суттєво подовжує потенціал дії, ефективний рефрактерний період передсердь, шлуночків, передсердношлуночкового вузла, знижує автоматизм, уповільнює провідність. Антиаритмічний ефект реалізується завдяки зменшенню адренергічного впливу на міокард, а також антитиреоїдній дії. Препарат розширює вінцеві судини, підвищує вінцевий кровообіг, дещо знижує загальний периферичний судинний опір та діастолічний артеріальний тиск і тому має антиангінальну дію.
Показання: профілактика і лікування пароксизмальних порушень ритму серця, екстрасистолії, профілактика нападів стенокардії, у пацієнтів з порушенням ритму серця.
Побічна дія: диспепсія, брадикардія, передсердно-шлуночкова блокада, відкладання ліпофусцину в рогівці, пігментація шкіри, фотодерматит, дисфункція щитоподібної залози (містить йод, впливає на рецептори тиреоїдних гормонів), артеріальна гіпотензія, порушення функції печінки, м'язова слабкість.
Дронедарон (мультак) має подібну фармакодинаміку, але не містить йоду і не порушує функцію щитоподібної залози.
Соталол, крім пригнічення потоку К+, має також властивості β-адреноблокаторів невибіркової дії, але за електрофізіологічними властивостями належить до препаратів 3-ї групи, підвищує потенціал дії, ефективний рефрактерний період передсердь, атріовентрикулярного вузла шлуночків. Має виражену антиангінальну дію.
Блокатори кальцієвих каналів (антагоністи кальцію)
До антиаритмічних препаратів з антагоністів кальцію належать похідні фенілалкіламіну – верапаміл та бензотіазепіну – дилтіазем.
Блокатори кальцієвих каналів, зокрема верапаміл, дилтіазем, гальмують трансмембранний потік Са2+ через повільні кальцієві канали L-типу всередину кардіоміоцитів. Не впливають на швидкість деполяризації та реполяризації, потенціалу дії у передсердях, шлуночках та провідниковій системі, знижують спонтанну активність синусово-передсердного вузла і тому впливають на механізм re-entry (зворотного збудження). Блокатори кальцієвих каналів ефективні при надшлуночкових аритміях, тому що водії ритму генерують кальцієві потенціали дії. Блокада кальцієвих каналів веде до зниження автоматизму і провідності, ефективного рефрактерного періоду переважно в вузлах провідної системи. Блокада кальцієвих каналів кардіоміоцитів шлуночків викликає зменшення скоротливості міокарда, що вважають побічним ефектом препаратів.
Інші протиаритмічні лікарські засоби
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „β-Адреноблокатори“ на сторінці 1. Приємного читання.
