Гістамін виявляється практично у всіх тканинах, але найвищий його рівень у легенях, шкірі і ШКТ. Утворюється в тканинних базофілах (тучні клітини), базофілах крові і нейронах у результаті декарбоксилювання амінокислоти гістидину при участі піридоксалевого ферменту гістидиндекарбоксилази. Зберігається у везикулах в комплексі з аніонними білками і гепарином. У ЦНС виконує функцію медіатора/модулятора, регулює функції гіпоталамічних і кортикальних нейронів, бере участь у регуляції циклу "сон – неспання". У периферичних тканинах вивільняється з тучних клітин і базофілів бактеріальними токсинами, при охолодженні і травматичних ушкодженнях тканин, а також при повторному впливі антигенів на сенсибілізований організм.
Гістамін, що вивільняється в позаклітинні простори взаємодіє з трьома типами Н,, Н2 і Н3-гістамінових рецепторів. Усі типи гістамінових рецепторів – метаботропні, з
7-ма спіралізованими трансмембранними доменами. Η1-гістамінові рецептори локалізовані в ЦНС, у залозах слизової носа і бронхів, у гладеньких м'язах артеріол, шлунка, кишок, бронхів, у капілярах, у закінченнях чуттєвих нервів. Η1-гістамінові рецептори за посередництвом Gq-білка пов'язані з фосфоліпазою С, їх активація супроводжується утворенням інозитолтрифосфату (ІТФ), підвищенням внутрішньоклітинної концентрації Са2+ і посиленням секреції, підвищенням тонусу гладеньких м'язів, розширенням капілярів і підвищенням їх проникності. Активація Η1-гістамінових рецепторів у закінченнях чутливих нервів супроводжується сверблячкою чи болем. Н2-гістамінові рецептори за посередництвом Gs білка активують аденілатциклазу, сприяють накопиченню цАМФ і активують протеїнкіназу А. Локалізовані в мембранах міокардіоцитів і клітин слизової шлунка. При активації цієї популяції рецепторів зростає скоротливість і автоматизм серця і секреція соляної кислоти в шлунку. Н3-гістамінові рецептори при участі Go-білка керують провідністю мембран для Са2* і К+. У ЦНС і на периферії мають пресинаптичну локалізацію і регулюють вивільнення медіаторів.
Гістамінопозитивні засоби не знаходять широкого практичного застосування. У практичній медицині використовують засоби, що послабляють чи перешкоджають впливу гістаміну на виконавчі органи (див. протиалергійні засоби і засоби, що впливають на секреторну функцію шлунка).
Серотонінергічні лікарські засоби
Серотонін (5-гідрокситриптамін) виявляється в різних органах і тканинах, у тому числі в ЦНС, шлунково-кишковому тракті, тромбоцитах, клітинах мозкової речовини наднирників. Утворюється в нейронах, ентерохромафінних і тучних клітинах з амінокислоти L-триптофану в результаті гідроксилювання і наступного декарбоксилювання при участі ферментів триптофангідроксилази і декарбоксилази. У ЦНС виконує функцію медіатора/модулятора, у периферичних тканинах є гуморальним регулятором. Молекулярна мішень дії серотоніну – серотонінові рецептори. Серотонінові рецептори 1 типу (SHT1) мають кілька механізмів трансдукції: через Gi-білок негативно пов'язані з аденілатциклазою, а через Go-білок керують Са2* і К+ провідністю мембран. Основна їх локалізація – ЦНС. SHT2 при участі Gq-білка зв'язані з фосфоліпазою С, і їх активація супроводжується накопиченням ІТФ і підвищенням внутрішньоклітинної концентрації Са2*. SHT2 виявлені в гладеньких м'язах судин, бронхів, шлунково-кишкового тракту, у мембранах тромбоцитів. SHT3 є рецепторами канального типу, подібними до н-холінорецепторів. їх активація супроводжується підвищенням катіонної провідності і деполяризацією клітинних мембрані Локалізовані в ЦНС і периферичних тканинах; описана їх локалізація в закінченнях постгангліонарних парасимпатичних і симпатичних нервів, де вони регулюють процеси пресинаптичного вивільнення медіаторів.
Серотонін ЦНС бере участь у регуляції когнітивних і емоційних процесів, циклу "сон – неспання”, апетиту, у розвитку нудоти і блювоти. Периферична дія серотоніну виявляється підвищенням тонусу гладеньких м'язів судин, кишок, бронхів, матки. Серотонін підсилює процес агрегації тромбоцитів і укорочує час кровотечі. Накопичуються данні про інші типи (SHT4 – SHT7) серотонінових рецепторів.
Агоніст SHT1 суматриптан використовують для лікування мігрені. Основний симптом мігрені – нападоподібний головний біль, що може супроводжуватися нудотою, блювотою і світлобоязню. Біль при мігрені пов'язують з розширенням судин м'якої мозкової оболонки. Збільшення об'єму останньої приводить до стиснення і збудження тригемінальних чутливих закінчень. За механізмом аксон-рефлексу відбувається вивільнення речовини Р, АТФ і ін., що викликають вторинну вазодилатацію і розвиток локальної запальної реакції в м'якій мозковій оболонці. Суматриптан є селективним агоністом одного з підтипів SHT1. Активація цих рецепторів викликає звуження менінгеальних судин, запобігає збудженню чуттєвих нервів і вивільненню з них вазодилататорних речовин. Крім суматриптану, для лікування мігрені використовують препарат, що містить алкалоїди маткових ріжків, – дигідроерготамін, що є неселекгивним агоністом SHT1: При системному введенні суматриптану спостерігаються запаморочення, сонливість; алкалоїди маткових ріжків можуть викликати спазм судин кінцівок, психози.
Серотоніноиегативні засоби використовують як нейролептики, антидепресанти і протитривожні засоби (див. психофармакологічні засоби). Крім цього, блокатори SHT3 використовують як протиблювотні засоби.
Препарати
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування |
| Суматриптан Sumatriptanum | В таблетках по 0,1 і 0,05, дозований назальний спрей по 0,02. | По 0,05-0,1 під час приступу |
Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гістамінергічні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
