Протиепілептичні лікарські засоби
Сучасний арсенал лікарських засобів досить великий, але недостатній для лікування всіх форм епілепсії. Броміди (калію бромід) були першими протисудомними препаратами, введеними у фармакотерапію епілепсії ще в 1857 році Чарльзом Лококом. У 1938 р. був синтезований структурно близький до барбітуратів фенітоїн (дифенін), похідна гідантоїну. У подальшому були отримані численні протиепілептичні засоби, але фенітоїн залишається засобом вибору за умови епілепсії з великими судомними нападами. Історія виникнення вальпроатів як антиконвульсантів бере свій початок у 1962 р., коли у цих сполук Р. Eymard випадково виявив протисудомні властивості. Разом з тим як хімічна сполука вальпроєва кислота була синтезована на 80 років раніше – у 1882 р. Витоп. Цю сполуку впродовж багатьох років використовували в лабораторній біохімічній та фармакологічній дослідницькій роботі як ліпофільний агент для розчинення водонерозчинних сполук. На подив дослідників, протисудомні властивості мала і сама вальпроєва кислота (W. Gosher). У теперішній час вальпроати залишаються однією з груп протисудомних препаратів, які користуються значним попитом (мішенню для вальпроатів є первинно-генералізовані напади – судомні абсанси та ідіопатична форма епілепсії) і використовуються як базові препарати для монотерапії у хворих на епілепсію. В останні роки отримані й знайшли своє застосування нові, достатньо безпечні препарати, такі як ламотриджин, топірамат, які використовуются поряд із препаратами, синтезованими раніше, дуже часто як засоби комбінованої терапії.
Протиепілептичні засоби – це лікарські препарати різноманітного походження, які використовують для попередження чи зменшення (за інтенсивністю і частотою) судом, відповідних їм еквівалентів (втрата або порушення свідомості, поведінкові та вегетативні порушення та ін.), що спостерігаються при періодично виникаючих приступах різних форм епілепсії.
Епілепсія є наслідком виникнення в корі великого мозку або підкіркових мозкових центрах (чорна речовина, мигдалик та ін.) вогнища збудження, яке передається на нервові та м'язові системи, що призводить до розвитку епілептичних судомних нападів чи епілептичного стану. Причину епілепсії не з'ясовано, тому основні лікарські засоби спрямовані на усунення судомного нападу або його профілактику.
Головною клінічною ознакою епілепсії є раптовий напад клонічних або тетанічних судом із втратою свідомості. Клонічним судомам властиве періодичне скорочення і розслаблення м'язів, а тонічним, або тетанічним, – одночасне скорочення м'язів-згиначів і розгиначів, що супроводжується напруженою позою з закинутою головою, виділенням кров'янистої слини внаслідок прикушування язика Такі судоми класифікують як великі напади (grand mal). Під час малих нападів (petit mal) свідомість втрачається на дуже короткий час, інколи цього не встигає помітити навіть сама хвора людина. Дуже часті напади іноді переходять в епілептичний стан. Як правило, ця патологія підтверджується характерними епілептичними хвилями-піками (розрядами) на електроенцефалограмі (ЕЕГ), що дає змогу точніше визначити локалізацію вогнища збудження. Під час судомного нападу лікарських засобів хворому не вводять, а після його закінчення підбирають індивідуальну протирецидивну фармакотерапію.
Класифікація протиепілептичних засобів
За хімічною структурою:
I. Барбітурати та їх похідні: фенобарбітал (бафетал); бензобарбітал (бензонал).
II. Похідні гідантоїну: фенітоїн (дифенін).
III. Похідні карбоксаміду: карбамазепін (тегретол, фінлепсин).
IV. Похідні бензодіазепіну: феназепам; клоназепам; діазепам (сибазон, реліум); нітразепам (радедорм); мідазолам (фульсед).
V. Похідні жирних кислот:
• 5.1) кислоти вальпроєвої (енкорат, енкорат-хроно, конвулекс);
• 5.2) натрію вальпроату (депакін, депакін-ентерік);
• 5.3) комбіновані (кислоти вальпроєвої та натрію вальпроат); депакін-хроно.
VI. Різні протисудомні та антиспастичні препарати: ламотриджин (ламіктал); топірамат (топамакс); габапептин (нейралгін).
За механізмом дії:
• 1. Засоби, що пригнічують натрієві канали: фенітоїн; карбамазепін; кислота вальпроєва; натрію вальпроат; топірамат; ламотриджин.
• 2. Засоби, що пригнічують кальцієві канали (Т- та L типу): триметин; натрію вальпроат; габапентин.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протисудомні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
