До антиангінальних засобів, що підвищують стійкість міокарда до гіпоксії та ішемії, належать: енергозабезпечувальні та анаболічні засоби, електронакцептори, антиоксиданти, які призначають у складі комплексної фармакотерапії.
Серед енергозабезпечувальних засобів раніше виділяли натрію аденозинтрифосфат (АТФ). Показано, що препарат стабілізує структуру кардіоміоцитів, нормалізує обмін речовин у випадках гіпоксії, підвищує толерантність організму до фізичних навантажень, виявляє антиаритмічну дію, покращує вінцевий і мозковий кровообіг. Показання: міокардіодистрофія, спазми периферичних судин, надшлуночкова тахікардія.
Застосування кислоти аденозинтрифосфорної як джерела енергозабезпечення при недостатності кровообігу проблематичне у зв'язку з неможливістю проникнення її через клітинні мембрани. АТФ-лонг (АТФ-форте) є координаційною сполукою з гістидином, калієм, магнієм, може проникати всередину кардіоміоцитів, зберігає енергетичні ресурси, пригнічує перекисне окислення ліпідів, попереджає пошкодження мембрани, нормалізує діяльність мембранних насосів. В умовах ішемії препарат зменшує потребу міокарда в кисні, нормалізує синусовий ритм, тобто забезпечує антиішемічну, антиаритмічну дію. Можна застосовувати при ішемічній хворобі серця інші активатори енергозабезпечення – креатинфосфат (неотон).
Триметазидин (предуктал) інгібує мітохондріальний фермент β-окислення жирних кислот – 3-кетоацил-коензим А-тіолазу, що сприяє переключенню енергопродукції в мітохондріях від β-окислення жирних кислот на окислення глюкози. В результаті знижується потреба міокарда в кисні, краще використовується кисень, росте утворення і накопичення АТФ та креатинфосфату, тобто препарат нормалізує енергетичний обмін та електролітний баланс, нормалізуються трансмембранні йонні токи, а також концентрація йонів калію, зменшується перевантаження натрієм і кальцієм, що сприяє поліпшенню скоротливості міокарда. Активація аеробного гліколізу зменшує явище ацидозу, а пригнічення окислення жирних кислот понижує накопичення вільних радикалів і веде до цитопротективної дії. Кровообіг і загальна гемодинаміка при цьому не змінюються.
Показання: ішемічна хвороба серця, стабільна стенокардія (значно зменшує потребу в прийомі нітратів).
Побічна дія: біль в епігастрії, диспепсія, нудота, блювання, астенія, головний біль, запаморочення, висипи, свербіж, кропив'янка.
Тіотриазолін – синтетичний кардіо- і гепатопротектор, антиоксидант, має протиішемічні, мембраностабілізуючі, імуномодулюючі ефекти, знижує чутливість серця до катехоламінів, поліпшує реологічні властивості крові, зменшує розміри зони некрозу при ішемії.
Показання: стенокардія, післяінфарктний кардіосклероз, гострий інфаркт міокарда, гепатит, цироз печінки.
Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади.
Мілдронат ефективний при ішемічній хворобі міокарда, що ускладнена недостатністю серця. Він також пригнічує окислення жирних кислот за рахунок інгібіції ферменту бутиробетаїнгідроксилази та активує важливі ферменти циклу аеробного окислення глюкози (гексокіназу, піруватдегідрогеназу).
Показання: ішемічна хвороба серця, серцева недостатність, порушення церебрального кровообігу, для підвищення працездатності у спортсменів.
Побічна дія: свербіж, диспепсія, тахікардія, збудження, гіпотензія. Позитивну дію в комплексній фармакотерапії ішемічної хвороби серця мають препарати метаболічної фармакотерапії, у яких провідним є антиоксидантний вплив природного (кверцетин, корвітин та ін.) та синтетичного (тіотриазолін, мексидол, мексикор та ін.) походження.
Кверцетин – біофлавоноїд, капіляростабілізатор, корвітин – його розчинна форма, ліпофлавон – ліпосомальна форма. Кверцетин може моделювати активність різних ферментів, які приймають участь в деградації фосфоліпідів, впливають на вільнорадикальне окислення, синтез оксиду азоту. Препарат може блокувати 5-ліпооксигеназу, синтез лейкотрієнів, прозапальних цитокінів, володіє протизапальною, імономодулюючою дією, має кардіопротекторний вплив.
Показання: призначають у комплексній терапії стенокардії, а в лікарських формах для внутрішньовенного введення при гострому інфаркті міокарда, порушеннях мозкового кровообігу, для лікування хворих з облітеруючим атеросклерозом черевної аорти і периферичних судин.
Побічна дія: алергічні реакції, при внутрішньовенному введенні – гіпотензія.
У комплексній фармакотерапії іноді як антиангінальні застосовують стероїдні (ретаболіл, неробол) і частіше нестероїдні (рибоксин, калію оротат, магнерот) анаболічні засоби для підвищення енергозабезпечення серця і частково для стимуляції вінцевого кровообігу. Кардіотропний ефект анаболічних стероїдів зумовлений підвищенням синтезу коензиму А, глікогену, креатину, кислот аденозинтрифосфор- ної та нуклеїнових у міокарді, а також підвищенням внутрішньоклітинного вмісту калію. Антиангінальний вплив нестероїдних анаболічних засобів пояснюють посиленням синтезу білка в кардіоміоцитах, поліпшенням енергетичного обміну.
Кораргін – крім рибоксину, містить L-аргінін, має додаткову судинорозширювальну дію завдяки участі в утворенні оксиду азоту.
Показання: стенокардія напруження і спокою (в комплексі з іншими антиангінальними засобами). Призначають за цими показаннями також тівортін, який містить L-аргінін та кислоту аспарагінову, та кардіоаргінін-Здоров'я, що містить аргініну аспарагінат, діаргініну сукцинат, магнію аспарагінат, калію аспарагінат.
Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)“ на сторінці 1. Приємного читання.
