Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

Фармакологія

Кора надниркових залоз продукує близько 40 стероїдних гормонів – глюкокорти-костероїдів (глюкокортикоїдів), мінералокортикостероїдів (мінералокортикоїдів) і сполук з естрогенними й андрогенними властивостями. Більшість з них має важливе біологічне значення, а гідрокортизон (кортизол), кортикостерон, альдостерон є життєво необхідними.

Основними природними глюкокортико'їдами є гідрокортизон (кортизол) і кортизон, а основними представниками мінералокортикоїдів є альдостерон і дезокси- кортикостерон.

Біосинтез і виділення глюкокортикоїдів контролюється головним чином кортикотропіном. Продукція мінералокортикоїдів залежить від загального об'єму позаклітинної рідини, вмісту в крові К+, Na+, а також від системи ренін-ангіотензин. Кортикотропін при цьому має менше значення.

Історична довідка. У 1885 р. Аддісон довів, що недостатність гормонів кори над- нирників може призводити до хвороби, та описав її симптоми у своїй монографії

“Загальні й місцеві прояви при хворобі надниркових капсул”. У 1886 році фізіолог Броун-Секар зробив двосторонню адреналектомію у тварин і експериментально довів життєву необхідність наднирників. Однак лише в 1929 році Хартманом і співробітниками були проведені перші клінічні випробування екстракту з кори наднирників, що довели його дуже високу терапевтичну ефективність при хворобі Аддісона. В 1934 році професор Едуард Кендалл повідомив, що він зміг виділити в кристалічному вигляді речовину, яку вважав одним із кортикостероїдів, і назвав її кортином. У 1936 році Кендалл і його співробітники виділили з екстракту кори наднирників кортизон. У 1937 році Райхштейн виділив з наднирників гідрокортизон і в тому ж році синтезували перший стеро'ід – дезоксикортон. В 1945 році у лабораторії Кендалла був синтезований кортизон у невеликих кількостях, а через два роки, після розробки простішого методу синтезу, стало можливим серійне виробництво кортизону. У 1950 році Кендаллом і співробітниками був синтезований кортизол (гідрокортизон). Хенч, Кендалл і Райхштейн проводили докладне дослідження та клінічні випробування гідрокортизону, за що були удостоєні Нобелівської премії.

Глюкокортикоїди

Як лікарські засоби використовують глюкокортикоїди, отримані синтетичним шляхом (гідрокортизону ацетат і гемісукцинат), та їх аналоги (преднізолон, дек- саметазон, триамцинолон, сииафлан, флуметазону півалат, бетаметазон та ін).

Фармакокінетика. Глюкокортикоїди зазнають хімічних перетворень у печінці, де створюють кон'югати із залишками глюкуронової та сірчаної кислот. Виділяються з організму з сечею. Період напіврозпаду – від 30 хв до 1,5-2 год.

Фармакодинаміка. Глюкокортикоїди виявляють значний вплив на обмін речовин. При всій багатогранності метаболічних ефектів молекулярний механізм дії кортикостероїдів є специфічним. їх рецепторні білки містяться в цитоплазмі клітини. Завдяки добрій розчинності в жирах, гормони проникають через плазматичну мембрану клітин-мішеней, в цитоплазмі яких вони утворюють комплекс із специфічними білками-рецепторами. Білково-стероїдні комплекси мають високу спорідненість до ядерного хроматину. Це зумовлює зміну активності хроматину, що спричиняє активацію біосинтезу специфічних мРНК, які впливають на синтез білків і ферментів, відповідні фізіологічні ефекти.

Вплив на вуглеводний обмін – це збільшення вмісту глюкози в крові, затримка утилізації глюкози в тканинах, може виникати глюкозурія. У печінці зростає вміст глікогену. Гіперглікемічна дія пов'язана з підвищенням активності глюконеогенезу в печінці за рахунок вільних амінокислот, що утворюються внаслідок катаболічної дії надмірної кількості глюкокортикоїдів. Катаболічна дія добре виражена у м'язовій, жировій, лімфоїдній, сполучній тканинах, що проявляється негативним азотистим балансом, підвищеним виведенням із сечею амінокислот, аміаку, сечовини. Це є однією з причин затримки регенеративних процесів, пригнічення клітинної проліферації й фібробластичної функції. У зв'язку з цим сповільнюється загоєння ран, виразок, гальмується вироблення антитіл. У дітей порушується формування тканин, затримуеться ріст. Глюкокортикоїди специфічно впливають на обмін нуклеїнових кислот. У більшості периферичних тканин, за винятком селезінки, пригнічується утворення РНК. У печінці вони стимулюють цей процес, викликаючи анаболічну дію.

Вплив на жировий обмін виявляється збільшенням продукції гліцерину й вільних жирних кислот у жировій тканині. Гліцерин також є субстратом глюконеогенезу. Вільні жирні кислоти використовуються як джерело енергії, що забезпечує збереження запасів глюкози у тканинах. Так, у ділянці кінцівок відбувається місцева лі- політична дія, а в ділянці тулуба індукується ліпогенез. Цим пояснюється ожиріння тулуба при надлишку глюкокортикоїдів без значного збільшення маси тіла, що особливо помітно на фоні атрофії м'язів кінцівок. Виникають такі ознаки, як “горб буйвола” та “місяцеподібне обличчя”. Ліполітична дія глюкокортикоїдів може бути опосередкована через посилене виділення з мозкового шару надниркових залоз адреналіну й норадреналіну.

Глюкокортикоїди мають деяку мінералокортикоідну активність: збільшують реабсорбцію у ниркових канальцях Na+ і води, затримують їх в організмі і підвищують виведення К+, Са2+ (особливо при підвищенні його вмісту в організмі).

Глюкокортикоїди стимулюють функцію серцево-судинної системи. Під впливом великих доз збільшується скоротлива функція міокарда, зростають систолічний і хвилинний об'єм крові, підвищується тонус артеріол, зростає чутливість судинної стінки до пресорних амінів – адреналіну, норадреналіну, ренін-ангіотензину.

Крім того, глюкокортикоїди збуджують (або пригнічують) у здорових людей ЦНС (занепокоєння, дратівливість, ейфорія або депресія).

Діючи на травний канал, глюкокортикоїди посилюють виділення пепсину, хлороводневої кислоти. У легенях стимулюють синтез сурфактанту, який забезпечує розправлення альвеол. Під впливом глюкокортикоїдів змінюються процеси кровотворення. Пригнічуючи проліферацію лімфоцитів, викликають лімфолекію, зниження вмісту в периферичній крові еозинофільних гранулоцитів, але підвищують продукцію еритроцитів, ретикулоцитів і нейтрофільних гранулоцитів, пригнічують імунні реакції.

Глюкокортикоїди мають значну протизапальну дію, гальмуючи усі фази запалення. Це пов'язано з їх здатністю впливати на утворення медіаторів запалення, на судинний компонент, а також на клітини, що приймають участь у запаленні. Під впливом дії глюкокортикоїдів звужуються дрібні судини, знижується проникність стінки капілярів і зменшується ексудація. У зоні запалення зменшується накопичення лейкоцитів і знижується активність макрофагів і фібробластів. Гормони індукують синтез в лейкоцитах спеціальних білків ліпокортинів, які пригнічують активність фосфоліпази А2. Пригнічується синтез арахідонової кислоти і відповідно зменшується продукція простаноїдів (простагландинів, тромбоксану), лейкотрієнів і фактора, що активує тромбоцити (ФАТ). Глюкокортикоїди стабілізують клітинні та лізосомальні мембрани, запобігають звільненню лізосомальних ферментів з протеолітичною активністю, внаслідок чого пригнічується альтеративна фаза запалення. У вогнищі запалення погіршуються репаративні процеси, зменшується вростання капілярів у зону ушкодження (в офтальмології використовують для запобігання реваскуляризації рогівки й помутніння кришталика).

Імунодепресивна дія глюкокортикоїдів пов'язана з пригніченням активності Τ- і В-лімфоцитів, зменшенням продукції інтерлейкінів та інших цитокінів, зниженням вмісту комплементу в крові, циркулюючих лімфоцитів та макрофагів, а також пригніченням фактора-інгібітора міграції (МІФ). Протиалергічна дія глюкокортикоїдів зумовлена стабілізацією клітинних мембран базофільних гранулоцитів, які містять медіатори алергії.

Механізм протишокової дії глюкокортикоїдів полягає у збільшенні реакції судин на ендо- та екзогенні судинозвужувальні речовини, зростанні концентрації катехо- ламінів у тканинах, зменшенні вивільнення біогенних амінів, що перешкоджає подальшому розширенню судин, зниженню артеріального і венозного тиску, посиленню скорочень серця. Різновидом протишокової дії можна вважати антитоксичний ефект глюкокортикоїдів. Крім того, це важливий компонент антистресової дії препаратів.

Усі основні фармакологічні властивості гідрокортизону та кортизону однакові. Відрізняються вони між собою за активністю – гідрокортизон приблизно наполовину активніший. Інші глюкокортикоїди, що застосовуються для лікування, відрізняються від них співвідношенням протизапальної й мінералокортикоїдної активності.

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори
  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)