Дофамін формально може бути віднесений до змішаних адреноміметиків, з переважним впливом на а, і меншою спорідненістю до β1-адренорецепторів. Однак його специфічною властивістю є здатність активувати дофамінові рецептори (D1 і D2). D1-рецептори за посередництвом Gs-білка позитивно сполучені з аденілатциклазою; їх активація призводить до накопичення цАМФ і росту активності протеїнкінази А. D2-рецептори через Gi-білок пригнічують активність аденілатциклази, або через Go- білок регулюють проникність клітинних мембран для Са2+ і К+. Дофамінові рецептори локалізуються головним чином у нервових клітинах мозку, але розташовані також у постсинаптичних мембранах гладком'язових клітин мезентеріальних і ниркових судин, судин серця і мозку, у гладеньких м'язах сфінктерів шлунково-кишкового тракту.
Через високу спорідненість дофаміну до дофамінових рецепторів (D1>αι-ΑΡ>β1- АР) його внутрішньовенне краплинне введення зі швидкістю 2-5 мкг/кг/хв супроводжується в першу чергу активацією цих рецепторів. Тому дофамін у зазначених дозах розширює ниркові, кишкові, брижові, серцеві судини, поліпшуючи кровообіг у цих органах. За посередництвом α1-АР він підвищує скоротливу здатність серця і збільшує ударний і хвилинний його обсяг (ХОК), не змінюючи частоти скорочень і потреби міокарда в кисні (кардіотонічний ефект). Оскільки дофамін збільшує серцевий викид, але одночасно знижує ЗПО (за рахунок розширення мезентеріальних і ниркових судин), він підвищує тільки систолічний артеріальний тиск; післянавантаження на серце не змінюється. Поєднання цих ефектів дозволяє використовувати дофамін при кардіогенному та інших (септичному, опіковому, травматичному) шоках, тому що прогресуючий їх перебіг багато в чому зумовлений порушенням мікроциркуляції в системі мезентеріальних судин і затримкою в організмі іонів натрію через погіршення ниркового кровотоку. Застосовується також при гострій серцевій недостатності, що виникає при хірургічних втручаннях на серці.
У високих дозах дофамін активує і β1 – АР серця і збільшує частоту серцевих скорочень, а також підвищує ЗПО і системний артеріальний тиск у значній мірі тому, що вивільняє норадреналін з варикоз адренергічних нейронів (ефедриноподібна дія).
Дофамін не всмоктується зі шлунково-кишкового тракту і вводиться виключно внутрішньовенно. Через швидку інактивацію КОМТ і МАО (печінки) дія його короткочасна. Як і інші катехоламіни, дофамін не проникає в мозок через гематоенцефалічний бар'єр і тому при внутрішньовенному введенні не впливає на ЦНС.
До числа дофамінопозитивних засобів, крім дофаміну, відносять його попередник у процесі біосинтезу – леводопу (L-ДОФА), яку використовують для лікування паркінсонізму (див. протипаркінсонічні засоби), напівсинтетичний алкалоїд маткових ріжків бромкриптин (парлодел) і апоморфін.
Секреція лактогенного гормону гіпофіза, рівень якого в крові визначає інтенсивність лактації, регулюється туберо-інфундибулярними дофамінергічними нейронами. Дофамін, що вивільняється з їх аксонних терміналей, за посередництвом дофамінових рецепторів мембран клітин аденогіпофіза гальмує секрецію лактогенного гормону. Якщо виникає необхідність припинення лактації, використовують дофаміноміметик бромкриптин, що пригнічує секрецію і зменшує вміст у крові лактогенного гормону, активуючи D2-дофамінові рецептори клітин аденогіпофіза. Цей же препарат використовують і для лікування паркінсонізму. У ШКТ бромкриптин всмоктується частково (до 30 %), час напівелімінації складає біля 6 годин. Побічні ефекти: нудота, блювання, запори, постуральна гіпотензія, головний біль, набряк слизових оболонок.
У якості лікарського засобу, що викликає блювоту, використовують апоморфіну гідрохлорид. Цей дофаміноміметик легко проникає через гематоенцефалічний бар'єр, активує дофамінові (D2) рецептори нейронів тригерної зони блювотного центру, викликаючи через 3-5 хв після підшкірного введення стан передблювоти (nausea: нудота, слинотеча, частішання подиху тощо). Через 5-10 хв спостерігаються одно- чи багаторазові акти блювання. Апоморфін часто використовується для лікування хронічного алкоголізму з метою вироблення умовнорефлекторної реакції відрази до запаху алкоголю. Це допомагає деяким хворим позбутися потягу до алкоголю.
У якості дофамінонегативних засобів використовують нейролептики і протиблювотний засіб метоклопрамід.
Препарати
| Назва препарату | Форма випуску | Спосіб застосування | ||
| Дофаміну гідрохлорид Dofamini hydrochloridum | В ампулах 0,5 % і 4 % розчину по 5 мл (25 і 200 мг в ампулі) | Для в/в інфузії 25 мг і 200 мг дофаміну розводять у 125 мл чи 400 мл 5 % розчину глюкози | ||
| Бромкриптин · Bromcriptinum | В таблетках по 0,0025 | По 2,5 мг 2-3 рази на добу | ||
Гістамінергічні лікарські засоби
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Дофамінергічні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
