До основних препаратів цієї групи відносяться препарати: триамтерен, амілорид, спіронолактон, канреонат калію.
Фармакодинаміка. Калійзберігаючі препарати прямо чи опосередковано пригнічують пасивний транспорт йонів Na+ до клітин епітелію нефрона β-білками- переносниками, пареважно у дистальних канальцях нирок, внаслідок чого збільшується сумарний діурез. Враховуючи факт блокади саме пасивного транспорту йонів Na+, кількість йонів К+ в крові, а отже, і в організмі, залишається незмінною, чим препарати цієї групи вигідно відрізняються від інших сечогінних препаратів.
Фармакокінетика: призначають перорально після прийому їжі, добре засвоюються з травного каналу; в крові до 80 % зв'язуються з білками плазми; активно біотрансформуються в печінці, але екскретуються і нирками у незміненому вигляді; тривале використання препаратів цієї групи може сприяти розвитку гіперкаліємії; загальним протипоказанням для використання препаратів цієї групи є гіперкаліє- мія. Кратність призначення 1-2 рази на добу.
Побічні ефекти: одним із побічних клінічних ефектів, котрі можуть виникнути у пацієнтів, що тривало використовують калійзберігаючі препарати, можуть бути гіперкаліємія (виявляється лабораторно та електрокардіографічно), а також метаболічний ацидоз, особливо у хворих із нирковою недостатністю (при клубочковій фільтрації нижче за 50 мл/хв (норма 100-130 мл/хв); для усунення явищ ацидозу внутрішньовенно вводять гідрокарбонат натрію, введення повторюють до позитивних змін на ЕКГ; побічним ефектом використання калійзберігаючих препаратів може бути гіперглікемія, гіперурикемія і артеріальна гіпотензія, яку усувають тимчасовою відміною діуретинів цієї групи або переводом пацієнта на діуретини інших груп.
Триамтерен
Фармакодинаміка: Триамтерен зменшує надходження йонів Na+ з просвіту канальця всередину клітини, що зумовлено просторовою подібністю молекули препарату до йону Na+, внаслідок чого він взаємодіє з β-білком-переносником. Завдяки такій конкуренції порушується транспорт йонів Na+ всередину клітини. Зменшення внутрішньоклітинного пулу Na+ зменшує його активний транспорт крізь базальну мембрану.
Особливістю дії триамтерену є те, що він не впливає на діуретичну екскрецію йонів К+. Внаслідок цього концентрація йонів К+ в сироватці крові не зменшується, що дає змогу застосовувати триамтерен разом із серцевими глікозидами. Триамтерен суттєво не впливає на кислотно-лужну рівновагу, але дещо збільшується pH сечі, внаслідок зменшення екскреції йонів водню Н+ і збільшення секреції аніонів НСO3-. При його застосуванні певною мірою посилюється виділення сечової кислоти, порушується обмін фолієвої кислоти. Через подібність хімічної будови триамтерену до фолієвої кислоти препарат здатний пригнічувати редуктазу, яка перетворює фолієву кислоту на фолінієву. Останнє слід враховувати, призначаючи препарат вагітним і дітям раннього віку.
Фармакокінетика. 50-70 % препарату абсорбується при пероральному застосуванні; максимальна концентрація в крові визначається через 1,5–2 год; діуретичний ефект настає в середьому через 15-20 хв і триває до 6-8 год. Метаболізується у печінці (біотрансформується в печінці 90 %, а отже, слід проявляти обережність при патології печінки), виводиться з жовчю і нирками: інтенсивно секретується у проксимальному відділі нефрона. Період напіввиведення (Т1/2) складає від 45 хв до 2,5 год – залежно від функціонального стану печінки та інтенсивності діуретичного ефекту; кратність призначення 1-2 рази на добу.
Амілорид – за дією і клінічним застосуванням близький до триамтерену.
Фармакодинаміка: як калійзберігаючий препарат подібний до триамтерену, використовують як самостійно, так і в комбінації з іншими засобами (зокрема із тіа- зидами та петльовими діуретинами).
Фармакокінетика: перорально після прийому їжі, добре засвоюється: до 90 % прийнятого препарату попадає до крові пацієнта; амілорид екскретується нирками у незміненому вигляді (слід проявляти обережність при визначенні дози у разі ниркової недостатності); період напіввиведення (Т, ) складає 2-4 год; призначається 1-2 рази на добу.
Протипоказання: гіперкаліємія, метаболічний ацидоз, функціональна недостатність нирок, азотемія, патологія печінки, перший триместр вагітності.
Спіронолактон (верошпірон) – за хімічною будовою подібний до мінералокорти- коїда альдостерону.
Фармакодинаміка: Спіронолактон викликає калійзберігаючий діуретичний ефект через пригнічення Na+, К+-АТФ-ази базальної мембрани дистального відділу нефрона. Це зменшує рівень йонів К+ в клітині, а отже, скорочує виведення калію із сечею. Крім того, спіронолактон є конкурентним антагоністом альдостерону. Він частково блокує і альдостеронсинтетазу, зменшуючи синтез альдостерону в клітині. Зв'язуючись із ядерним хроматином клітин канальців, спіронолактон гальмує синтез транспортного β-білка-переносника, котрий транспортує йони Na+ через апікальну мембрану всередину клітини, що гальмує його реабсорбцію із первинної сечі, збільшуючи діурез. Однак цей механізм дії починає проявляти себе не одразу, а лише на 2-5-й день. Спіронолактон вельми ефективний у випадках гіперальдостеронізму (синдром Кона).
Спіронолактон також інгібує синтез ферменту пермеази. Пермеаза сприяє реабсорбції натрію в дистальних канальцях, але залишки ферменту, синтезовані до введення препарату, деякий час ще продовжують діяти, а отже, прояв дії препарату розвивається поступово, досягаючи максимуму дії протягом кількох діб.
Спіронолактон також блокує проникнення натрію і в судинну стінку, чим знижує її чутливість до судинорозширюючих препаратів.
Фармакокінетика. Спіронолактон добре всмоктується (до 90 % прийнятої дози), однак в результаті значного метаболізування при першому проходженні через печінку біодоступність складає лише 30-70 %. Препарат зв'язується з білками крові (альбумінами) 98 %. У печінці із спіронолактону утворюється кілька (всього чотири) метаболіти. Основний метаболіт – канреон забезпечує 70 % активності. Спіронолактон, як і його метаболіти, екскретується нирками (50 %) та жовчю (50 %), канреон – нирками (75 %). Період напіввиведення (Т1/2) складає 10-35 годин.
Взаємодія: спіронолактон проявляє добрий клінічний ефект при комбінуванні з іншими сечогінними та серцевими глікозидами.
Побічні ефекти:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Калійзберігаючі діуретичні засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
