Анальгезуючі лікарські засоби

Фармакологія

Анальгетики (болетамуючі засоби: грец. an – заперечення, algos – біль) – лікарські засоби, які усувають або зменшують відчуття болю і негативні зміни у діяльності органів, викликані больовим подразненням. Під впливом анальгетиків вибірково пригнічуються больові реакції при збереженні функції органів відчуття, свідомості і координації рухової діяльності ЦНС.

Біль сприймають спеціалізовані закінчення тонких аферентних нервових волокон – ноцицептори (больові рецептори), які розміщені в усіх тканинах внутрішніх органів. Існують 2 види ноцицепторів: механоноцицептори і хемоноцицептори. Перші збуджуються під впливом механічних впливів, в результаті яких підвищується проникність мембрани закінчень для іонів натрію: це призводить до деполяризації (рецепторний потенціал), що викликає генерацію потенціалів дії в аферентному волокні. Хемоноцицептори реагують на хімічні речовини, в тому числі на надлишок водневих іонів, іонів калію, а також на впливи брадикініну, гістаміну, соматостатину, речовини Р.

Імпульсація від ноцицепторів йде по специфічних провідних шляхах, що починаються нервовими волокнами типу А-дельта і С. Волокна типу А-дельта проводять збудження зі швидкістю 4-30 м/с, а волокна типу С – зі швидкістю 0,4-2 м/с. Тому у відповідь на больове подразнення людина спочатку відчуває миттєвий гострий точно локалізований біль, а в подальшому – тупий без чіткої локалізації біль. Отже, перше відчуття виникає у відповідь на імпульсацію по швидких волокнах (А-дельта), а друге – по повільних.

У спинному мозку відбувається переключення імпульсації на нейрони, що дають початок спіноталамічному шляху (передньобоковий шлях). Ці нейрони лежать у V прошарку (за Рекседом), тому їх часто називають нейронами V пластини або просто – нейрони V. Ці нейрони дають аксони, що, перейшовши на контрлатеральну ділянку спинного мозку, йдуть транзитом через довгастий і середній мозок і доходять до таламуса – до його специфічних ядер, зокрема, до вентробазального ядра, тобто до того ж ядра, до якого приходять імпульси від тактильних рецепторів шкіри і від пропріорецепторів. Від специфічних ядер імпульсація надходить у соматосенсорну кору – у первинну – S-1 і у вторинну проекційну соматосенсорну кору S-2. Ці ділянки знаходяться відповідно в ділянці постцентрально') звивини і в глибині сільвієвої борозни. В цих ділянках мозку відбувається аналіз імпульсної активності, усвідомлення болю. Але остаточне відношення до болю виникає за участю нейронів лобної ділянки кори. Завдяки цим нейронам навіть надмірний потік імпульсації від ноцицепторів може сприйматися як слабкий подразник, і навпаки. Одночасно потік імпульсації від ноцицепторів на рівні довгастого і середнього мозку відходить по колатералях у ретикулярну формацію, від неї – до неспецифічних ядер таламуса, від них – до всіх ділянок кори (дифузна активація нейронів усіх ділянок кори), а також досягає нейронів лімбічної системи. Завдяки цій інформації больова імпульсація набуває емоційного забарвлення – у відповідь на больову імпульсацію виникають почуття страху та інші емоції.

У 1965 році Р. Мелзак запропонував гіпотезу “механізму воріт”: вона пояснювала появу больових відчуттів як реакцію мозку на потік імпульсів, що йдуть по специфічних шляхах від ноцицептивних рецепторів, за умови, що цей потік перевищує деякий критичний рівень. У цій гіпотезі постульовано, що на рівні спинного мозку (а в сучасних концепціях – і у таламусі) є спеціальний “механізм воріт”, що регулює проходження імпульсів від ноцицепторів до вищих відділів мозку. Р. Мелзак скористався даними морфологів про наявність у спинному мозку драглистої субстанції – скупчення нейронів, що знаходяться в 2-й і 3-й пластинах (за Рекседом). Ці нейрони є гальмівними: вони впливають на передачу ноцицептивних імпульсів, що йдуть від аферентного нейрона (спинномозкового ганглія) до нейронів спинного мозку, що дає початок спіноталамічному шляху. Коли нейрони 2-3 збуджуються, вони гальмують передачу ноцицептивних імпульсів і тому знижують інтенсивність потоку цих імпульсів до мозку. Якщо цей потік зберігається достатньо високим, то людина відчуває біль.

Таким чином, “воротами" служать нейрони драглистої субстанції. їх активність як гальмівних структур може підтримуватися принаймні 3 способами:

• за рахунок імпульсів, що йдуть від механорецепторів шкіри: коли збуджуються рецептори тиску, дотику (швидкості) і вібрації, то частина імпульсів від них, по шляху в довгастий мозок, надходить до нейронів драглистої субстанції і активує їх. В результаті гальмівна активність цих нейронів зростає і тим самим блокується проведення больових сигналів від ноцицепторів. Саме цей механізм лежить в основі ефективності трансшкірної електростимуляції (використання нейростимуляторів) і механічного подразнення шкіри (іплікатори Кузнецова) як засіб знеболювання;

• активність цих нейронів може також підвищуватися під впливом супраспінальних структур. При подразненні багатьох структур мозку може відбуватися гальмування проведення ноцицептивної інформації через “ворота”. Так, лобна частка, хвостате ядро, ядра таламуса, нейрони мозочка, гіпоталамічні центри, ряд скупчень середнього мозку, в тому числі (це найбільше активне місце) – центральна сіра навколоводопровідна речовина (ЦСНР), чорна субстанція, структури довгастого мозку – велике клітинне, гігантоклітинне і парагігантоклітинне ядра ретикулярної формації. Ці структури активують нейрони 2-3 драглистої субстанції і тим самим гальмують проведення ноцицептивної інформації. Крім того, у цих же структурах може зростати активність клітин, що продукують ряд речовин (див. нижче), які через кров і ліквор можуть гальмувати ноцицептивне проведення в області “воріт”;

• до таких речовин відносяться ендогенні пептиди (ендогенні опіати), що викликають яскраво виражений знеболюючий ефект – це ендорфіни (α-, β-, γ-, але найбільш активний із них β-ендорфін), енкефаліни (вони теж неоднорідні), динорфіни. Ендогенні опіати взаємодіють зі специфічними рецепторами – опіатними рецепторами – і здійснюють свій вплив або на нейрони 2-3 драглистої субстанції, або блокують передачу ноцицептивних імпульсів в інших точках ноцицептивної системи.

Максимальна кількість опіатних рецепторів знаходиться у лімбічній системі, скроневій частці, супраорбітальній звивині, парагіпокампі, фронтальній зоні кори головного мозку. У стовбурі мозку найбільша кількість опіатних рецепторів локалізована в ядрах tractus solitarius, які містять вісцеральні сенсорні волокна від блукаючого нерва

Висока щільність опіатних рецепторів відзначена у гіпоталамусі, гіпофізі. Очевидно, що цей шлях може мати значення для регуляції біосинтезу або дії ендорфінів, які синтезуються у задній частці гіпофіза.

У спинному мозку опіатні рецептори знайдені у синапсах тонких мієлінових волокон, які відповідають за проведення сенсорної інформації.

Відомо кілька типів та підтипів опіатних рецепторів, які відповідають за виявлення різних процесів в організмі:

Тип (підтип) опіатного рецептораЕфект
µ1Супраспінальна анальгезія
µ2Фізична залежність, ейфорія, пригнічення дихання
кСпінальна анальгезія, седативна дія, міоз
σДисфорія, галюцинації, стимуляція травлення та серцево-судинної системи
δПідвищення артеріального тиску, тахікардія

Встановлено, що морфін є агоністом мю-рецепторів, енкефалін – агоніст дельта- рецепторів, кетоциклозацин – агоніст каппа-рецепторів, β-ендорфін – агоніст епсілон-рецепторів.

Для кожного типу рецепторів є “типовий” агоніст, який має щодо нього більш виражену специфічну спорідненість, ніж до іншого типу. Слід зазначити, що в ряді випадків типовими агоністами є опіати, а не опіоїдні пептиди. Водночас немає лігандів опіатних рецепторів з абсолютною специфічністю.

Опіатні рецептори різних ділянок ЦНС мають неоднакову чутливість до ендор- фінів та енкефалінів. Клітини гіпофіза мають приблизно у 40 разів більшу спорідненість з β-ендорфінами, ніж з енкефалінами, тоді як клітини головного мозку мають більшу спорідненість з енкефалінами.


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Анальгезуючі лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби
  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)