Протитуберкульозні засоби – хіміотерапевтичні медикаменти, які пригнічують ріст, життєдіяльність, а деякі викликають загибель мікобактерій туберкульозу. Актуальність проблеми подолання туберкульозу в європейському та інших регіонах планети зростає. Туберкульоз – хронічна рецидивуюча інфекція, при якій мікобактерії, їх токсини, продукти тканинного розпаду порушують життєдіяльність органів і систем. Виділяють легеневий і позалегеневий туберкульоз шкіри, кісток, суглобів, сечовидільної системи тощо.
Протитуберкульозні препарати призначають тривало, застосовують комбіновану терапію, у фармакотерапію включають препарати супроводження з органопротекторною й імунотропною дією (кверцетин, піридоксину гідрохлорид, тіотриазолін тощо). Відкриття першого препарату для лікування туберкульозу – стрептоміцину сульфату – пов'язано з ім'ям американського вченого З. Ваксмана. Стрептоміцин є антибіотиком, який продукує Actinomyces globisporus.
В основу класифікації протитуберкульозних засобів покладена їх ефективність та переносимість. До препаратів першої лінії належать: ізоніазид, рифамліцин, піразинамід, етамбутол та стрептоміцину сульфат (препарати більш активні, менш токсичні). До препаратів другої лінії належать: канаміцину сульфат, флориміцину сульфат, циклосерин, етіонамід, протіонамід, ПАСК, фторхінолони (за винятком пефлоксацину), аміноглікозиди (амікацин, ісепаміцин, дактиміцин, арбекацин); по- ліпептидний антибіотик капреоміцин.
Рифампіцин (макокс, рифацина) – напівсинтетичний антибіотик макроцикліч- ної структури.
Фармакокінетика. Препарат добре абсорбується у травному каналі, проникає в каверни, кісткову та інші тканини. Біодоступність при прийомі натще 95 %, але понижується в присутності їжі. Препарат добре проходить крізь гематоенцефалічний бар'єр. Терапевтична концентрація рифампіцину підтримується 8-12 годин (іноді до 24 годин), максимальна концентрація в плазмі крові спостерігається через 2-2,5 години після прийому всередину. Біля 25 % препарату метаболізується з утворенням неактивних метаболітів. Більша частина екскретується з жовчю, частково з сечею, бронхіальними та сльозовими залозами.
Фармакодинаміка. Механізм протимікробної дії рифампіцину пов'язаний із селективною інгібіцією ДНК-залежної РНК полімерази, пригніченням синтезу РНК. (рис. 18.4). Він має бактеріостатичну і в більших дозах бактерицидну дію. Препарат активний по відношенню до мікобактерій туберкульозу і лепри, грампозитивних (особливо стафілококи) і грамнегативних (менінгококи, гонококи) мікроорганізмів. Менш активний до грамнегативних бактерій. До препарату швидко розвивається стійкість, тому його призначають в комбінації з іншими протитуберкульозними засобами.
Показання: туберкульоз легенів та позалегеневої локалізації, різні форми лепри, захворювання дихальних шляхів, що викликані полірезистентними стафілококами, остеомієліт, інфекції сечовивідних і жовчовивідних шляхів, гостра гонорея, інші захворювання, що викликані чутливими до рифампіцину збудниками.
Рис. 18.4. Механізм протитуберкульозної дії рифампіцину
Побічна дія: алергічні реакції, диспепсичні розлади, дисфункція печінки та підшлункової залози, лейкопенія. Рифампіцин, особливо на початку застосування, забарвлює сечу, мокротиння, сльозову рідину в червоно-помаранчевий колір.
Більш активним є напівсинтетичний препарат рифабутин (мікобутин, рибутин), високоактивний до кислотостійких, в тому числі атипових і полірезистентних бактерій. За туберкульозною активністю перевищує рифампіцин в 10 разів, завдяки високій внутрішньоклітинній концентрації. Препарат активніший, ніж рифампіцин, по відношенню до внутрішньоклітинних мікобактерій (при концентрації в 2,5 рази меншій). Рифапентин (рифапекс) проявляє активність, що подібна до рифампіцину та перевищує рифампіцин.
Стрептоміцину сульфат, канаміцину сульфат – аміноглікозидні антибіотики І ряду, що мають високу токсичність. їх призначають головним чином для лікування вперше зареєстрованого туберкульозу. Флориміцину сульфат – також продуцент променистих грибів, що має протитуберкульозну активність і діє на деякі грампо- зитивні і грамнегативні мікроорганізми. Препарат має високу ототоксичність, його вважають резервним.
Циклосерин – бактерицидний антибіотик широкого спектра, більше впливає на грамнегативні мікроорганізми та мікобактерії туберкульозу, менше – на грампози- тивні мікроорганізми, порушує синтез оболонки мікобактерій, пригнічує аланінсин- тетазу. Стійкість до препарату розвивається повільно.
Фармакокінетика. Після прийому всередину циклосерин швидко і майже повністю всмоктується в травному каналі (70-90 %). Час досягнення максимальної концентрації в крові – 3-4 години. Препарат не зв'язується з білками плазми крові, добре проникає в рідини, тканини організму, грудне молоко, жовч, мокротиння, лімфатичну тканину, легені, асцитичну й синовіальну рідини, плевральний випіт, проникає крізь плаценту. Метаболізується до 35 % препарату. Період напіввиведення
при нормальній функції нирок – 10 годин. Виводиться шляхом клубочкової фільтрації в активній формі, незначна кількість – з фекаліями.
Показання. Хронічні форми туберкульозу (як препарат резерву).
Побічна дія. Головний біль, запаморочення, безсоння, сонливість, неспокій, дратівливість, погіршення пам'яті, парестезія, периферичний неврит, тремор, ейфорія, депресія, нудота, печія, лихоманка, посилення кашлю.
Капреоміцин (каноцин) – поліпептидний антибіотик, який продукується Streptomyces capreolus.
Фармакокінетика. Препарат практично не всмоктується в травному каналі (менше 1 %). Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1-2 години після внутрішньом'язового введення. Препарат не проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, проникає крізь плаценту. Капреоміцин не метаболізується, екскретується головним чином нирками шляхом клубочкової фільтрації, незначна кількість – з жовчю.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Протитуберкульозні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
