Лікарським засобам підгрупи 1А (хінідин, новокаїнамід та ін.) властиве зменшення проникності крізь мембрану Na+ та Са++ при деполяризації і К+ при реполяризації, уповільнення деполяризації та реполяризації. Пригнічується автоматизм синусово-передсердного вузла й ектопічного водія ритму; знижується збудливість міокарда і реактивність мембран (мембранодепресивний ефект); збільшується тривалість потенціалу дії та ефективного рефрактерного періоду, пригнічуються швидкості проведення збудження. Речовини підгрупи 1а здатні знижувати артеріальний тиск і хвилинний об'єм крові (серцевий викид) – кардіодепресивна дія.
Хінідин – алкалоїд, що міститься у корі хінного дерева, правообертальний ізомер хініну. У медичній практиці застосовують хінідину сульфат.
Фармакокінетика. Хінідину сульфат швидко всмоктується з травного каналу, біодоступність складає 70-80 %, максимальна концентрація препарату в крові досягається через 2-3 години, зв'язок з білками плазми 60-80 %. Хінідин метаболізується в печінці, екскретується з сечею (біля 20 % в незміненому вигляді). Період напіввиведення 6-7 годин. Препарат починає діяти через 1-3 години, максимальна дія через 3-4 години, тривалість дії 6-8 годин.
Фармакодинаміка. Хінідин знижує збудливість, зменшує швидкість проведення імпульсу і скоротливість міокарда, пригнічує ектопічну імпульсацію й автоматизм (більше атріовентрикулярного, менше синусового вузла), збільшує ефективний рефрактерний період більшою мірою у передсердях, ніж у шлуночках. Хінідин має м-холіноблокуючу (ваголітичну) дію, пригнічує передачу збудження з блукаючого нерва на серце. Впливаючи безпосередньо на гладенькі м'язи, хінідин зменшує тонус периферичних судин. Препарат також має місцевоподразнювальну дію. Резорбтивна дія хінідину – пригнічення функції центральної нервової системи (анальгезуючий і жарознижуючий ефекти), підвищення тонусу міометрію, посилення його скоротливості.
Показання: шлуночкові і надшлуночкові порушення ритму, передсердні порушення ритму (фібриляція передсердь); екстрасистолія, профілактика нападів пароксизмальної тахікардії.
Побічна дія: диспепсичні явища, запаморочення, порушення зору, слуху, артеріальна гіпотензія, серцева недостатність, атріовентрикулярний блок, тромбоцитопенічна пурпура, можлива ідіосинкразія до хінідину.
Прокаїнамід (новокаїнамід) – синтетичний препарат, який є похідним новокаїну.
Фармакокінетика. При прийомі всередину новокаїнамід всмоктується швидше хінідину, біодоступність 75-95 %. Препарат незначно зв'язується з білками крові (15-20 %), метаболізується в печінці з утворенням метаболіту – N-ацетилновокаїнаміду. За швидкістю метаболізму розрізняють швидкі і повільні ацетилятори, тому тривалість дії препарату у пацієнтів різна. Новокаїнамід екскретується нирками в незміненому вигляді, у вигляді метаболітів. Активний метаболіт екскретується швидше, ніж препарат, при порушенні функції нирок може кумулювати в організмі. Максимальна концентрація в крові досягається через одну годину після введення, період напіввиведення 3,5-4 години.
Фармакодинаміка. Новокаїнамід, як і хінідин, знижує автоматизм і збудливість міокарда, подовжує ефективний рефрактерний період передсердь і шлуночків, уповільнює провідність на рівні передсердь, передсердно-шлуночкового вузла і шлуночків. Кальцієві канали блокуються новокаїнамідом меншою мірою, ніж хінідином. Тому препарат менше пригнічує скоротливість міокарда. Має судинорозширювальну (знижує артеріальний тиск) та меншу, ніж хінідин, антихолінергічну дію, в тому числі гангліоблокуючу. Є конкурентним антагоністом сульфаніламідів.
Показання: пароксизмальна шлуночкова тахікардія, пароксизми фібриляції передсердь, шлуночкова екстрасистолія.
Побічна дія: алергічні реакції, нудота, блювання, безсоння, збудження, головний біль, артеріальна гіпотензія, судоми, порушення провідності серця, тріпотіння шлуночків.
Препарати підгрупи 1В (лідокаїну гідрохлорид, тримекаїн, дифенін, мексилетин) менше блокують натрієві канали, зменшують проникність мембран кардіоміоцитів для Na+. Підвищують проникність мембран для входу і знижують для виходу К+, скорочують потенціал дії. Не змінюють автоматизм і збудливість волокон провідної системи. Пригнічують ектопічні вогнища провідності.
Лідокаїну гідрохлорид (екокаїн, версатіс) – змінює електродинамічні та електрофізіологічні властивості шлуночків серця, має місцевоанестезуючу дію. Викликає виражену, але короткочасну антиаритмічну, а також незначну коронаророзширюючу та калійзберігаючу дії, не зменшує скорочення міокарда. Застосовується при екстрасистолії шлуночків, тахікардії, профілактиці фібриляції шлуночків, особливо в гострій фазі інфаркту міокарда, а також при імплантації штучного водія ритму, глікозидній інтоксикації, наркозі.
Тримекаїн має подібну дію. Дифенін часто призначають при аритмії, що виникає при передозуванні серцевих глікозидів. Мексилетин на відміну від лідокаїну є стійкою сполукою, ефективною при пероральному застосуванні, добре абсорбується. Застосовують при шлуночковій екстрасистолії. Препарат може викликати нудоту, блювання, гикавку, діарею, атаксію, тремор, ністагм, порушення акомодації, проаритмогенний вплив.
Засоби підгрупи 1C (етацизин, пропафенон та ін.) більше, ніж інші мембраностабілізатори, блокують Na+, оскільки мають низьку кінетику зв'язування. Знижують збудження в низьких концентраціях. Менше впливають на реполяризацію і потенціал дії.
Етацизин за хімічною будовою є похідною сполукою фенотіазину.
Фармакокінетика. При прийомі всередину етацизин швидко всмоктується, визначається в крові через 30-60 хвилин. Максимальна концентрація етацизину в плазмі крові досягається через 2,5-3 години, період напіввиведення складає в середньому 2,5 години. Етацизин інтенсивно метаболізується при первинному проходженні крізь печінку. Деякі метаболіти мають антиаритмічну активність. Препарат екскретується з сечею переважно у вигляді метаболітів.
Фармакодинаміка. За силою дії і тривалістю значно перевищує етмозин. Препарат блокує швидкі натрієві і повільні кальцієві канали, має помірну ваголітичну дію. Пригнічує вогнища ектопічного автоматизму в міокарді передсердь і шлуночків та уповільнює проведення збудження. Є високоефективним протиаритмічним засобом при порушеннях ритму шлуночків серця.
Показання: шлуночкова та надшлуночкова екстрасистолія і тахікардія, пароксизми миготливої аритмії, синдром передчасного збудження шлуночків.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Мембраностабілізатори“ на сторінці 1. Приємного читання.
