Похідні бензодіазепіну

Фармакологія

Транквілізатори є ефективними засобами при порушеннях сну, насамперед пов'язаних з емоційною напругою, стресом, тривожними станами. Особливо широко як снодійні використовують транквілізатори бензодіазепінового ряду (типові), які поряд з протитривожною дією мають виражені седативний і снодійний ефекти. За силою вираженості цих ефектів їх розподіляють на “денні” і “нічні”. До “денних” належить гідазепам, який мало впливає на стан неспання і не перешкоджає будь- якому виду активної діяльності. До “нічних” транквілізаторів, які мають виражений гіпнотичний ефект і використовуються як снодійні, належать нітразепам (радедорм), флуразепам, феназепам, діазепам (сибазон, реліум), лоразепам, оксазепам (тазепам), тріазолам та ін.

Фармакокінетика. Похідні бензодіазепіну досить повно абсорбуються у дванадцятипалій кишці (наприклад, біодоступність діазепаму при пероральному прийомі близько 75 %), максимальний рівень у плазмі крові досягається через 0,5-4 год. Похідні бензодіазепіну в крові на 60-95 % зв'язуються з білками плазми. Легко проникають крізь біологічні бар'єри. Швидкість і особливості метаболізму у печінці дещо розрізняються у різних препаратів. Більшість бензодіазепінів підлягають мікросомальному окисленню (реакції фази І), включаючи N-деалкілування і аліфатичне гідроксилю- вання з утворенням активних метаболітів, що продовжують дію самого препарату (наприклад, із діазепаму таким шляхом утворюється оксазепам). Потім, сполучаючись з глюкуроновою кислотою (реакції фази II), вони перетворюються на фізіологічно неактивні сполуки, які виводяться з сечею. Ряд препаратів підлягають тільки кон'югації з утворенням неактивних глюкуронідів. Характер елімінації визначає тривалість дії препаратів, що й зумовило розподіл їх на коротко-, середньо- і тривалодіючі. Перші мають Т1/2 менше 6 год (тріазолам, мідазолам), другі – 6-24 год (лоразепам, оксазепам, алпрозолам, флунітразепам), треті – 24-40 год і більше (нітразепам, діазепам, феназепам, флуразепам). Ці фармакокінетичні особливості похідних бензодіазепіну дуже важливі при їх використанні як снодійних, оскільки снодійні засоби повинні швидко викликати міцний сон, не залишаючи післядії. Саме препаратам короткої дії віддають перевагу при інсомнії, особливо якщо є потреба тривалого лікування.

Першим снодійним засобом із групи бензодіазепінів був впроваджений у медичну практику нітразепам – препарат із снодійним ефектом 6-8 год, Т1/2 близько 25 год. Нітразепам залишає після пробудження типовий синдром післядії: млявість, сонливість, зниження настрою, працездатності, м'язову слабкість тощо. Аналогічні властивості мають усі похідні бензодіазепіну тривалої дії. Наявність фази післядії обмежує їх застосування як снодійних, особливо у водіїв транспорту й осіб подібних професій.

Фармакодинаміка. Похідні бензодіазепіну мають широкий спектр фармакологічної дії. Вони мають анксіолітичну (протитривожну), седативну, снодійну, міорелаксуючу, протисудомну, вегетостабілізуючу, а також амнестичну дії; потенціюють дію алкоголю та інших речовин, які гальмують ЦНС. Детально властивості похідних бензодіазепіну подано у розділі “Транквілізатори”. У цьому розділі розглянуто тільки їх снодійний ефект.

Похідні бензодіазепіну впливають на структуру сну таким чином: скорочують процес засинання; збільшують загальну тривалість сну; збільшують долю ФПС за рахунок пригнічення ФШС; у частці ФПС переважає II (неглибока) стадія за рахунок скорочення І, III і IV; разом з тим вони зменшують частоту і повноту пробуджень.

Під впливом похідних бензодіазепіну передусім зникають розлади засинання, властиві для різноманітних невротичних і неврозоподібних станів. Внаслідок загального заспокоєння швидше настає сон, хоча власне снодійного ефекту, подібного до ефекту барбітуратів, коли сон має ніби насильницький характер, більшість похідних бензодіазепіну не мають. Тільки окремим представникам цього класу – нітразепаму, феназепаму, лоразепаму – властивий власне снодійний ефект. При їх застосуванні не тільки прискорюється засинання, а й збільшується тривалість і глибина сну практично при всіх неврозах, неврозоподібних станах, психопатіях, а також соматичних захворюваннях з порушеннями сну. За ступенем зниження терапевтичного ефекту при розладах сну похідні бензодіазепіну можна умовно розташувати в такому порядку: феназепам → нітразепам → лоразепам → флуразепам → діазепам → оксазепам. Деякі дослідники зазначають, що нітразепам за снодійним ефектом перевищує барбітурати.

Точками впливу транквілізаторів є лімбічна система, кора великих півкуль, гіпоталамус та інші структури головного мозку, які беруть участь у регуляції емоційної сфери людини. Засинання настає внаслідок зниження емоційної реактивності, яка може бути причиною порушення сну.

У якості прямих неселективних агоністів бензодіазепінових рецепторів[1] комплексу "ГАМКА-рецептор – хлоріонний канал", бензодіазепіни зв'язуються з ними і тим самим підвищують афінітет ГАМК до ГАМК-рецепторів. Відбувається частіше відкриття асоційованих з ГАМК-рецепторами хлоріонних каналів, підвищується надходження іонів хлору всередину нейрона, що призводить до збільшення гальмуючого постсинаптичного потенціалу. Таким чином, бензодіазепіни підсилюють гальмівний вплив ГАМК у ЦНС, зменшується нейрональна активність певних ділянок головного мозку з максимальним збудженням (лімбічна система та ін.). Снодійна дія бензодіазепінів реалізується через посилення ГАМК-передачі у таламусі і ретикулярній формації. З активацією ендогенної ГАМК пов'язують також інші ефекти похідних бензодіазепіну – анксіолітичний, протисудомний і міорелаксуючий.

Бензодіазепіни вважаються найбільш оптимальними препаратами для застосування як снодійні засоби. Сон, який викликають транквілізатори, ближчий за структурою до фізіологічного. Вони менше, ніж барбітурати, порушують ритміку циклів сну, пригнічують ФШС і дельта-сон. Сон більш поверхневий, ніж при прийомі барбітуратів, зменшується вірогідність апное та інших ускладнень; менше виражена індукція мікросомальних ферментів печінки. Феномен віддачі (компенсаторне збільшення тривалості швидкого сну) після відміни транквілізаторів менш виражений, але може зберігатися протягом 5 тижнів.

Призначаючи похідні бензодіазепіну як снодійні засоби, у пацієнтів потрібно визначати чутливість до них і обережно підбирати дози. Снодійний ефект одного і того самого препарату може бути різним і навіть парадоксальним у різних хворих. Відомі випадки, коли замість очікуваного седативного і снодійного ефектів у хворих виникали пригніченість, неспокій, тривога і поглиблення розладів сну. У цьому плані більшою мірою, ніж інші похідні бензодіазепіну, феназепам і флуразепам “перекривають” індивідуальну чутливість і створюють стабільний снодійний ефект.

Снодійний ефект бензодіазепінових транквілізаторів розвивається і досягає свого максимуму вже в перші 5 днів. Якщо на 10-й день сон не нормалізується, продовжувати лікування немає сенсу. Після 5-10 днів лікування спостерігається лише стабілізація досягнутого раніше ефекту. Тому лікування похідними бензодіазепіну не повинне перевищувати 7-14 днів. Довше їх приймати недоцільно, оскільки через 2-3 тижні до них розвивається толерантність, тобто встановлена доза стає непридатною для досягнення снодійного ефекту. Збільшення дози в таких випадках, навіть за нетривалих курсів і певних умов (успадкована схильність, критичні життєві обставини, властивості особистості), підвищують небезпеку виникнення медикаментозної залежності.

У разі раптового припинення приймання похідних бензодіазепіну розвивається феномен віддачі, що характеризується розладами сну. Зростає вираженість сновидінь, зокрема жахливих, збільшується кількість швидких рухів очей (ФШС- реакція). Для профілактики цих ускладнень слід обмежувати курс лікування похідними бензодіазепіну, поступово знижуючи дози. При застосуванні похідних бензодіазепіну короткої і середньої дії (тріазолам, оксазепам та ін.) можливість ускладнень мінімальна.

Антидотом бензодіазепінових транквілізаторів є антагоніст бензодіазепінових рецепторів – флумазеніл.

Наступний розділ:

Барбітурати


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Похідні бензодіазепіну“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну
  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)

  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)