Гіпертензивні засоби (препарати, які підвищують артеріальний тиск) призначають при артеріальній гіпотензії (зниження систолічного артеріального тиску менше 105 мм рт. ст.). Гіпотензія може бути хронічною або гострою (шок, колапс, гостра крововтрата). Хронічна гіпотензія може бути первинною (ідіопатичною) та вторинною (при якій необхідна медична допомога).
Головними причинами вважають зниження серцевого викиду та/або зниження загального судинного опору.
Для лікування артеріальної гіпотензії виділяють наступні групи:
• 1. Адреноміметики – адреналіну гідрохлорид, норадреналіну гідратартрат, мезатон.
• 2. Неглікозидні кардіотоніки – дофамін, добутамін.
• 3. Аналептики – кофеїну-натрію бензоат, кордіамін.
• 4. Адаптогени – препарати женьшеню, елеутерококу, родіоли рожевої.
• 5. Плазмозамінники – ізотонічний розчин натрію хлориду тощо.
За кордоном також застосовують препарат ангіотензинамід.
При гострій артеріальній гіпотензії внутрішньовенно крапельно вводять адреноміметики та неглікозидні кардіотоніки. При гіповолемічній формі гіпотензії (напр., крововтраті) призначають переливання крові, ізотонічний розчин натрію хлориду та інші плазмозамінники.
При хронічній гіпотензії призначають кофеїну-натрію бензоат, кордіамін, адаптогени (рідкий екстракт елеутерококу тощо).
Флеботропні лікарські засоби
До флеботропних лікарських засобів належать венотропні препарати вибіркової і невибіркової дії, в механізмі дії яких є безпосередній вплив на тонус і метаболізм венозних судин. Необхідність призначення флеботропних препаратів визначають при захворюваннях серцево-судинної системи для нормалізації і підтримки стабільного артеріального тиску завдяки впливу на венозний тонус. Виділяють також низку захворювань, при яких безпосередньо проявляється венозна недостатність (варикозне розширення вен, геморой).
Недостатність вен та венозних клапанів може призвести до затримки у мікроцир- куляторному руслі лейкоцитів, їх активації і адгезії до активованих ендотеліальних клітин. Відбувається міграція активованих лейкоцитів у навколишні тканини, де- грануляція протеолітичних ферментів, вільних радикалів кисню та інших речовин, що порушують мембрани. Це викликає порушення мікроциркуляції, набряк, гіпоксію тканин, запалення, пошкодження навколишніх тканин. Хронічна венозна недостатність кінцівок характеризується телеангіектазіями, варикозним розширенням вен, набряками нижніх кінцівок, ліподерматосклерозом, гіперпігментацією шкіри, екземою, трофічними виразками, почуттям важкості в ногах, печінням і свербежем по ходу варикозно розширених вен, судомами.
Класифікація лікарських засобів, що мають флеботропний вплив:
• 1. Венодилататори.
• 1.1. З вибірковим впливом на тонус вен: нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду динітрат, ізосорбіду мононітрат), молсидомін.
• 1.2. З практично однаковим впливом на тонус вен і артерій.
• 1.2.1. Вазодилататори периферичної дії (натрію нітропрусид).
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Гіпертензивні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
