Ангіотензин-І під впливом ангіотензинперетворюючого ферменту метаболізується на октапептид – ангіотензин-II, який є однією з найактивніших ендогенних судинозвужувальних речовин. Ангіотензин-ІІ стимулює виділення альдостерону наднирковими залозами, затримує завдяки цьому Na+ і воду в організмі, підвищує секрецію К+ (рис. 4.4).
Рис. 4.4. Механізм дії інгібіторів АПФ
Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (ІАПФ) поділяють на засоби, що містять:
• 1) сульфгідрильну групу (каптоприл);
• 2) карбонільну групу (еналаприл, лізиноприл (диротон), раміприл, спіроприл, периндоприл, трандалоприл, беназеприл, квінаприл, моексиприл);
• 3) фосфорильну групу (фозиноприл).
Із препаратів 2-3-ї груп, крім лізиноприлу, всі інші є пролікарськими засобами, тобто в організмі перетворюються на активні сполуки, які є інгібіторами ангіотензинперетворюючого ферменту. Каптоприл належить до короткодіючих засобів, інші – до тривалодіючих. Водорозчинним препаратом, який в організмі не проникає через гематоенцефалічний бар'єр, є лізиноприл. Він має тривалу дію (до 36 год). Фозиноприл, спіроприл, раміприл, на відміну від інших, можуть біотрансформуватися в печінці й виводитися нирками, що дає змогу розширити спектр показань до застосування.
Каптоприл – перший інгібітор, який конкурентно пригнічує ангіотензинперетворюючий фермент, що уповільнює перетворення неактивного ангіотензину-І на активний ангіотензин-ІІ; має короткочасну дію, біотрансформується в неактивні метаболіти.
Фармакокінетика. Препарат швидко всмоктується при прийомі всередину, біодоступність – близько 75 %, їжа зменшує абсорбцію до 30-55 %. Мінімальна концентрація досягається через 30-50 хвилин після прийому, початок дії – через 15-60 хвилин, максимальний гіпотензивний ефект – через 60-90 хвилин, тривалість дії 6-12 годин. Зв'язок препарату з білками крові низький (25-30 %), переважно з альбуміном, метаболізується в печінці. Період напіввиведення менше 3 годин, підвищується при нирковій недостатності. Більше 95 % препарату екскретується з сечею, з них 45-50 % в незміненому вигляді, інша частина – у вигляді метаболітів.
Фармакодинаміка. Під впливом каптоприлу внаслідок зменшення активної концентрації у крові ангіотензину-ІІ знижується периферичний опір судин та артеріальний тиск, зменшується перед- і післянавантаження на міокард. Хвилинний об'єм крові або не змінюється, або зростає. Зниженню артеріального тиску сприяє те, що на фоні пригнічення ангіотензинперетворюючого ферменту відбувається накопичення в крові брадикініну. Зниження секреції альдостерону зумовлює підвищене виведення з організму води й натрію, при цьому може зростати рівень калію в крові. Каптоприл також знижує рівень інших судинозвужувальних речовин (ендотелін-І, норадреналін) і підвищує – судинорозширювальних (брадикінін, азоту оксид, простациклін). Завдяки наявності у хімічній структурі SH-rpyn препарат не тільки швидко зв'язується з атомом цинку в молекулі ангіотензинперетворюючого ферменту, а й забезпечує кардіопротекторну дію. Препарат зменшує гіпертрофію серця. На нирки має нефропротекторну дію, нормалізує внутрішньоклубочкову гемодина- міку, при гломерулонефриті знижує протеїнурію.
Показання: артеріальна гіпертензія, у тому числі злоякісна, з підвищеним рівнем реніну, реноваскулярна та резистентна форми, гіпертензія новонароджених, хронічна серцева недостатність, інфаркт міокарда з порушенням функції лівого шлуночка (фракція викиду < 40 %), діабетична нефропатія.
Побічна дія: гіпотензія, кашель, спазм бронхів, шкірний висип, свербіння, порушення смакової чутливості, гарячка, протеїнурія, нефротичний синдром, агранулоцитоз, гіперкаліємія.
Препарат може знижувати тканинну резистентність до інсуліну, попереджувати діабетичні нефро- та ангіопатії. Препарат має антиатеросклеротичну дію шляхом пониження проникності ендотелію артерій та їх інфільтрації ліпопротеїнами. Каптоприл володіє урикозуричним впливом, підвищує фібринолітичну активність крові.
Еналаприл (ренітек) – похідна сполука кислоти еналаприлової, погано абсорбується з травного каналу (еналаприлат вводять парентерально), тому застосовується її моноетиловий ефір. Еналаприл відрізняється від каптоприлу більшою активністю і тривалішою дією, тому що в організмі повільно перетворюється на активну сполуку еналаприлат (призначається 2 рази на добу).
Фармакокінетика. Препарат добре всмоктується при прийомі всередину, їжа не впливає на швидкість всмоктування. Абсорбується біля 60 % препарту. Терапевтичний ефект розвивається через 1 год, виражений терапевтичний ефект – через 4-6 год. Максимальна концентрація в плазмі крові досягається через 1 год. Ступінь зв'язку еналаприлату з білками 50-60 %, період напіввиведення 11 год. Тривалість ефекту еналаприлу при прийомі всередину біля 24 год, для еналаприлу при внутрішньовенному введенні – біля 6 год. Біля 60 % еналаприлу екскретується з сечею (20 % в незміненому вигляді і 40 % у вигляді еналаприлату). При внутрішньовенному введенні еналаприлат повністю екскретується з сечею в незміненому вигляді.
У еналаприлу менше побічних ефектів у зв'язку з відсутністю сульфгідрильних груп. Подібну дію мають фозиноприл, раміприл, периндоприл та інші.
Лізиноприл (ліприл) є активним гідрофільним метаболітом еналаприлу.
Фармакокінетика. Після прийому всередину всмоктується біля 25 % препарату незалежно від прийому їжі, біодоступність 25 %. Максимальна концентрація в крові досягається через 7 годин, складає 90 мг/мл, препарат зв'язується з білками плазми слабко (6-10%). Незначно проникає крізь гематоенцефалічний бар'єр, не метаболізується, екскретується нирками, може кумулювати при нирковій недостатності. Препарат виявляється у плаценті, в грудному молоці. Період напіввиведення 12 годин. Гіпотензивний ефект спостерігається через 1-2 години після прийому, максимальний – через 6-9 годин, триває до 36 годин. Стабілізація ефекту спостерігається через 3-4 тижні.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту“ на сторінці 1. Приємного читання.
