Широко використовуваними засобами є адреноміметики. Це речовини, що імітують вплив (прямі адреноміметики) чи підсилюють вплив (непрямі адреноміметики) адренергічних нервів на виконавчі органи.
Адреноміметичні лікарські засоби прямої дії
Прямими адреноміметиками є катехоламіни і найближчі їхні структурні аналоги (мезатон, орципреналін, фенотерол), а також деякі похідні аралкілімідазоліну: клофелін, ксилометазолін, нафтизин.
Здатні прямо активувати адренорецептори (АР) клітин виконавчих органів, тобто діючи постсинаптично подібно медіатору норадреналіну, ці речовини імітують вплив симпатичних (адренергічних) нервів на органи, викликаючи властиві їм
ефекти незалежно від того, функціонують адренергічні нейрони, чи функція їх пригнічена.
Залежно від особливостей хімічної будови адреноміметики прямої дії активують тільки чи переважно α-АР, або β-ΑΡ, або обидва їх типи. Оскільки в клітинах деяких органів можуть бути присутні винятково чи переважно АР α-типу, a в клітинах інших органів – β-типу, різні адреноміметики викликають неоднозначні ефекти і відповідно застосовуються за різними показаннями. У зв'язку з цим прямі адреноміметики підрозділяють на α-, β- і змішаного типу адреноміметики.
α, β-Адреноміметики
До групи а, β-адреноміметиків відносяться норепінефрин (норадреналіну тартрат) та епінефрин (адреналіну гідрохлорид). В умовах цілісного організму норадреналіну тартрат проявляє головним чином ефекти збудження α-адренорецепторів.
Адреналін є природним гормоном хромафінних клітин наднирників. Він впливає на а- і β-ΑΡ. Активуючи α-АР, адреналін викликає властиві катехоламінам α-міметичні ефекти: звужує артеріоли і венули, підвищує системний артеріальний і центральний венозний тиск, розширює зіницю, але знижує внутрішньоочний тиск нормальних і глаукоматозних очей; скорочує гладенькі м'язи селезінки, матки. Адреналін пригнічує перистальтику кишечнику і розслаблює м'язи шлунка, збільшуючи К+-проникність мембран гладеньких м'язів цих органів (α1-ефект), але підвищує тонус м'язів пілоричного сфінктера, ілеоцекальної заслінки, сфінктера Одді і сфінктера сечового міхура (α1-ефекти).
Системний артеріальний тиск адреналін підвищує не тільки в результаті зростання ЗПО судин, але й тому, що збільшує серцевий викид (ХОК). Це зумовлено активацією β-ΑΡ серця, що веде до збільшення сили і частоти серцевих скорочень, а також прискорення внутрісерцевої провідності і підвищення збудливості міокарда. У зв'язку з підвищенням збудливості й автоматизму серця адреналін може провокувати чи викликати тахіаритмії. Він ефективно розширює бронхи (β,-ефект).
Значною мірою адреналін впливає на метаболізм вуглеводів і жирів. Він активує α1- і β1-ΑΡ печінкових клітин, що супроводжується посиленням розпаду глікогену до гексозо-1-фосфату, перетворенням останнього в глюкозу, що надходить у кровотік, і гіперглікемією.
Крім цього, адреналін зменшує інкрецію інсуліну β-клітинами підшлункової залози (α1-ефект), що теж веде до гіперглікемії. У скелетних м'язах викликане адреналіном посилення глікогенолізу супроводжується утворенням молочної кислоти і лактацидемією (β,-ефект). У серці за посередництвом β1, а в клітинах жирової тканини за допомогою активації β3-ΑΡ адреналін стимулює ліполіз, внаслідок чого в крові зростає вміст вільних жирних кислот.
Фармакокінетика. Дія адреналіну гідрохлориду при підшкірному введенні в дозі 1 мг (дорослому) триває до 15 хвилин; триваліші метаболічні ефекти адреналіну спостерігаються до 30 хв і більше.
Показання до застосування. Усунення бронхоспазму, при апергійних реакціях негайного типу, у тому числі в комплексній терапії анафілактичного шоку, при інсуліновій гіпоглікемії, а також як місцевий гемостатик і засіб, що пролонгує інфільтраційну анестезію.
Норадреналіну тартрат діє на α1, α2, β1-адренорецептори. При прийомі всередину в кров не всмоктується, тому що інактивується в стінці кишечнику. При підшкірному та внутрішньом'язовому введеннях всмоктування норадреналіну утруднене внаслідок звуження судин, тому вводять переважно внутрішньовенно крапельно, розчинивши 1 мл ампульного розчину у 100-125 мл фізіологічного розчину. Головний ефект препарату – виражене, але короткочасне підвищення артеріального тиску, посилення сили скорочення міокарда та підвищення ударного об'єму серця. Препарат не впливає на тонус м'язів бронхів, не впливає на функцію ЦНС, у меншій мірі впливає на метаболізм.
Показання до застосування: колапс, шок, гіпотензія.
Побічна дія: тахікардія, можлива гіпертензія.
а-Адреноміметики
До α-адреноміметиків варто віднести фенілефрин (мезатон) (α1>α2>β), нафазоліну нітрат (нафтизин), ксилометазолін (α2>α1). Активуючи α-адренорецептори гладеньких м'язів судин, вони викликають їх скорочення і звуження артеріол і венул, особливо шкіри і внутрішніх органів черевної порожнини (мезентеріальних судин). Звуження артеріальних судин супроводжується підвищенням їх загального периферичного опору (ЗПО), кров витискається з артеріол і венул у великі магістральні судини, і системний артеріальний тиск (CAT) зростає. Така централізація кровообігу може бути корисною при колапсі, коли через падіння CAT погіршує кровопостачання життєво важливих органів: мозку, серця, нирок. Підвищуючи системний артеріальний тиск, знижений при колапсі (до 80-70 мм рт. ст.), мезатон нормалізує кровопостачання мозку і серця, але не нирок, артеріоли яких звужуються цим адреноміметиком.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси“ на сторінці 1. Приємного читання.
