Чинники, що впливають на систему "організм – лікарський засіб", умовно поділяють на зовнішні та внутрішні. До зовнішніх чинників відносять коливання природних та соціальних параметрів (температура, вологість, склад повітря, іонізуюче випромінювання, забруднення ґрунту і води, характер харчування, вживання алкоголю та тютюну, нервово-психічне навантаження тощо) у момент або незадовго до застосування лікарських засобів. Внутрішні чинники – це складні компенсаторні реакції організму у відповідь на зміну навколишнього середовища.
У природних умовах спостерігаються, як правило, коливання багатьох параметрів. Наприклад, при підійманні вгору поряд із зменшенням вмісту кисню в повітрі підвищується рівень іонізуючого випромінювання, знижується атмосферний тиск і температура, змінюється вологість повітря тощо. Тригодинна вібрація не тільки підвищує чутливість організму деяких тварин (щурів, собак) до ефірного наркозу, а й зумовлює тривалі зміни умовнорефлекторної діяльності після пробудження. Проблеми освоєння людиною космосу, гірських вершин і глибин світового океану тісно пов'язані з питаннями модуляції дії лікарських речовин у гіпо- і гіпербаричних умовах.
У клінічній практиці важливо враховувати вплив температурного чинника на фармакодинаміку лікарських засобів. Наприклад, введення атропіну або інших м-холіноблокаторів у жарку пору року може призвести до значного перегрівання організму, оскільки ці речовини порушують периферичну терморегуляцію, пригнічуючи функцію потових залоз.
Під впливом іонізуючого випромінювання змінюються генетичні, обмінні процеси, затримується гідроксилювання стероїдів, наслідком чого нерідко є зміни фармакодинаміки та фармакокінетики лікарських речовин. Прикладом може бути спотворення дії кофеїну після курсу рентгенотерапії, і, навпаки, ефективність протипухлинних засобів потенціюється. Це зумовлено тим, що під впливом іонізуючого випромінювання змінюються генетичні, обмінні процеси, функція імунної системи, пригнічується гідроксилювання стероїдів, десульфація глютатіону, утворення парних сполук.
Останнім часом усе більшу увагу приділяють вивченню особливостей функціонального стану організму людини і тварин у зв'язку із змінами магнітного поля Землі та періодів сонячної активності. Зі зростанням енергії магнітного поля і тривалості його впливу збільшується реакція організму на такі медіатори, як адреналін та ацетилхолін. Прийнято виділяти також циркадні (добові) ритми – циклічні коливання біологічних процесів в інтервалі 20-28 год.
Дослідженнями залежності фармакологічного ефекту від добової періодичності, а також впливу самих лікарських засобів на фазу і амплітуду добового ритму організму займається хронофармакологія. Вона охоплює два розділи – хронофармакодинаміку і хронофармакокінетику. Як правило, найбільш виражений ефект лікарських засобів визначається в період максимальної активності (у людей – вдень, у нічних тварин – у темний період доби). Так, у людини наркотичні, знеболювальні засоби ефективніші на початку другої половини дня, ніж вранці або вночі. Однак для деяких лікарських засобів (снодійні, сечогінні, деякі серцеві глікозиди) пік терапевтичної активності, навпаки, припадає на вечірній час. Враховуючи фізіологічні коливання рівня гормонів кори наднирників в організмі людини, 2/3 добової дози глюкокортикоїдів слід призначати вранці, а решту – вдень. Антигіпертензивні засоби доцільніше призначати один раз на добу в 15-17 годин, враховуючи можливий підйом артеріального тиску в 18-20 годин. Протигістамінні засоби призначають в 7 годин, і ефект триває 14-16 годин, а при прийманні в 19 годин ефект зменшується до 6-7 годин.
До важливих чинників, що виявляють як прямий, так і непрямий вплив на взаємодію організму і лікарських засобів, належать характер і режим харчування. До того ж, речовини швидше всмоктуються натще і повільніше після їди. Призначення деяких препаратів, наприклад, парацетамолу, до їди протипоказано у зв'язку з подразливою дією його на слизову оболонку.
Фізіологічний чи патологічний стан організму відбивається на фармакологічній активності медикаментів. Кофеїн спричиняє збудливу дію на функцію центральної нервової системи тільки при наявності втоми (пригнічення). Хворі з хронічними захворюваннями легень і підвищеним внутрішньочерепним тиском дуже чутливі до морфіну.
Фармакокінетика
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів“ на сторінці 1. Приємного читання.
