Транквілізатори (анксіолітики)

Фармакологія

Транквілізатори (лат. tranquillo(are) – заспокоювати, полегшувати), або анксіолітики (лат. anxius – тривожний, повний боязні, страху, грец. lysis – розчинення, зникнення) – група депримуючих психотропних лікарських засобів, які вибірково знімають емоційну нестійкість, тривогу, страх (фобії), напруженість. Раніше ці препарати ще називали атарактиками (від грец. ataraxia – незворушність).

Транквілізатори, як і нейролептики, мають пригнічуючий вплив на ЦНС, проте вони відрізняються за силою і, головне, за характером свого впливу. Транквілізатори не мають вираженого антипсихотичного ефекту, вони сприяють усуненню різноманітних невротичних і неврозоподібних порушень, зменшуючи психоемоційне забарвлення поведінки людини.

Коли вперше у 1954 р. у США було випущено перший транквілізатор мепробамат (названий на відміну від нейролептиків малим транквілізатором), його споживання лише за один рік нараховувало кілька мільярдів таблеток (близько 30 таблеток на одного мешканця). З'явились повідомлення рекламного характеру, які вказували, що нарешті винайдено лікарський засіб проти головної хвороби XX століття – стресу. Появились інструкції, які в обов'язковому порядку призначали прийом транквілізаторів водіям, льотчикам, операторам тощо. Це призвело до появи значної кількості побічних реакцій (порушення координації, руху, зниження працездатності тощо). Водночас у ряді клінічних досліджень були виявлені анксіолітичні властивості у одного з перших антагоністів Η1-гістамінових рецепторів гідроксизину, центрального холінолітику амізилу (бенактизину). Почався бурхливий розвиток психофармакології, що сприяло створенню нового покоління “антистресових” препаратів. У 1957 р. швейцарськими вченими синтезовано першу похідну 1,4-бензодіазепіну – хлордіазепоксид (еленіум), а в 1963 році впроваджено діазепам (реліум, сибазон). Бум застосування транквілізаторів не зменшувався, і лише за останні кілька десятиліть вироблено чітку стратегію і тактику їх клінічного застосування, а також розроблені основи можливості корекції психіки здорової людини. Сьогодні налічується біля 100 препаратів, продовжується активна робота зі створення нових і вдосконалення вже наявних засобів. Історично можна виділити 3 покоління транквілізаторів:

• першого – мепробамат, гідроксизин (атаракс), амізил (бенактизин), мебікар та ін.;

• другого – препарати бензодіазепінового ряду;

• третього – буспірон та ін.

Нині сфера застосування транквілізаторів виходить далеко за рамки психіатрії, охоплюючи багато соматичних захворювань, неврологію, хірургію, анестезіологію (премедикація, атаральгезія[1]), онкологію, дерматологію, геронтологію, педіатрію, акушерство і гінекологію, наркологію (для купірування алкогольної абстиненції), ряд інших областей медицини. Ці препарати застосовуються також практично здоровими людьми для зняття негативних наслідків емоційного стресу.

Класифікації. Існує декілька класифікацій транквілізаторів (за хімічною структурою, механізмом дії, фармакокінетичними та фармакодинамічними особливостями).

За хімічною будовою транквілізатори можна поділити на такі групи:

• 1) похідні 1,4-бензодіазепіну: хлордіазепоксид (хлозепід, еленіум), діазепам (сибазон, реланіум, валіум), феназепам, флуразепам, лоразепам, тріазолам, оксазепам (тазепам), мезапам (рудотель), гідазепам та ін.;

• 2) різних хімічних груп: буспірон, мебікар та ін.

У клінічній практиці транквілізатори часто розподіляють на дві групи: типові й атипові. До типових відносять похідні бензодіазепіну, враховуючи найбільшу вивченість механізму їхньої дії, значне поширення і застосування; до атипових – похідні інших хімічних класів. Крім того, значна кількість лікарських препаратів з інших фармакологічних груп виявляють протитривожні (власне транквілізуючі) властивості: деякі антидепресанти (піразидол), нейролептики, ноотропи (фенібут, аміналон), центральні міорелаксанти (баклофен), засоби для наркозу (кетамін), наркотичні анальгетики, центральні α2-адреноміметики (клонідин), β-адреноблокатори, що добре проникають через гематоенцефалічний бар'єр (пропранолол, метопролол), блокатори кальцієвих каналів та ін. Більшість цих препаратів не призначається спеціально для корекції тривожно-фобічних станів, однак при їх індивідуальному призначенні необхідно враховувати цей факт.

“Класичним” транквілізаторам, крім анксіолітичного, властивий також седативний, снодійний, міорелаксуючий, протисудомний, вегетостабілізуючий, амнестичний ефект (антероградна амнезія, тобто неможливість пригадати події під час дії препарату). Позаяк найважливішою властивістю транквілізаторів є усунення турботи, відчуття тривоги і страху, зменшення внутрішньої напруги, підвищеної дратівливості, безсоння та інших проявів невротичних, неврозоподібних, психопатичних і психопатоподібних станів, вегетативних дисфункцій, то головною мішенню їх застосування є різні тривожно-фобічні синдроми непсихотичного рівня, які розвиваються в рамках так званих пограничних станів. Тому вдосконалення даної групи здійснюється за напрямом створення препаратів із селективними анксіолітичними властивостями (тобто вибірковий вплив на синдроми страху і тривоги) з метою мінімізації інших побічних небажаних ефектів. Так, седативна і снодійна дія транквілізаторів призводить до млявості, сонливості, зниження розумової працездатності, координації руху тощо. Міорелаксуюча дія важлива тільки при лікуванні нервових захворювань, що супроводжуються підвищеним м'язовим тонусом, а також в анестезіології; у пацієнтів з пограничними психічними розладами вона, як правило, небажана. Що стосується амнестичного ефекту, то він практично завжди є проявом небажаної дії.

У різних транквілізаторів вищеперелічені властивості виражені в неоднаковій мірі. З клінічної точки зору, їх поділяють на:

• седативні (сильні, “нічні”), які поряд зі швидкою і надійною протитривожною дією мають седативно-гіпнотичну активність, що негативно впливає на швидкість і точність психомоторних реакцій, координацію руху, розумову діяльність. До них в основному відносяться похідні бензодіазепіну;

• “денні”, які мають анксіоселективну (стреспротективну) дію і слабку седативно-снодійну, протисудомну і міорелаксантну активність. Протитривожна дія має активуючий компонент, тобто спостерігається поліпшення настрою, уваги, з'являються бадьорість, ініціатива, ліквідуються психоастенічні розлади. При цьому критика та об'єктивна оцінка ситуації зберігаються (на відміну від алкоголю). Активуюча дія є наслідком усунення негативного впливу тривоги, стресу, а не психостимулюючої дії, тому виявляється тільки в умовах стресу. До “денних” транквілізаторів належать в основному препарати різної хімічної структури (мебікар, буспірон) і деякі похідні бензодіазепіну (мезапам, гідазепам).

Дія транквілізаторів виявляється за рахунок зменшення збудливості підкіркових областей головного мозку (лімбічна система, таламус, гіпоталамус), відповідальних за здійснення емоційних реакцій, гальмування взаємодії цих структур з корою головного мозку, а також пригнічення полісинаптичних спінальних рефлексів.

Переважання тих чи інших ефектів у різних транквілізаторів зумовлено їх відмінностями у нейрохімічних механізмах дії, відповідно до яких анксіолітики класифікують на:

• 1. Агоністи бензодіазепінових рецепторів комплексу ГАМКА-рецептор – хлоріонний канал – похідні бензодіазепіну (діазепам, оксазепам, лоразепам та ін.).

Сторінки


В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Транквілізатори (анксіолітики)“ на сторінці 1. Приємного читання.

Зміст

  • Передмова

  • Вступ

  • Історія лікознавства і фармакології

  • Загальна фармакологія

  • Чинники, що зумовлені організмом

  • Вплив зовнішнього середовища на взаємодію організму і лікарських засобів

  • Фармакокінетика

  • Шляхи введення лікарських речовин в організм

  • Вивільнення ліків з лікарської форми

  • Зв'язування лікарських засобів з білками крові і тканин організму

  • Біотрансформація (метаболізм) лікарських засобів

  • Немікросомне окислення

  • Фармакодинаміка

  • Побічна дія ліків

  • Залежність фармакологічного ефекту від дози лікарського засобу

  • Залежність фармакологічного ефекту від лікарської форми

  • Несумісність лікарських засобів

  • Спеціальна фармакологія

  • Складні ефіри бензойної кислоти та аміноспиртів

  • Заміщені аміди ацетаніліду

  • Адсорбуючі лікарські засоби

  • Обволікаючі лікарські засоби

  • Подразнювальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на вегетативну нервову систему

  • Холіноміметичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Лікарські засоби, що стимулюють м-холінорецептори (м-холіноміметики)

  • Холіноблокуючі засоби

  • Засоби, що блокують н-холінорецептори (н-холіноблокатори, н-холінолітики)

  • Засоби, що впливають на адренергічні синапси

  • Лікарські засоби, що стимулюють адренергічні синапси

  • Адреноміметичні засоби непрямої дії

  • Дофамінергічні лікарські засоби

  • Гістамінергічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на центральну нервову систему

  • Лікарські засоби для інгаляційного наркозу

  • Лікарські засоби для неінгаляційного наркозу

  • Різні засоби, які використовують при загальній анестезії

  • Снодійні лікарські засоби

  • Похідні бензодіазепіну

  • Барбітурати

  • Снодійні різної хімічної структури

  • Спирт етиловий

  • Анальгезуючі лікарські засоби

  • Наркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Ненаркотичні анальгетичні лікарські засоби

  • Психотропні препарати

  • Похідні тіоксантену

  • Транквілізатори (анксіолітики)
  • Агоністи бензодіазепінових рецепторів – похідні бензодіазепіну

  • Седативні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що стимулюють функцію центральної нервової системи

  • Ноотропні лікарські засоби

  • Адаптогени

  • Антидепресанти

  • Протисудомні лікарські засоби

  • Протипаркінсонічні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи

  • Серцеві глікозиди (кардіостероїди)

  • Інші препарати, які призначають при серцевій недостатності

  • Антиангінальні лікарські засоби (засоби, що призначають для лікування ішемічної хвороби серця)

  • Лікарські засоби, які знижують потребу міокарда в кисні. β-Адреноблокатори

  • Лікарські засоби, які підвищують стійкість міокарда до гіпоксії (кардіопротектори)

  • Засоби, які призначають хворим на інфаркт міокарда

  • Протиаритмічні лікарські засоби

  • Мембраностабілізатори

  • β-Адреноблокатори

  • Інші протиаритмічні лікарські засоби

  • Гіполіпідемічні лікарські засоби

  • Фібрати

  • Антигіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що впливають на водно-сольовий обмін

  • Інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту

  • Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ

  • Антагоністи кальцію

  • Стимулятори центральних о2-адренорецепторів

  • Стимулятори імідазолінових рецепторів

  • Комбіновані антигіпертензивні лікарські засоби

  • Гіпертензивні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що регулюють кровообіг головного мозку

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію органів дихання

  • Протикашльові лікарські засоби

  • Відхаркувальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які застосовують у випадках бронхіальної обструкції

  • Протиалергічні, десенсибілізуючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби, що застосовуються при набряку легень

  • Розділ 6. Лікарські засоби, які впливають на функцію нирок

  • Засоби, які діють на рівні клітин ниркових канальців

  • Петльові діуретики

  • Калійзберігаючі діуретичні засоби

  • Інгібітори карбоангідрази

  • Осмотичні діуретини

  • Кислотоутворюючі діуретики

  • Принципи комбінованого застосування сечогінних фармакологічних засобів

  • Урикозуричні препарати

  • Лікарські засоби, які впливають на міометрій

  • Засоби, що підвищують переважно тонус міометрію

  • Розділ 8. Лікарські засоби, які впливають на функцію органів травної системи

  • Лікарські засоби, які впливають на секрецію залоз шлунка

  • Лікарські засоби, що знижують секрецію залоз шлунка

  • Антацидні лікарські засоби

  • Гастропротектори

  • Лікарські засоби, що впливають на моторику шлунка

  • Антидіарейні лікарські засоби

  • Блювотні і протиблювотні лікарські засоби

  • Жовчогінні, гепатопротекторні, холелітолітичні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на зовнішньосекреторну функцію підшлункової залози

  • Лікарські засоби, що впливають на систему крові

  • Лікарські засоби, що впливають на згортання крові

  • Лікарські засоби, що знижують згортання крові (антикоагулянти)

  • Лікарські засоби, що впливають на фібриноліз

  • Плазмозамінні рідини

  • Препарати, що містять компоненти крові людини

  • Глюкоза

  • Вітамінні препарати

  • Препарати жиророзчинних вітамінів

  • Препарати водорозчинних вітамінів

  • Рибофлавін

  • Кальцію пантотенат

  • Ціанокобаламін

  • Полівітамінні препарати

  • Ферментні препарати

  • Коферментні препарати

  • Раздел 14. Стреспротекторні препарати

  • Гормональні препарати, їх синтетичні замінники та антагоністи

  • Гормональні препарати гіпоталамуса й гіпофіза

  • Гормональні препарати задньої частки гіпофіза

  • Гормональні препарати щитоподібної залози.

  • Гормональні препарати прищитоподібних залоз

  • Синтетичні протидіабетичні препарати

  • Гормональні препарати кори надниркових залоз (кортикостероїди) та їх інгібітори

  • Мінералокортикоїди

  • Гормональні препарати статевих гормонів та їх антагоністи

  • Гормональні препарати чоловічих статевих залоз та їх антагоністи

  • Протизапальні лікарські засоби

  • Лікарські засоби, які впливають на функцію імунної системи

  • Імуномодулюючі лікарські засоби

  • Лікарські засоби імуносупресивної дії

  • Лікарські засоби імуностимулюючої дії

  • Протиалергічні лікарські засоби

  • Гістамін, антигістамінні лікарські засоби

  • Антигістамінні лікарські засоби

  • Функціональні антагоністи алергії

  • Медикаментозна алергія

  • Кислоти і луги

  • Препарати лужних на лужноземельних металів

  • Препарати натрію

  • Препарати магнію

  • Препарати кальцію

  • Препарати фосфору

  • Препарати фтору

  • Протимікробні і протипаразитарні лікарські засоби

  • Окисники

  • Сполуки важких металів

  • Група фенолу

  • Група спиртів

  • Антибіотики для зовнішнього застосування

  • Антипротозойні засоби

  • Лікарські засоби для лікування амебіазу

  • Лікарські засоби для лікування трихомонозу

  • Лікарські засоби для лікування балантидіазу

  • Хіміотерапевтичні лікарські засоби. Антибіотики

  • Принципи раціональної антибіотикотерапії

  • Препарати групи пеніциліну

  • Напівсинтетичні пеніциліни

  • Карбоксипеніциліни

  • Цефалоспорини

  • Карбапенеми (тієнаміцини)

  • Макроліди і азаліди

  • Кетоліди, стрептограміни

  • Тетрацикліни

  • Хлорамфеніколи (феніколи)

  • Аміноглікозиди

  • Глікопептидні антибіотики

  • Поліпептидні антибіотики

  • Рифаміцини

  • Сульфаніламіди

  • Протигрибкові лікарські засоби

  • Засоби для лікування епідермомікозів

  • Препарати для лікування кандидомікозів

  • Противірусні лікарські засоби

  • Протигерпетичні і протицитомегаловірусні препарати

  • Засоби, які впливають на вірус імунодифіциту людини

  • Засоби, які впливають на риновіруси та пікорнавіруси (РНК-віруси)

  • Синтетичні протимікробні засоби різної хімічної структури

  • Похідні фторхінолону

  • Оксазолідинони

  • Похідні нафтиридину

  • Протисифілітичні лікарські засоби

  • Протитуберкульозні лікарські засоби

  • Протилепрозні лікарські засоби

  • Антигельмінтні лікарські засоби

  • Протипухлинні (протибластомні) лікарські засоби)

  • Синтетичні лікарські засоби

  • Похідні етиленіміну

  • Антиметаболіти

  • Природні засоби

  • Гормональні препарати та їх антагоністи

  • Основні принципи фармакотерапії при гострих отруєннях лікарськими засобами та отрутами

  • Основні механізми детоксикації при гострих отруєннях

  • Фармакологічна регуляція активності ферментів детоксикації

  • Симптоматичні засоби, які застосовують у випадках гострих інтоксикацій

  • Антиоксидантні засоби

  • Загальна рецептура

  • Правила виписування рецептів

  • Аптека

  • Тверді лікарські форми (Formae medicamentorum durae)

  • Присипки (Aspersiones)

  • Кахети (Cacheta, -arum)

  • Глосети (Glossettae, -arum)

  • Гранули (Granula, -arum)

  • М'які лікарські форми (Formae medicamentorum molles)

  • Пасти (Pastae, -arum)

  • Рідкі лікарські форми (Formae medicamentorum fluidae)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для зовнішнього застосування

  • Лікарські форми для ін'єкцій (Formae medicamentorum pro injectionibus)

  • Розчини для внутрішнього застосування

  • Настойки (Tincturae, -rarum)

  • Настої, відвари (Infusa, -orum et decocta, -orum)

  • Слизи (Mucilagines, -um)

  • Ароматичні води (Aquae aromaticae, aquarum aromaticarum)

  • Зарубіжні рідкі лікарські форми для внутрішнього застосування

  • Лікарські форми для інгаляції (Formae medicamentorum pro inhalationibus)