Алкілуючі лікарські засоби
До цієї групи протипухлинних засобів належать сполуки різноманітної хімічної будови. Проте загальною для них є реакція алкілування функціонально активних груп різних біохімічних субстратів клітини, що лежить в основі механізму дії цієї групи лікарських засобів. Вони мають властивість реагувати з нуклеофільними центрами біосубстратів пухлинної клітини, зокрема з сульфгідрильними, амінни- ми, карбоксильними, фосфатними групами, а також з гуаніном ДНК. Алкілування може бути обмежене переважно або виключно сульфгідрильними групами, оскільки останні взаємодіють з алкілуючими агентами набагато швидше, ніж інші функціональні групи нуклеїнових кислот і білків.
Цитотоксична дія алкілуючих сполук зумовлена в першу чергу алкілуванням структурних елементів ДНК (пуринів, піримідинів) та РНК (у меншому ступені), в результаті чого порушується життєдіяльність клітин і блокується їх мітотичний поділ. Високою чутливістю до цих речовин володіють ядра клітин пухлинних тканин.
Слід відзначити досить високу токсичність алкілуючих речовин для організму через низьку їх специфічність (вибірковість). Препарати цієї групи, крім пухлинних, ушкоджують також клітини, що швидко розмножуються: крові, травного каналу, статевих залоз, імунної системи.
Похідні хлоретил аміну
Це одна з найбільших груп алкілуючих протипухлинних засобів (допан, лофе- нал, сарколізин, циклофосфан).
Фармакокінетика багатьох препаратів цієї групи, як і представників інших груп протипухлинних препаратів, не вивчена. Разом з тим відомо, що хлоретиламін досить добре абсорбується при ентеральному і парентеральному застосуванні. Через клітинні мембрани проникає переважно шляхом пасивної дифузії. Розподіляється в організмі нерівномірно, накопичуючись переважно в паренхіматозних органах (печінка, нирки, селезінка), а також у кістковому мозку і залозах внутрішньої секреції. Виводиться з організму головним чином нирками у вигляді алкілованих продуктів метаболізму і частково в незміненому вигляді.
При застосуванні циклофосфану матерями, що годують, у грудному молоці може створюватися концентрація, токсична для кісткового мозку дитини. Через це грудне годування дитини в період лікування матері циклофосфаном протипоказане.
Фармакодинаміка. Похідні хлоретиламіну мають цитостатичну дію, оскільки блокують мітотичний поділ клітин. Впливають на органи кровотворення. Найменше цей ефект виявляють лофенал і циклофосфан. Для сарколізину, поряд з алкілуванням нуклеїнових кислот і білків пухлинних і нормальних тканин, властиве також роз'єднання процесів окислення і фосфорування, що зумовлює розлад енергозабезпечення клітин організму. Усі похідні хлоретиламіну мають імунодепресивну дію.
Показання: гемобластози (хронічний мієлолейкоз, лімфолейкоз, лімфогранулематоз, ретикулосаркоматоз), гемангіоендотеліома; хлорбутин – гігантоклітинна фолікулярна лімфома (хвороба Брілла – Сіммерса), макроглобулінемія Вальденстре- ма, еритремія, рак яєчників; циклофосфан – рак молочної залози, матки, семінома яєчка тощо; сарколізин, хлорбутин, циклофосфан та інші похідні хлоретиламіну – також як імунодепресанти для подолання тканинної несумісності, аутоімуиних захворювань, зокрема системних захворювань сполучної тканини, васкуліту.
Побічна дія: лейкопенія, тромбоцитопенія (загроза кровотечі), втрата апетиту, нудота, блювання; циклофосфан – запаморочення, порушення зору, біль у м'язах, геморагічний цистит, токсичний гепатит, мутагенний вплив.
Протипоказання: термінальна стадія захворювання, кахексія, пригнічення кровотворення, тяжкі захворювання печінки, нирок, серця у стадії декомпенсації.
Похідні етиленіміну
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Синтетичні лікарські засоби“ на сторінці 1. Приємного читання.
