Препарати, які впливають на серцево-судинну систему
Кардіотонічні лікарські засоби та інші препарати, які призначають при серцевій недостатності
Кардіотонічними (позитивними інотропними) лікарськими засобами називають препарати, які підсилюють скоротливу активність міокарда і усувають явища серцевої недостатності. Серцеву недостатність можна визначити як систолічну і (або) діастолічну дисфункцію міокарда, яка веде до ремоделювання серця і судин, порушення гемодинаміки і гомеостазу. У клініці більше поширена серцева недостатність, зумовлена систолічною дисфункцією лівого шлуночка, коли знижується серцевий викид, росте переднавантаження, частота серцевих скорочень, об'єм циркулюючої крові, може виникнути вазоконстрикція, гіпертрофія, ремоделювання міокарда. При цьому розвивається дисбаланс нейрогуморальних факторів (зростає секреція вазопресину, норадреналіну, адреналіну, ендотеліну-1, реніну, цитокінів, зменшується секреція оксиду азоту, простацикліну, ендотеліального гіперполяризуючого фактора). У клінічній практиці розділяють препарати, які призначають при систолічній чи діастолічній серцевій недостатності, а також при гострій або хронічній серцевій недостатності. Фармакологічна класифікація кардіотонічних засобів поділяє препарати на лікарські засоби прямої і непрямої дії.
І. Кардіотонічні лікарські засоби прямої дії (препарати, які безпосередньо впливають на функцію і метаболізм міокарда), тобто беруть участь у реалізації скоротливого акту:
• Стероїдні кардіотонічні препарати (серцеві глікозиди).
• Нестероїдні кардіотонічні препарати (дофамін, добутамін та ін.)
II. Кардіотонічні лікарські засоби непрямої дії (лікарські препарати, які полегшують роботу серця, зменшуючи перед- і післянавантаження на міокард, належать до антигіпертензивних, антиангінальних і діуретичних засобів).
• Інгібітори АПФ: каптоприл, еналаприл, лізиноприл, периндоприл, раміприл, фозиноприл, квінаприл.
• Діуретики, крім осмотичних: тіазидні (гідрохлортіазид), петльові (фуросемід), калійзберігаючі (спіронолактон та ін.)
• β1-адреноб локатори: метопрололу сукцинат, бісопролол, небіволол.
• α-β-адреноблокатори: карведилол.
• Периферичні вазодилататори:
– артеріальні: апресин;
– венозні: органічні нітрати (нітрогліцерин, ізосорбіду мононітрат і динітрат) та ін;
– артеріальні і венозні: натрію нітропрусид і ін.
• Блокатори рецепторів ангіотензину-ІІ: лозартан, валсартан, кандесартан.
• Антагоністи кальцію: амлодипін, фелодипін.
За клінічною класифікацією цю групу препаратів переважно призначають хворим з хронічною серцевою недостатністю та систолічною дисфункцією лівого шлуночка. Антигіпертензивні препарати знижують артеріальний систолічний тиск, сприяють повнішому спорожненню лівого шлуночка в систолі, підвищують його наповнення в ранню фазу діастоли, викликають зворотний розвиток гіпертрофії лівого шлуночка. Антиангінальні препарати (вазодилататори груп органічних нітратів, β-адреноблокатори, антагоністи кальцію) покращують діастолічну функцію лівого шлуночка, особливо коли порушена функція, пов'язана з ішемією міокарда. Діуретики і вазодилататори, зменшуючи переднавантаження, знижують тиск у правому шлуночку, тиск на міжшлуночкову перетинку і опосередковано – на лівий шлуночок.
Інгібітори АПФ зменшують вміст вазоконстрикторів (ангіотензину-ІІ, ендотеліну-І, вазопресину, альдостерону), катехоламінів, збільшують вміст судинорозширювальних чинників (брадикініну, оксиду азоту, простацикліну), уповільнюють прогресування серцевої недостатності, гіпертрофії міокарда, знижують смертність, збільшують рівень виживання.
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Лікарські засоби, які впливають на функцію серцево-судинної системи“ на сторінці 1. Приємного читання.
