Характер дії лікарських засобів залежить від індивідуальних особливостей організму. Інтегральна відповідь організму на лікарський засіб визначається низкою чинників: видовими відмінностями, спадковістю, рівнем розвитку, функціональним станом тощо. Серед фізіологічних факторів традиційно виділяють стать, вік і масу тіла. Певне значення, крім функціональних особливостей, надається різним патологічним станам організму.
Видові особливості. Чутливість живих організмів до лікарських засобів має видові особливості, що визначається відмінностями біохімічного (ферментного) стану, рівнем розвитку нервової системи тощо. Це може бути проілюстровано такими прикладами: середня летальна доза хінідину для мишей у 2 рази вища, ніж для кроликів; миші, щурі, кролики менш чутливі до серцевих глікозидів, ніж жаби, коти, собаки.
Маса тіла. У більшості випадків доза лікарської речовини (в межах терапевтичної дії) прямо залежить від маси тіла хворого; її визначають у міліграмах на 1 кг маси тіла.
Стать. Відмінності реакції на лікарські речовини у представників різної статі невеликі. Однак при певних станах чутливість жіночого організму до деяких лікарських речовин може змінюватися. Відомо, що в період вагітності деякі лікарські речовини викликають спотворені реакції (наприклад, відхаркувальні засоби – блювання), під час менструації підвищується чутливість до капіляроактивних речовин (миш'як, ртуть). Жіночий організм більше, ніж чоловічий, чутливий до нікотину, снодійних засобів, але стійкіший до морфіну, кокаїну, солей свинцю, алкоголю та ін. Враховуючи меншу масу тіла жінок і підвищену чутливість їх до деяких лікарських речовин, фармакотерапію їм треба проводити з більшою обережністю. Особливо слід мати на увазі, що деякі лікарські засоби можуть виявляти негативний вплив на розвиток плода (ембріотоксична дія) і бути причиною вроджених вад органів (тератогенна дія).
Побічна дія лікарських засобів на плід може проявлятися такими негативними ефектами:
• 1. Доімплантаційною загибеллю зародка – ефект, який розвивається у 2-3 тижні вагітності. Ембріотоксичність виникає внаслідок надходження ліків у матковий секрет, яким живиться ембріон до імплантації. Ембріотоксичні властивості можуть виявляти протипухлинні засоби: антагоністи фолієвої кислоти (метотрексат), алкілуючі сполуки (сарколізин, хлорбутин, циклофосфан, тіофосфамід та ін.), сечогінні засоби (діакарб, гідрохлортіазид, фуросемід).
• 2. Аномаліями розвитку плода – тератогенна дія, що розвивається з 3 до 10 тижнів вагітності, коли відбувається формування органів і тканин і призводить до порушень диференціації і розвитку тканин ембріона.
За ступенем небезпеки для ембріона лікарські засоби умовно поділяють на групи.
Перша група – найбільш небезпечні ліки з високим ступенем ризику, тератогенного ефекту. До таких препаратів належать цитостатики (метотрексат, циклофосфамід, вінкристин), імунодепресанти (азатіоприн, імуран), протипухлинні антибіотики (актиноміцин, рубоміцин, доксорубіцин), триметаприм (складова частина бісептолу), андрогени, талідомід.
Друга група – препарати, що мають менше виражений тератогенний ефект для ембріонів. Численними клінічними спостереженнями встановлено, що протиепілептичні (дифенін, фенобарбітал, вальпроат натрію, карбамазепін), діакарб, протидіабетичні засоби – похідні сульфонілсечовини (глібенкламід, гліпізид), непрямі антикоагулянти, солі літію, спирт етиловий, мерказоліл, йодиди мають підвищений ризик викликати аномалії розвитку плода.
До третьої групи слід віднести препарати, які порівняно мало небезпечні для плода, і відсутні відомості про відсоток тератогенної дії, яку вони викликають. Але ці препарати широко застосовуються в медичній практиці і можуть бути застосовані вагітними жінками. До цих засобів належить велика кількість препаратів різних фармакологічних груп: нейролептики (аміназин, галоперидол), транквілізатори (хлордіазепоксид, діазепам), наркотичні анальгетики (морфін, промедол), ненаркотичні анальгетики (індометацин, парацетамол), вітаміни (ретинол, токоферол, ергокальциферол, нікотинова кислота, ціанокобаламін), непрямі антикоагулянти (неодикумарин, фенілін), сульфаніламіди (сульфадиметоксин, бактрим), нітрофурани (фурадонін, фуразолідон), антибіотики (стрептоміцин, неоміцин, левоміцетин, тетрацикліни, гентаміцин, рифампіцин), трихопол, пероральні протизаплідні засоби, теофілін та ін.
Ці засоби не слід застосовувати під час вагітності. Якщо вагітність настала, то слід вирішувати питання доцільності її в кожному конкретному випадку.
3. Функціонально-структурні порушення формування органів плода, які розвиваються під впливом медикаментів у III триместрі вагітності – фетотоксичний ефект. Ці порушення зумовлені особливостями фармакодинаміки і фармакокінетики лікарських засобів, що здатні проходити крізь плаценту.
Антигіпертензивні засоби призначають при гіпертонічній формі нефропатії, при гіпертонічній хворобі. Клінічними спостереженнями встановлено, що тератогенну дію можуть спричиняти апресин, β-адреноблокатори (анаприлін, надолол, талінолол, піндолол), клофелін, резерпін, ніфедипін, каптоприл, гангліоблокатори (бензогексоній, пентамін), натрію нітропрусид.
Під час вагітності знижена антитоксична функція печінки. Ліки довше затримуються в організмі, повільніше виводяться, тобто можливе їх накопичення. До деяких ліків, особливо тих, що впливають на міометрій, спостерігається підвищена чутливість (хінін, окситоцин).
Рівень розвитку організму і вік. Організм дитини, особливо раннього віку, перебуває в стадії формування, більшість захисних і пристосувальних механізмів розвинуті недостатньо. Знижена активність ферментних систем, що беруть участь у метаболізмі лікарських речовин. Рецептори також мають ряд відмінностей. Усі види обміну речовин, функції органів і систем зазнають кількісних та якісних змін, що відображається на дії лікарських речовин.
У дітей раннього віку спостерігається підвищена чутливість до морфіну, тому дітям до року морфін не призначають. У той же час до атропіну і препаратів беладони діти стійкіші, ніж дорослі, тому клінічні прояви отруєння цими препаратами у дорослих набагато тяжчі. У дітей знижена антитоксична функція печінки. Знижена функція виведення ліків через нирки, тому в ряді випадків спостерігається триваліша дія. Найчутливіші до пошкоджуючої дії лікарських засобів плід в останньому триместрі вагітності і новонароджений (дитина першого місяця життя). Особливості впливу лікарських речовин на плід від 24 тижнів до пологів і на новонародженого (до 4-х тижнів життя) вивчає спеціальний розділ фармакології – перинатальна фармакологія.
Для дитячого віку важко вивести загальний критерій дозування, тому, призначаючи дитині лікарські препарати, користуються спеціальними таблицями вищих разових і добових доз отруйних і сильнодіючих речовин, що наведені в довідкових посібниках. Дози інших лікарських препаратів прийнято розраховувати, виходячи із 1/20 дози для дорослого на кожний рік життя дитини.
Рекомендується також користуватись емпіричними формулами, які дозволяють за дозою медикаменту для дорослого розрахувати дозу для дитини:
Сторінки
В нашій електронній бібліотеці ви можете безкоштовно і без реєстрації прочитати «Фармакологія» автора Чекман І.С. на телефоні, Android, iPhone, iPads. Зараз ви знаходитесь в розділі „Чинники, що зумовлені організмом“ на сторінці 1. Приємного читання.
